2.Структура населення за віком

Вікова структура населення — розподіл його за віковими групами і віковими контингентами з метою вивчення демографічних і соціально-економічних процесів. У віковій структурі населення зазвичай розподіляється за одно- або п'ятирічними групами. Для оцінки за­гальних структурних зрушень застосовують і розподіл на три вікові групи: 0—14 років, 15—59 років, 60 років та більше. У міжнародних порівняннях застосовують поділ населення на дві групи: до 14 років, 15—64 роки. Графічно вікова структура населення зображується віковою пірамідою: по горизонталі відкладаються пропорційні чи­сельності (частки) окремих вікових груп, а по вертикалі — вік. У 1990 р. в світі спостерігалася така вікова структура населення: до 14 років — 32,0, 15—64 роки — 61%; у країнах із високим дохо­дом відповідно — 20,5 і 66,8%; у країнах із середнім доходом — 36,2 і 58,7%; у країнах із низьким доходом — 33,5 і 60,0%.(Див. дод. ст. мал.).

Тип вікової структури населення можна встановити за співвідношенням таких груп: 1) діти та підлітки до 16 років; 2) молоді люди від 16 до 30 років; 3) люди середнього віку 30— 55 років; 4) люди 55 років і старші.

Прогресивною називають таку структуру, коли частка дітей більша за частку останньої групи. На жаль, в Україні можна відзначити протилежну тенденцію. Зростання частки населен­ня у дитячому віці майже припинилося, в той час як у населен­ня пенсійного віку життєвий потенціал продовжує зростати.

З огляду на вікову структуру слід згадати про різницю у ві­ці; це ще й різниця колективного соціального і політичного досвіду вікових груп, певних поглядів, неузгодження яких у мінливому суспільстві може призвести до конфліктів.

Вікова структура населення України характеризується постійним зростанням частки осіб пенсійного віку. В 1989 р. кількість населення, у віці старшому за працездатний, становила 21,2 %, а в 1998 — 23,3 %. Загальна кількість населення нашої країни також знижується: за 1989—2006 рр. воно скоротилося з 52 млн. осіб до, приблизно, 48,4 млн. Отже, його втрати за ці роки становлять 3,6 млн. осіб.

За даними загальноукраїнського перепису населення 2001 р., кількість населення України становить 48 млн. 416 тис. осіб. Тобто тенденція до зменшення кількості населення зберігається. Міжнародні порівняння за основними показниками природного розвитку населення: народжуваності, смертності, природного приросту, — виявили істотне просування України з позицій, на яких вона трималась раніше. Причому спостерігається очевидне погіршення не тільки відносно країн Заходу, а й колишніх республік СРСР. За рівнем народжуваності (8,7 %) наша держава — на передостанньому місці серед колишніх республік СРСР та країн Європи; за смертністю (14,8%) посідає друге місце серед країн Європи; за рівнем дитячої смертності (13,8 дитини на 1000 новонароджених) — Україна у першій десятці країн з найвищими показниками для європейських країн. Середня тривалість життя українців — 67 років.

Багато хто заговорив навіть про вимирання населення України. Попри всю непривабливість поданої статистики, насправді все не є аж настільки жахливо: поки що не йдеться про фізичне вимирання української нації. Чисельність народів не постійна величина і ми можемо говорити не про вимирання, а швидше про зміну вікової структури населення України. Ми, тобто населення України, постаріємо. Така тенденція притаманна практично всім європейським країнам, однак у заможних країнах вікова структура вирівнюється за рахунок зовнішньої міграції із бідніших країн. Вчені підрахували, що демографічної старості Україна змогла б уникнути лише в тому випадку, якщо українські жінки народжуватимуть по 3—4 здорових дитини. Якщо ж ні, то ми все одно не вимремо, просто станемо країною іншого масштабу.