5. Регіональні цільові програми

Регіональна цільова програма (РЦП) – це затверджений нормативно-правовим актом регіону цілісний документ, який визначає стратегію розв’язання соціально-економічних, екологічних, науково-технічних, культурних та інших проблем загальнорегіонального значення і містить комплекс взаємопов’язаних заходів і завдань (цільових проектів), спрямованих на досягнення конкретних кінцевих результатів.

За масштабом охоплення території та значимістю, цільові програми поділяються на:

1. Міждержавні – формуються з метою виконання Україною взятих

міжнародних зобов’язань (Дунай, Дністер, Чорне море, зниження ядерного потенціалу, зменшення викидів СО і СН в атмосферу (Кіотська угода), Дунайські плавні).

2. Загальнодержавні (національні) програми, які формуються з

урахуванням довгострокових пріоритетів розвитку економіки і спрямовані на вирішення найбільш важливих проблем держави та суспільства (пенсійна реформа, приватизація, охорона довкілля, здоров’я нації).

3. Державні програми, що розробляються для розв’язання окремих

пріоритетних проблем розвитку економіки і суспільства (проблема питної води в Одесі, проблема боротьби із СНІДОМ, “безпритульні діти”, утилізація відходів).

4. Міжрегіональні програми, що розробляються для вирішення

міжрегіональних конкретних проблем (Дністер протікає через 3 держави, Дунай – через декілька, Ніжний Буг протікає через декілька областей, Чорнобиль стосується України, Росії та Білорусі, берегова смуга України, Дунайські плавні).

5. Регіональні – вирішення проблем передбачається на рівні конкретного

регіону (Донбас, Полісся, Крим, Азовське море, проблеми болгар або гагаузів Одещини, безпритульні діти Одещини).

РЦП бувають: - довгострокові;

- середньострокові;

- короткострокові.

Техніко-економічне обґрунтування РЦП повинно містити:

• аналіз стану та світових тенденцій розвитку відповідного напряму діяльності;

• характеристику проблеми та аналіз причин її виникнення, наявні умови та можливі шляхи для їх вирішення;

• обґрунтування цілей та кінцевих результатів;

• оцінку принципової новизни шляхів вирішення проблеми (наукових ідей, технологій, техніки, матеріалів, соціально-економічних нормативів, стандартів);

• прогнозні оцінки науково-технічної, економічної, соціальної та екологічної ефективності реалізації програми;

• оцінку потреби у фінансових ресурсах на реалізацію програми та визначення можливих джерел їх забезпечення;

• пропозиції щодо потенціального замовника, розробника і основних виконавців програми.

6. Види економічної політики регіону та інструменти для її реалізації.

Макроекономічна політика – для економічного регулювання застосовуються програми економічного та соціального розвитку регіонів, де враховуються пропорції їх виробництва товарів та послуг, розподіл доходів, сировинні та фінансові потоки, міжгалузеві пропорції.

Цінова політика – ціноутворення на регіональному рівні, регулювання цін природних монополій за рахунок створення інтервенційних фондів.

Бюджетна політика - особливості формування доходів та видатків регіональних бюджетів, джерела фінансування (внутрішні, зовнішні), регіональні борги та витрати на їх обслуговування, субсидії, регіональні інвестиції.

Податкова політика - місцеві пільги на оподаткування, пільгова регіональна податкова політика через створення ВЕЗ чи територій приоритетного розвитку, формування регіональної бази оподаткування.

Грошово-кредитна політика - регіональний рівень ставок за кредитами та депозитами, місцеві програми кредитування, статутний капітал банків та рівень розвитку комерційних банків в регіоні (число банків та їх філій, статутний капітал в Одеській, Київській чи Харківській областях вищий, ніж у Тернопільській чи Чернігівській областях), регіональні позначки валютного курсу (влітку у Криму та Одеській області курс купівлі долара та російського рубля низький через високу їх пропозицію.

Інвестиційна політика – рівень амортизаційних відрахувань в регіоні як важіль вирішення економічних та екологічних проблем, розподіл державних капіталовкладень по регіонах, страхування інвестиційних ризиків, державна експертиза інвестиційних проектів.

Науково-технологічна та інноваційна політика – розробка регіональних програм розвитку, державне та регіональне фінансування науки, інноваційна діяльність в регіоні.

Інституціональна політика – особливості приватизації, розвитку малого бізнесу, підприємництва, фермерства в регіоні. Програма приватизації державного та комунального майна в регіоні. Регіональний фондовий ринок та ринок цінних паперів. Надходження до бюджету та розподіл коштів від приватизації.

Зовнішньоекономічна політика – прикордонне та транскордонне співробітництво, регіональні тарифи та митні збори, угоди про співпрацю різних територій різних країн.

Соціальна політика – регіональні особливості індексації зарплат, пенсій, допомог. Рівень пенсій, доходів, витрат. Система працевлаштування, регіональні програми зайнятості та розвитку трудового потенціалу. Регіональні витрати на охорону здоров’я, освіту, культуру.

Екологічна політика – регіональні програми охорони довкілля, регіональні природоохоронні кошті, місцеві податки на забруднення довкілля. Витрати з бюджету на охорону довкілля.

Промислова політика – підтримка вітчизняного товаровиробника на регіональному рівні. Податки, субсидії, мита, тарифи, субвенції. Програми підтримки підприємництва.