Онтогенез здібностей
Онтогенез здібностей можна розглядати як засвоєння дитиною суспільно-історичного досвіду, що втілений в предмети людської діяльності. В своєму розвитку дитина проходить весь спектр історіогенезу здібностей, починаючи з самих найпростіших форм діяльності.
Онтогенез здібностей базується на психологічних та соціальних закономірностях, але значною мірою залежать від біологічної природи.
Розглянемо всі ці три аспекти.
БІОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ. Все починається з генотипу – сукупності успадкованих структур організму + закріплення первинних навичок, знань, умінь – все це створює внутрішні умови діяльності, через які в подальшому і будуть виявлятися зовнішні впливи та чинники.
ПСИХОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ. Психологічні механізми розвитку здібностей пов’язані із розвитком функції узагальнення (в залежності від того, які системи інформації успішніше підпадають під узагальнення – розрізняють і різні здібності та нахили: математичні чи лінгвістичні, тощо).
СОЦІАЛЬНИЙ АСПЕКТ. Говорячи про соціальний аспект розвитку здібностей слід зазначити, що і біологічний і психологічний аспекти можуть залишитися не реалізованими, в разі, якщо задатки (здібності) не отримають своєї прямої реалізації в активній діяльності.
Серед значної кількості таких задатків можна відзначити активність та саморегуляцію, які і є показниками роботи та розвитку нервової системи, зокрема процесів збудження та гальмування.
Так, активні підлітки швидко сприймають матеріал, здатні запам’ятати великий об’єм, і легко його відтворюють (особливо в умовах дефіциту часу – все в останній день).
Ті, у кого переважають процеси саморегуляції (гальмування) – краще справляються із завданнями на вибірковість, зосередженість на суттєвих ознаках, узагальнення та синтез, аналіз змісту інформації.
У зв’язку із дозріванням мозку в процесі онтогенезу зміст задатків може змінюватись. Так, на успішність в молодшому шкільному віці та на розвиток інтелектуальних здібностей більшою мірою впливають переважання правої (не домінантної) півкулі (лабільність нервової системи), а отже, розвиток уяви, емоційне сприймання, мимовільна та образна пам’ять.
В підлітковому віці успішність у навчанні визначає активність провідної півкулі – активність, схильність до аналізу, зосередженість, довільність уваги, емоцій, пам’яті та поведінки.
Проте, нагадаємо, що задатки – це лише основа. Розвиток здібностей в кінцевому рахунку пов’язаний із діяльністю, спрямованістю інтересів, мотивованістю.
Окрім всього, слід нагадати і про ефект успадкування здібностей. Ця залежність може розглядатися у таких двох позиціях:
-
зменшення вираженості здібностей у дітей із багатодітних сімей;
-
ефект сумації спадкових здібностей (від розумних батьків – ...)
Структура здібностей
Структуру здібностей слід розглядати як сукупність психічних властивостей, які забезпечують реалізацію цих здібностей. В свою чергу вони поділяються на:
ЗАГАЛЬНІ ЗДІБНОСТІ – це властивості індивідуальності, що зумовлюють діапазон можливостей людини. Ці задатки можуть лежати в основі будь-якої діяльності, вони необхідні для розвитку всіх схильностей та здібностей – це активність і саморегуляція.
Активність – зумовлює різноманітність дій, успішність виконання завдань, що потребують швидкого темпу, напруженості (визначаються переважанням процесів збудження).
Саморегуляція – визначається в організованості, систематичності, координованості дій. Часто залежить від рівня сформованості довільності і поведінці.
Для досягнення життєвого успіху необхідна скооординованість цих процесів (а отже і здібностей) – це можливість реалізувати себе в стосунках у соціумі, пристосування та продуктивне виконання будь-якої діяльності. (приклад: жінка з Болгарії – IQ = 190, має 5 дипломів про вищу освіту, навчається ще на 2 спеціальностях, проте в свої 44 роки вміє лише вчитися. Не може знайти гідну роботу з пристойною платнею).
СПЕЦІАЛЬНІ ЗДІБНОСТІ – це властивості індивіда, які забезпечують успішність виконання конкретної діяльності. Вони мають багаторівневу природу і формуються на основі відповідних задатків, потребують систематичних вправ для їх розвитку. Серед таких здібностей – музичні, математичні, лінгвістичні, мистецькі, тощо.
Для розвитку цих здібностей має значення не лише постійний їх розвиток (тренування), а й відмінності вікові та між статеві (у хлопчиків та дівчаток у різний час активніше проявляються ті чи інші здібності).