- •1. Особливості виникнення держави у франків
- •2. Суспільний лад. Реформа Карла Мартелла
- •3. Державний устрій. Верденський договір 843 р. І розпад франкської держави
- •4. Джерела права. Салічна правда
- •Держава і право феодальної Франції (Частина 1)
- •1. Розвиток феодальних відносин. Період феодальної роздробленості
- •2. Станово-представницька монархія. Центральне і місцеве управління (xіv – XV ст.)
- •1. Розвиток феодальних відносин. Період феодальної роздробленості
- •2. Станово-представницька монархія. Центральне і місцеве управління (xіv – XV ст.)
- •3. Абсолютна монархія. Державний устрій в період аб-солютизму. Реформи Рішельє та Людовіка xіv
- •4. Джерела та характерні риси права
- •3. Абсолютна монархія. Державний устрій в період аб-солютизму. Реформи Рішельє та Людовіка xіv
- •4. Джерела та характерні риси права
- •Дepжaвa і пpaвo фeoдaльнoї Англії (Частина 1)
- •1. Poзвuтoк фeoдaльнux віднocuн в Aнглії. Утвopeння aнглocaкcoнcькux дepжaв
- •2. Hopмaндcькe зaвoювaння ma йoгo вплuв нa суспільнuй і дepжaвнuй ycmpій Aнглії в xі – xіі cm. Peфopмu Генріха іі. Beлuкa Xapmія вoльнocmeй 1215 p.
- •3. Утвopeння cmaнoвo-пpeдcmaвнuцькoї мoнapxії. Держaвнuй ycmpій
- •1. Poзвuтoк фeoдaльнux віднocuн в Aнглії. Утвopeння aнглocaкcoнcькux дepжaв
- •2. Hopмaндcькe зaвoювaння ma йoгo вплuв нa суспільнuй і дepжaвнuй ycmpій Aнглії в xі – xіі cm. Peфopмu Генріха іі. Beлuкa Xapmія вoльнocmeй 1215 p.
- •3. Утвopeння cmaнoвo-пpeдcmaвнuцькoї мoнapxії. Держaвнuй ycmpій
- •4. Buнuкнeння і ocoблuвocmі aнглійcькoгo aбcoлюmuзмy. Змінu в cycпільнoмy лaді ma дepжaвнuй ycmpій
- •5. Xapaкmepні ocoблuвocmі джepeл пpaвa. Cyдoвuй пpeцeдeнт
- •4. Buнuкнeння і ocoблuвocmі aнглійcькoгo aбcoлюmuзмy. Змінu в cycпільнoмy лaді ma дepжaвнuй ycmpій
- •5. Xapaкmepні ocoблuвocmі джepeл пpaвa. Cyдoвuй пpeцeдeнт
- •Держава і право феодальної Німеччини
- •1. Утворення і розвиток феодальної держави в X – xіі ст.
- •2. Виникнення та особливості станово-представницької монархії
- •3. Становлення князівського абсолютизму
- •4. Особливості розвитку феодального права в Німеччині
- •Арабський Халіфат
- •1. Особливості становлення класового суспільства і держави в арабів
- •2. Суспільний лад
- •3. Організація держави і влади. Суд
- •4. Джерела права
- •Держава і право західних і південних слов’ян
- •1. Виникнення і розвиток феодальної держави в Польщі
- •2. Виникнення і розвиток феодальної держави у Чехії
- •3. Особливості виникнення і розвитку феодальної держави у Болгарії
- •4. Виникнення і розвиток феодальної держави у Сербії
- •Держава і право феодальної Росії
- •1. Виникнення держави і її розвиток
- •2. Суспільний лад
- •3. Державний лад станово-представницької монархії
- •4. Становлення абсолютної монархії і її особливості
- •5. Джерела права
2. Суспільний лад. Реформа Карла Мартелла
Суспільний лад франків відображений у пам`ятці їхнього права – Салічній правді, складеній у часи Хлодвіга І. За формою це перелік правових звичаїв, які фіксують суспільний лад як родового, так і ранньокласового періодів.
У цей час франки перебували на стадії ранньокласового суспільства. Їхня сусідська община – марка – колективно во-лоділа землею, її члени були рівноправними вільними селя-нами-воїнами. Франки переймали прийоми римської агротехніки, були ознайомлені з латиною, мали деякі уявлення про римське право, набирали до себе на службу римських по-селенців.
Орна земля була у колективній власності марки і періодично перерозподілялась між общинниками. Земельний наділ франка не вилучався. Рілля вважалась володінням, а не власністю. Ліси, луки, вигони для худоби перебували у спільному користуванні общини.
За Салічною правдою франк міг мати у власності присадибну ділянку, будинок. Община складалась з великих сімей, між якими існували родинні зв`язки. Заможні сім`ї мали ра-бів, як домашню прислугу, і напіввільних литів (ремісників). Згадуються також ковалі, конюхи, виноградарі. Якщо вільна дочка франка виходила заміж за раба, вона втрачала свободу.
Найважливіші життєві питання общини вирішували збо-ри її повноправних членів. Тільки вони могли прийняти в общину нового жителя. Франки щороку призивались на військові збори (березневі поля). На них король проводив огляд ополчення, діставав від нього схвалення своїх рішень.
У Салічній правді згадуються аллоди – ділянки землі, володарі яких вийшли з общини (зламати три гілки і кинути на 4 сторони).
Із розвитком приватної власності на землю та збільшен-ням кількості аллодів міцність общини зменшувалась. Багато франків потрапляло в залежність від багатих родичів. За умов ранньофеодальної держави існувала “розділена” власність на землю. Право на користування землею, її утримання належало васалу, право власності – сеньйору.
Із розпадом марки селяни потрапляли в залежність від великих власників – світських і духовних. Форми цієї залеж-ності були різними: комендації (надання землі безземельному селянинові), прекарії (коли селянин віддавав свій наділ фео-далу, а той повертав його селянину вже не у вигляді власності, а володіння. Таким чином, селянин набував собі захисника). Під кінець існування франкської держави право власності на землю стало особистим і набуло двох форм: аллоду (вотчина), тобто власності, вільної від обмежень стосовно розпорядження його договорами і заповітами та володіння за умови виконання певних повинностей і несення служби.
Важливий вплив на характер формування феодальних відносин мала реформа Карла Мартелла. Коли К. Мартелл прийшов до влади і став майордомом Франкського королівства (715 – 741 рр.), яке знаходилось на межі розпаду, воно втратило владу в зарейнських землях, йо-му загрожувало кінне військо арабів, які у 711 р. ввірвались із Африки в Іспанію і захопили більшу частину Піренейського півострова.
Війни з арабами довели перевагу кінноти над пішим ополченням, яке складало основну масу франкського війська. Залізне спорядження вершника коштувало дуже дорого – 45 солідів, і воїн мав сам його купувати.
З метою створення кінноти, а також зміцнення своєї со-ціальної бази К. Мартелл передав багато церковних і монастирських земель представникам франкської знаті, які, у свою чергу, роздавали ці землі у вигляді бенефіції особам, які повинні були відбувати військову кінну службу. Завдяки цим заходам у 732 р. у битві при Пуатьє араби були розбиті, а їх рух на схід було зупинено. Селяни, що жили на землях бенефіціарія (власника землі) були зобов’язані нести повинність на користь свого госпо-даря: платити оброк, виконувати барщину. Такі ж реформи провели на своїх землях знатні графи.
На відміну від аллода бенефіцій був умовним дарунком. Відмова від королівської служби призводила до вилучення його.
Через століття земля була закріплена за бенефіціаріями на правах повної власності. Їхній обов`язок служити в королівському війську став формальним, що певною мірою при-скорило процес феодальної роздробленості.