2.2. Форми і методи використання фольклору у морально-естетичному вихованні

Сухомлинський писав: «Виховання моральних звичок не потребує якихось спеціальних методів та прийомів. Воно в самій суті колективних відносин. Найважливішим у цій тонкій сфері морального виховання є те, щоб головною спонукою до хороших вчинків були совість і воля самих підлітків»

Педагогічна практика виробила різноманітні форми позакласної виховної роботи. До них належать класні години, етичні бесіди, зустрічі з відомими людьми, екскурсії, обговорення книг, читацькі конференції, диспути тематичні, розважальні, вечори і ранки, свята, змагання (спартакіади), турніри, виставки, конкурси, колективні творчі справи та ін.

Етична бесіда. Ця форма виховної роботи спрямована на формування в учнів умінь і навичок моральної поведінки, оволодіння загальнолюдськими і національними морально-духовними цінностями. Вони сприяють узагальненню дитячих спостережень, вражень і переживань, певних знань морально-етичних норм, що сприяє поступовому сходженню особистості до нових моральних якостей.

У системі підготовки і проведення етичних бесід важливим є дотримання певних методичних правил:

• бесіди проводить класний керівник;

• тривалість бесіди залежить від віку учнів: 1-4 класи - 25 - 30 хв., 5 - 7 класи - 30 - 40 хв., 8-11 класи - до 45 хв.;

• підготовка до бесіди має тривати 5-6 днів;

• тема бесіди залежить від віку учнів, рівня підготовки колективу, взаємин в колективі, соціально-економічних умов у суспільстві;

• організація бесід відбувається за такими основними етапами: підготовчий, проведення бесіди, наступна діяльність школярів, оцінювання вчителем рівня сформованості в учнів моральних норм і навичок;

• необхідне залучення усіх дітей до висловлення власних думок щодо певних моральних понять;

• слід використовувати цікавий матеріал, задіювати різні педагогічні прийоми, які б спонукали школярів до активної емоційно-розумової діяльності;

• потрібно продумувати план бесіди, давати учням конкретні завдання на етапі підготовки до неї, які викликали б у них інтерес;

• аналізувати вплив бесіди на поведінку вихованців, класного колективу загалом;

• продовжувати роботу над проблемами, що обговорювались під час бесід. [2, 136-142]

Під час вивчення народної творчості використовують такі форми та методи роботи: повідомлення реферативного характеру, репродуктивна бесіда, виразне та коментоване читання, розповідь з еле­ментами бесіди, самостійна робота учнів (метод доповідей, робота з підручником), індивідуальна робота (з картками). Головним чинником забезпечення естетичного та морального впливу фольклору на учнів вва­жають емоційно-психологічну підготовку до її сприймання.

При вивченні народних пісень доцільно використовувати таку форму роботи, як дослідницька робота, яку учні виконують дома протягом декількох днів. Їхнім завданням є дослідити популярність народних пісень та з’ясувати, як оцінювали пісню видатні діячі культури, записати записи в таблицю.

При вивченні фольклору використовують такий метод як між предметна лекція. Методика використання такої лекції передбачає всебічне застосування знань, умінь та навичок. Така форма проведення уроку забезпечує можливість розширити знання учнів про джерела духовної культури, простежити як у поетичних творах – історичних та обрядових піснях – оспівано працю, боротьбу проти зовнішніх ворогів і феодалів, любов до рідної землі.

Іншою формою проведення уроку є семінар. Результативність таких форм уроку визначається таким чином: 1) можливість засвоїти більший обсяг навчального матеріалу, 2) удосконалення вмінь узагальнення та синтезування навчального матеріалу, 3) розвиток умінь та навичок з довідковою літературою. Ураховуючи складність матеріалу, навчальний і виховний ефект лекцій та семінарів найбільше досягається у старших класах. На відміну від молодших школярів старшокласники здатні до напруження розумової діяльності. Такі форми вивчення фольклору дають можливість синтезувати знання учнів, сприяти формуванню цілісної системи знань про фольклор. А поєднання різних форм при вивченні фольклорних творів сприяє різному впливу на особистість підлітків, на їх сумління, страхи, бажання, формують переконання моральної доблесті й краси.

Іншим методом є гра. Виховна цінність народної гри полягає в тому, що в ігровій ситуації діти беруть на себе певні ролі і ви­конують ігрові дії. Це потребує усвідомленого дотри­мання визначених правил та норм поведінки. Внаслідок цього в учня, з одного боку, накопичується соціальний досвід, закріплюються певні позитивні форми та способи поведінки, а з іншого — він при­вчається дотримуватися вимог, які до нього ставлять­ся. [20, 194]

Важливий метод закріплення позитивних дій - це метод рольової гри. Граючи у рольові ігри, діти прагнуть до захоплюючої мети. Ігрова діяльність за своєю суттю завжди творча. В її основі лежить організоване спілкування учнів у відповідної її і розподіленими між ними ролями й ігровим сюжетом. За допомогою цього методу у школярів формується здатність грати роль іншої людини, бачити себе з позицій партнера по спілкуванню, планувати власну поведінку і передбачати поведінку співрозмовника, а також розвивається уміння контролювати свої вчинки, давати об'єктивну оцінку діям інших.

Так як учні прочитали українську народну казку «Мудра дівчина», метою гри було проаналізувати зміст казки, випробування, з які дівчині довелося подолати в боротьбі зі злом, сформувати в учнів досвід моральної поведінки, уміння розбиратися в людях, аналізувати їх вчинки. Рольова гра мала дидактичний характер, так як була організована в процесі навчання, гра педагогічна, так як організована з метою вирішення навчально-виховних завдань. Під час гри школярі почувають себе вільно і розкуто, тому що самі брали участь у її створенні. Гра була невелика, так як розрахована на частину уроку і в ній брали участь 6 чоловік з класу, що становить 50% класу.

Рольова гра складається з двох основних компонентів:

• ролі, які виконують діти: Маруся, Пан та чотири учня-консультанта;

• ігрові дії, за допомогою яких ці ролі реалізуються, гра має пізнавальний характер, тому активних дій не було, учні лише обмінювалися порадами щодо певних дій. Учні виступали в ролі людей (консультантів), які розповідали про правильне виконання своїх обов’язків. [13]

Після проведення гри решта учнів обговорювали казку, чи правильно аналізували дії Марусі учні-консультанти, і чи взагалі правильні рішення вона приймала, які риси характеру їй притаманні.

Підбиваючи підсумки уроку, учні ділилися враженнями від уроку, можна сказати, що всім сподобались школярам було цікаво, тема була актуальною, адже сформувала певний досвід поведінки.

Одним із шляхів активізації пізнавальної діяльності школярів є використання на уроках елементів гри. Прикладом може бути урок-пісня-гра «А ми просто сіяли, сіяли». Підсумовуючи спостереження над весняними піснями та іграми, робимо висновок, що визначальна риса цих творів – закличність: веснянки ставлять весну-красну, тепло, пробудження природи від зимового сну, спонукання людей на працю, не тільки фізичну, а і творчу, адже вона облагороджує людину. [2, 140]

Наше дослідження було спрямоване на визначення рівня моральної культури учнів та обґрунтування ролі фольклору як засобу формування моральності. Воно у 8 класі Гайворонської гімназії І-ІІІ ст. №5 у Кіровоградській області. Саме ідея дуже сподобалась учням і викликала масове захоплення. До експерименту були залучені 20 учнів. Школярам запропонували заповнити анкету (див. Додаток 1) і оцінити рівень морально-естетичного виховання. Нас цікавить під впливом чого формується моральний ідеал у підлітків, що впливає на його формування.

Досліджуються сфери Досліджуються сфери	Культура почуттів	Громадська активність	Працьовитість	Ввічливість	Слухняність	Співчуття і милосердя	Уміння захищати свою точку зору	Повага до старших	Повага до однолітків
Рівень сформованості	32%	35%	29%	30%	38%	34%	31%	32%	30%

Досліджуються сфери	Почуття власної гідності	Відповідальність почуття боргу	Почуття справедливості	Сумлінність	Тактовність	Цілеспрямованість	Дружелюбність	Самокритичність
Рівень сформованості	40%	38%	35%	22%	31%	38%	37%	34%

Для діагностики моральної культури школярів була запропонована наступна шкала:

4 - високий рівень;

3 - середній рівень;

2 - низький рівень;

1 - практично не сформована.

На підставі емпіричного дослідження рівня сформованості моральна культура школярів класу можна зробити наступні висновки:

• рівень розвитку моральної культури школярів середній, характеризується тим, що учні володіють певними поняттями моральної культури. Учні прагнуть до організації та саморегуляції;

• найбільш високо виражені такі показники як почуття власної гідності (40%.),відповідальність і почуття обов'язку (38%), цілеспрямованість (38%), дружелюбність (37%);

• менший рівень сформованості характерний для таких сфер, як працьовитість (29%), повагу до однолітків (30%), вміння захищати свою точку зору (31%), тактовність (31%), сумлінність (32%), повага до старших (32%), культура  почуттів, співчуття і милосердя (34%), почуття справедливості (35%).

Щодо ролі фольклору зазначу, що фольклорний твір це органічна частина життєдіяльності людини. Він є ефективним засобом формування в учнів активної життєвої позиції, так як такі риси як відповідальність, почуття обов'язку, цілеспрямованість є на найбільш високому рівні. Адже саме з байок, афоризмів, історичного епосу учні дізнавались про досвід попередніх поколінь, про побут, проблеми і можливі їх вирішення. Наші предки створили не аби яку скарбницю порад, і виходячи з результатів дослідження учні вдало ними скористалися. Але, на жаль, моральні риси сформовані на порівняно низькому рівні. Можливо, сучасне покоління зможе вижити і без цих рис. Але ж пісні, лірика, казки та приказки прищеплюють любов до рідного краю, повагу до людини, виховують людину-патріота. Тож, роблячи висновок, вважаю, що навчально-виховний процес повинен бути більш спрямований на розвиток ціннісно-орієнтативних рис, на вдосконалення потреб школярів у сумлінній праці, на розвиток активної самостійності, кращому формуванні позитивних якостей особистості. Отже, використання фольклору у навчально-виховному процесі є необхідною складовою сучасного національного виховання, адже тільки фольклор зможе покращити показники дослідження. Також вважаю, що педагогічні умови включення фольклору у навчально-виховний процес потребує аналізу вивчення специфіки застосування різ­них видів і жанрів народної творчості на окремих етапах педагогічного процесу, поєднання у вихованні традиційного й сучасного фольклору.