Лекція 6.

Основа направленості особистості полягає в її потребах. Потребу в найбільш загальному вигляді можна визначити як стан суб’єкта, який обумовлений протиріччями між існуючим та необхідним та спонукання до дії щодо усунення цього протиріччя.

Потреби - це внутрішні стимули активності особистості, які забезпечують її самозбереження. Потреби відображають об’єктивну залежність людини від зовнішнього світу. А. Маслоу розробив ієрархічну теорію потреб. Він класифікує потреби поділивши їх на базові (основні) та похідні. Маслоу поділив потреби на фізіологічні (в продовжені роду, в їжі, в одязі, у відпочинку, у житлі), екзистенційні (ті, що забезпечують безпеку життєдіяльності, стабільність існування суспільства, гарантованість забезпечення працею тощо), соціальні (необхідність належності до колективу, соціальної спільності, необхідність у спілкуванні, у спільній трудовій діяльності тощо), престижні (статус у суспільстві, кар’єра), духовні потреби (можливість самовираження через творчість). Фізіологічні та екзистенційні потреби Маслоу вважав первинними та вродженими, а всі інші – набутими. Природні потреби характеризують потребу як біологічну істоту, а соціальні – як продукт суспільного життя. Маслоу через думку про поступове підвищення потреб робить спробу простежити поступеневий перехід людини від стану біологічної до стану соціальної істоти, тобто він розглядав процес становлення особистості через процес трансформації потреб і їхнє вдосконалення.

З потребами тісно пов'язаний інтерес. Інтерес – інша категорія соціології особистості, яка становить усвідомлення особистістю власних потреб. Інтереси і потреби є основою ціннісного ставлення особистості до суспільства та навколишнього світу і це є регуляторами соціальної поведінки, соціальної діяльності. Узгодження соціальної поведінки особистості із соціальними нормами спільності, групи, суспільства в цілому відбувається завдяки цінностям. Цінності – це суспільне ставлення особистості, яке переносить її потреби та інтереси на матеріальні та духовні явища, а також надає їм визначальних соціальних ознак. Індивід оцінює будь-які соціальні явища через призму ціннісних критеріїв та уявлень про справедливість, гуманізм, прекрасне гармонійне, корисне. Сукупність індивідуальних і загальних особистих і групових цінностей формує систему ціннісних орієнтацій особистості. Цією системою вона керується у житті в проблемних випадках, коли стоїть питання вибору і необхідно приймати рішення. Ціннісні питання особистості – це соціальні цінності, які спрямовують діяльність і соціальну поведінку особистості. Ціннісні орієнтації діють як певні соціальні настанови (установки), які соціально визначені соціальною орієнтацією особистості та визначають її можливості діяти відповідно до об’єкта дії. Людину як суб’єкта діяльності характеризують також мотиви.

Мотиви – це усвідомлена потреба особистості у досягненні певних цілей, а також бажаних умов діяльності. У класифікації мотивів вирізняють матеріальні, духовні, а також економічні, соціальні, ідеологічні, філософські, релігійні і кожен із них має свій внутрішній поділ. У системах мотивів виділяють також домінуючі та другорядні мотиви. Особистість є не тільки результатом,а й причиною соціально-значимих дій у суспільному середовищі. Під час діяльності людина збагачує те соціальне, яке притаманне суспільству, збагачує соціальне середовище, виробляє особисте ставлення до соціального світу; свідченням цього є діяльність особистості. У процесі взаємодії індивідів в конкретному соціальному середовищі формуються соціальні відносини, які виявляються в діяльності і соціальній поведінці особистості, але вони виявляються як її соціальна якість.

Соціальна якість особистості – сукупність взаємопов’язаних між собою елементів, які зумовлені особливостями соціальної взаємодії особистості з іншими людьми в конкретному історичному суспільстві.

Основні складові соціальної якості особистості

1. Соціальна мета діяльності особистості.

2. Соціальний статус та соціальна роль.

3. Очікування щодо реалізації статусу та виконання ролей з боку суспільства.

4. Норми та цінності, якими керується людина у своїй діяльності.

5. Соціальна підготовка особистості.

6. Соціально-психологічні особливості конкретної особистості.

7. Активність.

8. Самостійність у прийнятті рішень.

Кожна людина має свої власні ідеї, думки і почуття, які визначають зміст і характер поведінки людини. Однак для науки важливим є не індивідуальне, а колективне (колективна свідомість, колективна поведінка, колективні думки, почуття).

Обєктом соціологічного дослідження є не інтереси і відносини окремої особи, а інтереси і відносини людей, що об’єднані спільними соціальними характеристиками і живуть у подібних обставинах, а також виконують соціальні дії у конкретних історичних умовах, і саме підставою цих існуючих соціальних якостей визначають історичний тип особистості (соціальний тип особистості).

Соціальний тип особистості – результат взаємодії історико-культурних та соціально-економічних характеристик умов життя людини, а також сукупність повторюваних характеристик людини як істоти соціальної. Виокремлюють такі основні типи особистості:

1. Ідеальний тип – для цього типу особистості є характерним те, що в цьому типі відображається ідеал суспільного життя, ідеал конкретного суспільства.

2. Нормативний тип – характеризується тим, що він репрезентує сукупність якостей особистості, необхідних для розвитку певного суспільства.

3. Реально-існуючий (модальний) – це тип особистості є переважаючим на кожному конкретному етапі розвитку і він формується на рівні повсякденного життя, соціальних контактів.

Для особистості є характерними соціальна пам'ять, культура, діяльність.

Пам'ять – це система знань, засвоєних особистістю в процесі її життєдіяльності. Пам'ять є відображенням дійсності у певній системі наукового знання, у повсякденних знаннях. Відповідно до мети, яку переслідує особистість.

Культура особистості – це сукупність соціальних норм і цінностей, яка формується в процесі практичної діяльності. Культура особистості виявляється у процесі реалізації, а також визначає особливості взаємодії суб’єктів соціального процесу.

Діяльність - цілеспрямований впливу суб’єкта на об’єкт; поза відносинами суб’єкта і об’єкта діяльність неможлива.

Цикл життя, соціологія дитинства, покоління, скільки складає покоління, його характеристика, що таке гендер.