2.5 Основна частина

Основна частина роботи складається з 2-3х розділів, які при необхідності деталізуються за допомогою підрозділів та пунктів. В розділах основної частини з вичерпною повнотою викладаються результати дослідження. Студент повинен, по можливості, давати оцінку повноти вирішення поставлених завдань. Кожен підрозділ повинен закінчуватися абзацом у якому викладається узагальнююча думка за результатами проведеного дослідження. В кінці кожного розділу формулюють висновки із дуже стислим викладенням наведених у розділі наукових і практичних результатів, наприклад, у вигляді наукових тверджень, формулювань, що дає змогу вивільнити загальні висновки від другорядних подробиць. Кожен розділ, на відміну від підрозділу, починають з нової сторінки. Розділи та підрозділи повинні бути відносно рівні за обсягом.

У першому розділі наукової роботи викладаються теоретичні основи і коротка історія поставленої проблеми. Студент шляхом огляду літератури окреслює основні етапи становлення й висвітлення проблеми, визначає своє місце у її розв’язанні, виявляючи ті питання, які залишилися нез’ясованими. У наступних розділах із вичерпною повнотою викладають результати власних досліджень автора із виділенням того нового, що він вносить у розробку проблеми.

2.6 Висновки

Висновки розташовують безпосередньо після викладення суті роботи, починаючи з нової сторінки. У висновках наводять оцінку одержаних результатів дослідження (наукову, практичну, соціальну цінність). Ця частина містить висновки автора стосовно суті проблеми, питань, що розглядались у роботі, можливих галузей використання здобутих результатів роботи.

У висновках необхідно наголосити на якісних та кількісних показниках отриманих результатів, викласти рекомендації щодо їх використання.

Текст висновків можна поділяти на пункти.

2.7 Список використаної літератури

Список використаної літератури, який починають з нової сторінки, завершує основну частину. У список включаються усі використані автором дослідницької роботи джерела незалежно від того, де вони надруковані: в окремому виданні, у збірнику, журналі, газеті тощо, а також без уваги на те, чи є у тексті роботи посилання на праці, що були використані автором під час роботи над темою, чи таке цитування відсутнє.

Джерела розміщуються у списку в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків. Якщо наводяться кілька праць одного автора, то їх треба подавати за хронологією. У списку використовується загальна нумерація використаних джерел, а не нумерація за розділами.

Відомості про праці, які включені до списку, необхідно подавати згідно з вимогами державного стандарту з обов’язковим наведенням назв джерел. Приклад оформлення відомостей подано у Додатку Е.

2.8 Додаток

Додаток необхідно починати з нової сторінки. У додатках вміщують матеріал, який:

- є необхідним для повноти роботи, але включення його до основної частини роботи може змінити логічне та впорядковане уявлення про роботу;

- не може бути послідовно розміщений в основній частині роботи через великий обсяг або способи відтворення;

- може бути вилучений для широкого кола читачів, але є необхідним для фахівців.

У додаток, при необхідності, можна включити допоміжний матеріал, наприклад: таблиці додаткових цифрових даних; опис нових програм, які використовувались при проведенні експериментів та розрахунків; інструкції, методики, опис алгоритмів і програм реалізації на комп'ютерах створених методів; текст розроблених програм; ілюстрації допоміжного характеру; додатковий перелік джерел, на які не було посилань у роботі, але які можуть викликати інтерес; картки; списки слів чи конструкцій, що вивчаються в роботі тощо.

Загальний обсяг курсової роботи – від 20 до 25 аркушів, кваліфікаційної – від 50 до 55, дипломної – від 65 до 75, магістерської – 80 до 100 аркушів. При цьому співвідношення структурних компонентів „вступ” – „основна частина” – „висновки” у відсотках має відповідати пропорції „7-10” – „80-85” – „5-8”.