Тема 3. Україна-Русь (іх – перша половина хіv ст.)

Розглядаючи питання етногенезу східних слов’ян, перш за все ознайомтеся з працями "Повість временних літ", "Слово о полку Ігоревім" та інші, не забувайте, що давньоруську літературу слід розглядати як літературу однієї теми та одного сюжету. Цей сюжет – світова історія, а тема – зміст і сенс людського життя.

Вітчизняна історіографія має ряд фундаментальних моногра­фіч­них досліджень, в яких розкриваються питання походження Київської Русі, внутрішні і зовнішні фактори розвитку Давньоруської держави, причини її розпаду. Це праці М.Костомарова, М.Грушевського, П.Толочка. Російська історіографія представлена працями М.Карам­зі­на, С.Соловйова, В.Ключевського. Під час вивчення цього періоду слід розділяти ці два напрям­ки історіографії Русі відповідно до того, що за М.Грушевським безпосередньою спадкоємницею Київської Русі стала Галицько-Волинська держава, а не Північно-Східна Русь (згідно з іншою версією). Для цього слід ознайомитися з працею М. Грушевського "Звичайна схема "руської" історії і справа раціональ­ного укладу східнього слов’янства".

Розкриваючи питання про спадкоємність соціокультурних, військових і торговельних традицій давніх державних утворень на території сучасної України, а отже теорій походження державності у східних слов’ян, варто звернутися до першого розділу праці О.Толочка, П.Толочка "Київська Русь" (том 4–й серія: "Україна крізь віки"), а також другого розділу підручника В.Литвина.

Вивчають проблему формування української народності та походження українського етносу радимо вам познайомитися з монографією А.Катренко «М.Драгоманов і український національний рух».

Зверніть увагу на 5–й том серії "Україна крізь віки" (автор М.Котляр), в якому йдеться про історію розвитку галицько-волинських земель, утворення князівств та держави на західно­укра­їнських землях.

Тема 4. Литовсько-польська доба української історії (друга половина хiv – перша половина хvіі ст.)

Розпочинаючи вивчення цієї теми, нагадаємо слова І.Крип’якевича: "Це доба не була часом переломних подій, але була часом сірої щоденної праці, що дала підбудову під національну культуру і уможливила розвиток національної революції".

Цей період української історії ускладнювався ще й тим, що саме з кінця ХІІІ ст. розпочався процес етногенезу східнослов’янських народів, отже виникає проблема, як їх розділити, звідки брати початок кожного з них.

Щодо характеристик новітньої вітчизняної та зарубіжної історіографії, то необхідно перш за все звернутися до статті Л.Капітана "Литовсько-польська доба на сторінках "Українського історичного журналу" (1985–2000 рр.)", надрукованої в УІЖ № 3 за 2000 рік. Слід також ознайомитися з працями сучасних авторів Ф.Шабульдо, Н.Яковенко і особливу увагу звернути на працю Н.Яковенко "Українська шляхта з кінця ХІV до середини ХVІІ ст. (Волинь і Центральна Україна)".

Проблема інкорпорації українських земель до Литовської держави та їх державно-політичний, економічний розвиток, висвітлені у праці сучасної української дослідниці О.Русиної "Україна під татарами і Литвою", серії "Україна крізь віки" (т. 6. розділи 3,4,5). Московські змагання за українські землі розкриваються в 6–му розділі цієї праці.

Зверніть увагу на статтю Н.Яковенко "Здобутки і втрати Люб­лін­ської унії" ("Київська старовина" за 1993 рік, № 3), де розкрива­ють­ся деякі аспекти входження українських земель до складу Речі Посполитої.

Подальший розвиток українського етносу у цей період історії схарактеризований у праці "Українська народність: нариси соціально-економічної і етнополітичної історії", в статті О.Моці в УІЖ № 4 за 1996 рік, а також у 5 розділі, частині першій підручника В.Литвина.