3. Технічні принципи транзитних з’єднань каналів зв’язку.

В залежності від структури каналу розрізняють прості та складові (транзитні) канали.

Простим каналом називають канал який утворений шляхом безпосереднього з’єднання між собою двох кінцевих комплектів апаратури каналоутворення.

Під складовим (транзитним) каналом розуміють канал який складається із декількох простих каналів, з’єднаних послідовно один з другим.

Основні технічні задачі які вирішуються при транзиті:

- забезпечення високої якості передачі повідомлень;

- забезпечення стійкого проходження сигналів виходу між кінцевими пристроями складового каналу.

Умови, при яких виникає необхідність транзитного з’єднання каналів зв’язку:

- коли по оперативним умовам дальність зв’язку перевищує номінальну довжину каналу ТЧ.

- При організації зв’язку через інстанцію або по обхідним напрямам.

- При нарощуванні польових кабельних ліній.

- При організації радіовставок в польові КЛЗ та при побудові польових КЛЗ в важкодоступній місцевості.

Умови для виконання транзиту каналів ТЧ.

1. Рівні сигналів на входах та виходах каналів ТЧ в пункті виконання транзиту повинні бути узгоджені, тобто забезпечена постійність діаграми рівнів.

2. ЕППЧ простих каналів ТЧ повинні бути рівними.

3. Опір входів та виходів каналів ТЧ в пункті транзиту повинні бути однаковими (R=600 Ом).

4. Канали, які з’єднуються повинні мати однакові системи визову.

Умови для виконання транзиту каналів ТТ.

1. Швидкість телеграфування в з’єднуваних каналах повинна бути одинакова.

МККТТ встановлена швидкість телеграфування 50, 100 та 200 Бод.

2. Транзит каналів повинен виконуватись в режимі I (двохполюсний дуплекс ).

3. Струм в лінійних ланцюгах кінцевих телеграфних пристроїв повинен бути

одинаковим (для I режиму = 20 мА).

5. Кінцеві телеграфні пристрої транзитного каналу повинні бути одинакових систем.

ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА.

Висновки:

1. Канали зв'язку радіорелейних ліній зв'язку, утворені системами передачі з частотним розподілом каналів повинні бути придатні для передачі будь-якого виду інформації.

2. Якість каналів зв'язку визначається сукупністю приватних електричних характеристик, кожну з яких можна об'єктивно оцінити користуючись відповідними вимірювальними приладами.

3. Для кожної характеристики визначено ступінь її впливу на якість різних видів зв’язку, норми на чисельні величини, загальні методи вимірювання, перелік приладів, які застосовуються при вимірюванні та рекомендації по регулюванню та доведенню їх до норм.

4. Особовий склад, який обслуговує радіорелейні системи, повинен знати основи теорії побудови багатоканальних систем передачі, основні технічні й електричні характеристики, схеми, будову і порядок експлуатації апаратури, а також перелік параметрів, їх настроєчні й експлуатаційні норми, періодичність вимірів, установлені для каналів, трактів і ліній зв'язку.

5. Ефективність застосування засобів радіорелейного зв’язку в бойовій обстановці визначається рівнем професійної підготовки офіцерів-зв’язківців.