6.Право як особливий вид соціальних норм

Право — це специфічна форма регулювання, поведінки лю­дей, сукупність правил поведінки (норм), встановлених або санкціонованих державною владою, що виражають інтереси, потреби та надії переважної більшості громадян, що ство­рили державу з метою захисту їх прав, свобод і власнос­ті, стабілізації суспільних відносин, встановлення цивілізо­ваного правового порядку в країні, зміцнення і розвитку держави.

Традиційно всі норми за предметом регулювання поділяються на дві великі групи:

1. соціальні норми, що регулюють відносини між людьми, їх об’єднаннями

2. технічні норми, що регулюють відносини між людиною і природою чи технікою

Найхарактернішою ознакою соціальних норм є нормативність: по-перше, вони є правилами поведінки, тобто вказують, як варто себе вести у тій чи іншій конкретній ситуації;

Соціальні норми служать для регулювання суспільних відносин.

виділяють дві: за способами встановлення і забезпечення соціальних норм та за їх змістом.

За способом встановлення і забезпечення прийнято розрізняти:

• норми моралі – правила, що складаються відповідно до уявлень людей про добро і зло, справедливість та несправедливість, честь і безчестя тощо, тобто відповідно до моральних уявлень

• звичаї (традиції, обряди, ритуали, ділові звичаї) – правила, що складаються історично і внаслідок їх багаторазового застосування людьми

• корпоративні норми (норми організацій) – правила поведінки, що видають організації, або які склались в організаціях і поширюються на їх членів.

• норми права – правила поведінки, встановлені й забезпечувані державою.

За змістом або сферами відносин, соціальні норми поділяють на:

– політичні норми

– економічні норми

– культурні норми

– естетичні норми

– релігійні норми

Різниця, що існує між нормами права та іншими соціальними нормами, встановлюється за такими критеріями.

1. За походженням.

2. За формою вираження.

3. За сферою дії.

4. За територією дії. Норми права поширюють свою дію на всіх осіб, що знаходяться в межах держави.

5. За способом забезпечення.

6. За тенденціями розвитку.

7.Поняття та ознаки що характеризують норми права.Структура правової норми

НОРМА ПРАВА - це встановленою або санкціоноване, а також охоронюване державою правило поведінки, що визначає права і й обов'язки осіб у регульованих суспільних відносинах.

По-перше, норма права являє собою відволікання від ознак індивідуалізації і вказує лише на ті характерні риси поводження, що є істотними, тобто розглядають поводження як вид суспільних відносин.

По-друге, норма права є наказовим розпорядженням незалежно від того, який його характер: заборона, чи обзивання дозвіл..

В-третіх, норма права являє собою визначений метод впливу на регульовані відносини..

В-четвертих, норма права — загальнообов'язкове правило поведінки. Воно має значення не для окремого індивіда, а для усіх вхідних до складу даної категорії людей.

Ознаки правової норми:

1) регулятор су­спільних відносин;

2) приписи норм-загальні;

3) діють багаторазово або тривало;

4) норми охороняються д-вою(існує розгалужена сис-ма право охорон.органів);

5) її чинність припиняється, скасовується за спеціальною процедурою.

Структура норми права - це її внутрішня будова. В структурі логічної норми права виділяють 3 елементи: гіпотезу, диспозицію і санкцію.

Гіпотеза — це така частина правової норми, в якій виражаються обставини і умови, при яких наступає реалізація юридичних прав і обов'язків, виникають юридичні факти і правовідносини. До неї можна застосувати термін "якщо".

Диспозиція — це така частина норми, в якій записано саме правило поведінки суб'єктів і виражається вона в юридичних правах і обов'язках. До неї можна застосувати термін “то”.

Санкція — це частина норми, в якій закріплюються заходи державного примусу в випадку невиконання обов'язків або порушення диспозиції. До неї можна поставити термін “то”, “інакше”.