4. Поняття економіки інформаційних ресурсів, система платних та безкоштовних послуг.

Інформаційна економіка – сфера економічних відносин, що охоплюють процеси створення, функціонування та використання ІР та інформаційних продуктів, в яких розглядувані відносини аналізуються з позиції економічної значимості та доцільності.

Інформаційна економіка стає все більш значимою в зв’язку зі збільшенням впливу інформації на життя суспільства. В ринкових умовах господарювання економічна оцінка створюваних та використовуваних ІР та ІП є стартовою в просуванні їх на ринок. Достовірна, об’єктивна і повна інформація, яка представлена в терміни, що задовольняють користувачів, стала високо оплачуватися. В ціни на ІП нерідко включається ще й вартісна оцінка вміщених в них результатів інтелектуальної праці, що виводить ІР та ІП в сферу реальних економічних відносин.

Головним регулятором економічних відносин для державних ІР залишається держава (в особі уповноважених органів влади), хоча ринковий орієнтир економіки країни суттєво змінює умови їх реалізації і відображається на змісті регулювання.

Більшість ІР, що виникають в державному секторі, створюються для інформаційного забезпечення основних напрямів роботи підприємств та організацій і залишаються маловигідними об’єктами господарської діяльності. Економічний ефект від реалізації підприємством – власником держ. ІР в своїй роботі, як правило, не підраховується (в той час як у зовнішніх користувачів він може бути значним). Помітного для підприємства-власника приросту оборотних коштів держ. ІР не дають, показники їх реалізації в бухгалтерському балансі неістотні, і, відповідно, їх облік ведеться не відособлено, а за сукупністю, до того ж податкова система не сприяє їх господарському обороту. Як майно держ. ІР підприємства не представляють істотного економічного інтересу через недооцінку і надзвичайно рідкісну реалізованість в цілому. Частини ДІР, що мають високу наукову або іншу значущість, вимагають додаткових засобів для проведення маркетингових заходів, організації їх оцінки і реалізації з гідним економічним ефектом. В умовах приватизації і безконтрольності зі сторони держави оцінка сформованих раніше ДІР проводилась досить рідко як обтяжлива процедура, що не дає значної вигоди.

Отже, інформаційна продукція та інформаційні послуги громадян та юридичних осіб, які займаються інформаційною діяльністю, можуть бути об’єктами товарних відносин, що регулюються чинним цивільним та іншим законодавством.

Ціни і ціноутворення на інформаційну продукцію та інформаційні послуги встановлюються договорами, за винятком випадків, передбачених Законом.

Інформаційна продукція – це матеріалізований результат інформаційної діяльності, призначений для задоволення інформаційних потреб громадян, державних органів, підприємств, установ і організацій.

Інформаційна послуга – це здійснення у визначеній законом формі інформаційної діяльності по доведенню інформаційної продукції до споживачів з метою задоволення їх інформаційних потреб.