- •Модуль 1. Природа юридичної деонтологї та її розвиток як науки і навчальної дисципліни
- •1.2. Система юридичних наук
- •1.3. Місце юридичної деонтології в системі суспільних і юридичних наук
- •1.4. Відмінності юридичних наук від юридичних навчальних дисциплін
- •Доробити
- •Система юридичних наку
- •Модуль 2. Предмет, метод та структура “Юридичної деонтології”
- •2.1. Зміст юридичної деонтології та її соціальне призначення
- •Модуль 4. Вплив юридичної деонтології на формування деонтологічних нормативів у майбутнього юриста
- •Рекомендована література
- •Глава II
- •Глава III
1.2. Система юридичних наук
Навколишню дійсність вивчає складна система наук.
Наука — це система знань про навколишній світ. Існують науки природознавчі, які вивчають природу; технічні, що містять знання про різні технічні конструкції; суспільні науки, які містять знання про суспільство. Кожну з цих наук можна поділити на окремі підвиди. Наприклад, серед суспільних наук виділяють історичну, економічну, юридичну та інші.
В свою чергу, юридична наука поділяється на окремі галузі права, кожна з яких має свій предмет, вивчає певну сторону об’єкта. В своїй сукупності ці групи складають систему юридичних наук (див. Додаток до модуля 1).
Систему юридичних наук можна поділити на окремі групи:
1. Теоретико-історичні науки — “Теорія держави і права”, “Історія держави і права”, “Історія політичних і правових вчень”.
Предметом теорії держави та права є знання про загальні закономірності виникнення, розвитку і функіонування держави та права, а об’єктом — загальні закономірності держави і права.
Науки “Історія держави та права України”, “Історія держави та права зарубіжних країн” вивчають процес виникнення і розвитку держави та права в конкретних країнах. Наука “Історія політичних та правових вчень” досліджує розвиток теорій про державу та право.
2. Галузеві юридичні науки. Це, зокрема, науки адміністративного права, цивільного права, фінансового права, кримінального права, аграрного права та ін. Предмет їх дослідження — закономірності правового регулювання відповідних галузей суспільних відносин. Так, наприклад, фінансове право вивчає суспільні відносини, що виникають у процесі акумуляції, розподілу і використання коштів, тобто фінансову діяльність держави.
3. Міжгалузеві юридичні науки. Виникли в результаті інтеграції та диференціації знань тих чи інших якостей галузевих юридичних наук. Так, наприклад, господарське право поєднує якості цивільного і адміністративного права, природоохоронне право використовує методи різних галуззй права і т. ін.
4. Спеціальні прикладні юридичні науки (криміналистика, кримінологія, судова мадицина, судова психологія судова хімія і т.ін. ).
5. Науки, що вивчають міжнародне, європейське і зарубіжне право.
1.3. Місце юридичної деонтології в системі суспільних і юридичних наук
У системі юридичних наук юридична деонтологія займає певне місце, але ця наука посіла конкретне місце і в системі неюридичних наук (етики, естетики, психології, соціології, політології, педагогіки, інформатики).
Більшою мірою юридична деонтологія пов’язана з теорією держави і права та професійною етикою, правовою естетикою, правовою психологією юриста, тобто тими науками, що виникли на стику юриспруденції і зазначених галузей суспільних наук.
Вона використовується і спеціальними юридичними науками. Наприклад, у криміналістиці для встановлення необхідних для цієї науки фактів дослідник використовує не тільки об’єктивний, а й суб’єктивний підходи. Як правило, це почуттєва форма фахівця, який займається певним дослідженням. І вона (як внутрішній імператив його поведінки) належить саме юридичній деонтології.
У класифікації юридичних наук юридичну деонтологію відносять до теоретико-історичних, оскільки: 1) стрижнем її поглибленого вивчення є правова культура юриста, його професійно-правова поведінка, гармонійно пов'язана з політичною, психологічною, етичною та естетичною культурою; 2) вона містить відомості, необхідні для всебічного пізнання закономірностей юридичної діяльності слідчого, судді, прокурора, нотаріуса, адвоката та інш.; 3) створює теоретичні основи для прикладних юридичних наук і навчальних дисциплін — судової психології, судової етики, юридичної конфліктології та ін.; 4) збагачує теоретичні основи юрисгруденції завдяки самостійності предмета дослідження. Розвиває нові підходи в юридичній науці і практиці.
Оскільки юридична деонтологія взаємодіє з іншими науками, то виникає потреба і їх розмежуванні.
Розмежувати науки можна, насамперед, за допомогою предмета і об’єкта науки.
Предмет наук — це та сфера пізнання, якою займається ця наука.
Об’єкт науки — ті реальні явища, які вивчає наука.
Юридична деонтологія, як спеціальна юридична наука і вступна навчальна дисципліна, входить до системи юридичних наук, об’єднаних загальною назвою правознавство.
Юридичні науки треба відрізняти від юридичних навчальних дисциплін.