- •1. Поняття міжнародного права та його особливості 3.Міжнародне право як самостійна правова система
- •2.Юридично обов’язкова сила норм міжнародного права
- •4.Сфера дії міжнародного права. Суб’єктна і об’єктна сфери дії міжнародного права. Просторова сфера дії міжнародного права
- •5.Виникнення міжнародного права та періодизація його історії
- •6.Взаємодія і взаємовплив міжнародного і внутрішньодержавного права
- •7. Дуалізм і монізм у взаємовідношенні міжнародного і внутрішньодержавного права. Ст. 9 Конституції України про співвідношення міжнародного і внутрішньодержавного права
- •8. Імплементація норм міжнародного права
- •9. Система міжнародного права
- •10. Співвідношення міжнародного публічного і міжнародного приватного права
- •11. Норми міжнародного права
- •12. М’яке право
- •13. Кодифікація міжнародного права
- •14.Поняття та перелік джерел міжнародного права Міжнародний договір у системі джерел міжнародного права
- •15. Міжнародний звичай у системі джерел міжнародного права
- •16. Засоби визначення норм міжнародного права
- •17. Поняття та перелік основних принципів міжнародного права
- •18. Нормативний зміст основних принципів міжнародного права
- •19. Поняття та види суб’єктів міжнародного права
- •20. Поняття та зміст міжнародної правосуб’єктності Обмеження міжнародної правосуб’єктності
- •21. Міжнародна правосуб’єктність держав
- •22. Правосуб’єктність націй і народів, що борються за національне визволення
- •24. Поняття визнання в міжнародному праві
- •25. Інститут правонаступництва держав у міжнародному праві. Джерела інституту правонаступництва
- •26. Поняття правонаступництва в міжнародному праві. Підстави правонаступництва. Види і форми правонаступництва держав
- •27. Міжнародно-правове регулювання правонаступництва держав щодо державної власності, державних архівів, державних боргів
- •28. Правонаступництво України у зв’язку з розпадом срср
- •34. Поняття та джерела права міжнародних договорів
- •35. Поняття та види міжнародних договорів
- •36. Стадії укладання міжнародного договору
- •37. Набрання міжнародним договором чинності. Дія міжнародного договору
- •39.Недійсність міжнародних договорів
- •42.Функції міжнародних організацій
- •43.00Н: цілі і принципи діяльності, членство
- •48. Населення та громадянство в міжнародному праві
- •И ’мадян, осіб без громадянства.
- •Мної держави. Іноземний громадянин знаходиться під територіальне по юрисдикцією країни перебування та під особистою юрисдикцією держави, громадянином якої він є. Передбачається, що іноземний
- •Її н прохання про надання політичного притулку не означає, що такий ||ри і улок буде автоматично наданий.
- •56. Спеціалізовані органи 00н із захисту прав людини
- •|І н людини, і представляти їм рекомендації з метою сприяння н|н і ти иному заохоченню і захисту всіх прав людини; заохочувати
- •К і поширюється суверенітет відповідної держави (повітряні, морські, річні судна, космічні об’єкти, штучні острови та споруди у морі, на
- •60. Державні кордони
- •Грудня 1959 р. У м. Вашингтон був укладений Договір про Антарктику, який набрав чинності 23 червня 1961 р. (беруть участь понад зо держав).
- •Юна природним заповідником, призначеним для миру і науки. В ньому ін гановлений суворий режим захисту навколишнього середовища і охорони цілісності екосистеми.
- •73Правовий режим Чорноморських проток
- •73Правовий режим міжнародних каналів. Режим Суецького каналу
-
Мної держави. Іноземний громадянин знаходиться під територіальне по юрисдикцією країни перебування та під особистою юрисдикцією держави, громадянином якої він є. Передбачається, що іноземний
І]*« імадянин має право на дипломатичний захист з боку держави свого Грі »мадянства. Слід пам’ятати, що іноземний громадянин та іноземець
ІІІ І тотожними поняттями. До іноземців, окрім іноземних громадян, і .п> ож відносять осіб без громадянства.
Режим (правове положення) іноземців визначають як сукупність прав та обов’язків іноземців на території даної держави. Режим іно- іемців встановлюється внутрішнім законодавством держав з врахуєш н ям їх міжнародних зобов’язань. Існує три види режиму іноземців: національний, найбільшого сприяння, спеціальний.
Національний режим означає зрівнювання іноземців в правах з власними громадянами.
При режимі найбільшого сприяння іноземцям надається такий 1 самий обсяг прав, який передбачений для громадян будь-якої третьої країни, що користуються найбільш сприятливими умовами.
Спеціальний режим означає встановлення для іноземців в якій-1 небудь сфері певних прав або обов’язків, що відрізняються від тих, які встановлені в даній сфері для власних громадян.
Безгромадянство - правовий стан, який характеризується відсутністю у особи громадянства будь-якої держави. Безгромадянство є правовою аномалією, з якою міжнародне право бореться, намагаючись її обмежити. Міжнародні конвенції про безгромадянство були ухвалені у 1954 р. (Конвенція про статус осіб без громадянства) та 1961 р. (Конвенція про скорочення безгромадянства). За загальним правилом правове положення осіб без громадянства (апатридів) визначається внутрішнім законодавством держави, на території якої вони проживають. Зазвичай, статус апатридів наближений або відповідає статусу іноземних громадян в даній державі.
50
Біженці, вимушені переселенці. Право притулку
Основними міжнародно-правовими документами, які регулюють статус біженців, є Конвенція про статус біженців 1951 р. та Протокол до неї 1967 р. Крім того, важливе значення має Статут Управління Верховного комісара ООН у справах біженців - спеціального органу, створеного на підставі резолюції генеральної Асамблеї ООН у 1950 р.
Згідно з Конвенцією про статус біженців 1951 р., біженцем є особа, яка через обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідувань за ознакою расової належності, релігії, громадянства, належності до певної соціальної групи чи політичних поглядів знаходиться за межами країни своєї національної належності і не в змозі користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися таким захистом внаслідок таких побоювань; або, не маючи визначеного громадянства і знаходячись за межами країни свого колишнього місця проживання в результаті подібних подій, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок таких побоювань.
1$ якості біженців не розглядаються особи, що винні у скоєнні:
чину проти миру, воєнного злочину або злочину проти людяності;
и і і кого злочину неполітичного характеру поза країною, що надала Притулок; дій,що суперечать цілям та принципам ООН. Висилання або п 111 їм усове повернення біженців в країну, з якої вони прибули, є забо- рі н ici і им. Держави видають біженцям посвідчення особи та зобов’язані Ііи/ктшувати їх натуралізацію. Біженці повинні підпорядковуватися ми п юдавству країни свого місцезнаходження.
Вимушені переселенці (або внутрішні біженці) - це особи, які з
ІII V /КС причин, що й біженці, були вимушені покинути місце свого Ні» і їй ного проживання і переселитися в іншу частину однієї й тієї ж ириїии.
Право притулку - право кожної людини шукати притулок від іи річ лідування в інших державах та користатися цим притулком, а і її ■ ■ і право держави дозволяти в’їзд та проживання на її території
і її, яка переслідується в іншій державі за політичними мотивами. В
Міжнародній практиці зустрічається два види притулку; територіальні 111 і а дипломатичний. Територіальний притулок означає, що держави НііДіноть притулок на своїй території, дипломатичний - в стінах свого дип/н іматичного представництва, що діє в іноземній державі.
( )сновним наслідком надання політичного притулку є обов’язок д> ржави не видавати особу, яка отримала такий притулок. Саме по