3.Система зв’язку. Вимоги до системи зв'язку,та заходи по їх виконанню

Система зв’язку– це організаційно-технічне об’єднання сил та засобів зв’язку що розгорнуті відповідно з задачами, які виконують частини та підрозділи, та прийнятою системою управління. Вона є складовою частиною системи управління і призначена для формування інформації про повітряну обстановку та обміну всіма видами інформації між пунктами управління, а також між пунктами управління та екіпажами.

Система зв’язку є матеріальною основою системи управління.

Система зв’язку складається з:

• опорної мережі зв’язку;

• вузлів зв’язку пунктів управління;

• ліній прив’язки вузлів до державної мережі зв’язку;

• ліній прямого зв’язку між пунктами управління та елементами ;

• мережі фельдєгерсько-поштового зв’язку;

• підсистеми технічного забезпечення;

• підсистеми управління зв’язком та РТЗ;

• резерва засобів зв’язку та РТЗ.

Для забезпечення високої якості зв’язку система повинна відповідати таким вимогам, як :

1. висока бойова готовність;

2. пропускна здатність;

3. стійкість;

4. мобільність;

5. безпека;

6. функціональна сумісність.

1. Бойова готовність – це стан системи зв’язку, , що характеризує її здатність негайно приступити до забезпечення управління авіацією у будь якій обстановці.

Вимоги до бойової готовності СЗ для кожного об’єднання (частини) визначаються приказами, директивами вищих штабів і не є постійними. Вони уточнюються входячі із бойового призначення об’єднання (частини), її укомплектованості, ступеня підготовки особового складу і т.і.

2. Висока бойова готовність СЗ, досягається:

• попередньою підготовкою, своєчасним розвитком та удосконаленням системи;

• проведенням систематичних тренувань по приведенню її у вищі ступені бойової готовності;

• чіткою організацією несення бойового чергування на вузлах зв’язку станціях (лініях) зв’язку;

• своєчасним прийняттям рішення на організацію зв’язку і доведенням його до виконавців;

• високим рівнем спеціальної підготовки та польового вишколу особового складу частин зв’язку;

• своєчасним проведенням технічного обслуговування та постійною технічною готовністю засобів зв’язку до застосування;

• високою мобілізаційною підготовкою частин зв’язку, їх укомплектованістю і забезпеченістю;

• високим рівнем військової дисципліни особового складу.

3. Пропускна здатність системи визначає потенційні можливості її по формуванню інформації про повітряну обстановку та обмін повідомленнями за одиницю часу.

Пропускна здатність системи по обміну повідомленнями складається з суми пропускних здатностей інформаційних напрямків.

Необхідна пропускна здатність напрямку інформаційного обміну – це максимальна кількість повідомлень, яка може бути передана на напрямку за визначений період часу при заданій своєчасності, достовірності та безпеці зв’язку. Вона встановлюється виходячи з потреб управління в обміні інформацією в час найбільшого навантаження.

Необхідна пропускна здатність досягається:

• створенням між пунктами управління необхідної кількості каналів зв’язку відповідної якості та ефективним їх використанням;

• розгортанням на аеродромах та пунктах управління потрібної кількості засобів автоматизації та радіотехнічного забезпечення і ефективним їх використанням;

• постійним удосконаленням професійної підготовки особового складу;

• чіткою організацією оперативно-технічної служби на ВЗ та контролем за проходженням інформації.

4. Стійкість – це здатність системи забезпечити управління авіацією під час дій всіх факторів, що впливають на її роботу. Вона визначається живучістю, завадостійкістю та надійністю засобів, комплексів та елементів системи.

• Живучість – це здатність системи забезпечити управління в умовах впливу засобів ураження противника.

• Завадостійкість – це здатність системи забезпечити управління в умовах впливу усіх видів завад.

• Надійність системи враховує технічні та експлуатаційні норми роботи засобів, що входять до складу системи.

Стійкість СЗ, досягається:

• побудовою системи у відповідності із задумом на виконання бойові задачі та з урахуванням впливу усіх засобів ураження та РЕБ противника;

• комплексним застосуванням різноманітних засобів зв’язку;

• утворенням резервних та обхідних каналів зв’язку та обміну даними;

• виконанням вимог ЕМС засобів зв’язку;

• чіткою організацією охорони та оборони елементів системи;

• суворим дотриманням правил технічної експлуатації засобів зв’язку ;

• створенням резерву засобів зв’язку;

• високою спеціальною підготовкою та морально-психологічним станом особового складу частин зв’язку .

5. Мобільність – це здатність системи розгортатися, згортатися, переміщуватись та змінювати свою структуру в встановлені терміни відповідно до обстановки, що склалась. Кількісно мобільність може бути оцінена часом розгортання нарощування, згортання та переміщення вузлів зв’язку.

Мобільність досягається :

• правильним з’ясуванням задач та чіткою постановою їх підлеглим;

• удосконаленням тактики дій частин зв’язку при розгортанні, згортанні вузлів та ліній зв’язку, а також при їх переміщенні;

• високою маршовою підготовкою частин зв’язку, та підтриманням транспортної бази засобів у справному стані;

• безперервним управлінням системою та частинами зв’язку.

6. Безпека системи це її здатність забезпечити розвідзахищенність та імітостійкість.

Розвідзахищенність – це здатність системи протистояти всім видам розвідки противника.

Імітостійкість системи це її здатність протидіяти введенню в неї дезінформації, несанкціонованому доступу до інформації та хибній зміні режимів роботи засобів зв’язку.

Безпека системи досягається проведенням комплексу організаційних та технічних заходів:

• застосуванням способів організації зв’язку та режимів роботи засобів, що забезпечують максимальну скритність управління;

• суворим дотриманням встановлених режимів роботи засобів зв’язку ;

• здійсненням передачі найбільш важливої інформації по найбільш захищених каналах;

• обмеженням обсягу інформації, що передається по технічних засобах;

• введенням обмежень на використання засобів зв’язку

• скороченням роботи засобів зв’язку на випромінювання;

• застосуванням мінімально необхідних потужностей передавачів та гостронаправлених антен;

• зворотьню перевіркою найбільш важливої інформації;

• плануванням та проведенням заходів по захисту системи від усіх видів розвідки противника;

• організацією контролю за виконанням встановлених заходів маскування, вимог СУВ, а також негайним попередженням виявлених порушень.

7. Функціональна сумісність системи характеризує її здатність забезпечити без додаткових пристроїв спільну роботу її елементів всередині системи та з елементами інших систем в процесі обміну інформацією.

Висновок: Система зв’язку – це частина системи управління – сукупність взаємопов’язаних та узгоджених за задачами, місцем і часом вузлів і ліній зв’язку, засобів, що використовуються за єдиним планом для забезпечення управління авіацією.

ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА

В лекції були сформульовані задачі та визначені вимоги до зв’язку як процесу та до системи зв’язку, як частини системи управління що складає її матеріальну основу.

Підвищення вимог щодо управління частинами та підрозділами викликає необхідність удосконалення зв’язку як процесу та системи зв’язку,Рішення цієї задачі неможливе без твердих знань та виконання вимог, що пред’являються до них, а також знання заходів, що забезпечують виконання цих вимог.

Викладач кафедри 403

П.К.Балановський

“___”___________2008 р

Лекція обговорена і схвалена на засіданні кафедри.

Протокол № ___від” ” 2008 р.