- •Поняття, цілі й напрямки діяльності підприємства.
- •До інтегрованих напрямків відносяться:
- •Правові основи функціонування підприємства.
- •Класифікація та структура підприємств.
- •Добровільна та інституціональні об’єднання підприємств.
- •Ринкове середовище господарювання підприємств.
- •Функції ринку:
- •Підприємництво як сучасна форма господарювання.
- •Договірні взаємовідносини та партнерські зв’язки у підприємницькій діяльності.
- •Міжнародна підприємницька діяльність.
- •Сутність і функції процесу управління.
- •Методи управління діяльністю підприємств.
- •Організаційні структури управління підприємством.
- •Вищі органи державного управління підприємствами.
- •Поняття, класифікація та структура персоналу.
- •Визначення чисельності окремих категорій працівників.
- •Кадрова політика й система управління персоналом.
- •Оцінка персоналу як важливий елемент системи управління трудовим колективом.
- •Загальна характеристика капіталу і виробничих фондів.
- •Оцінка, класифікація та структура основних фондів.
- •Спрацювання, амортизація та відтворення основних фондів.
- •Ефективність відтворення та використання основних фондів.
- •Структура, нормування та використання оборотних фондів підприємства.
- •Поняття нематеріальних ресурсів.
- •Поняття нематеріальних активів.
- •Оцінка вартості та амортизація нематеріальних активів.
- •Загальна характеристика та нормування оборотних коштів.
- •Ефективність використання оборотних коштів.
- •Поняття, склад і структура інвестицій.
- •Визначення необхідного обсягу джерел фінансування виробничих інвестицій.
- •Формування і регулювання фінансових інвестицій (цінних паперів).
- •Залучення іноземних інвестицій для розвитку та посилення ефективності діяльності суб‘єктів господарювання.
- •Оцінка ефективності виробничих і фінансових інвестицій.
- •Чинники підвищення ефективності використання капітальних вкладень і фінансових інвестицій.
- •Інвестиційні проекти підприємств.
- •Загальна характеристика інноваційних процесів.
- •Науково-технічний прогрес, його загальні та пріоритетні напрями.
- •Поняття, напрями та об’єкти організаційного прогресу.
- •Оцінка ефективності технічних та організаційних нововведень.
- •Характеристика техніко-технологічної бази виробництва.
- •Організаційно-економічне управління технічним розвитком підприємства.
- •Лізинг як форма оновлення технічної бази виробництва.
- •Формування та використання виробничої потужності підприємства.
- •Структура та принципи організації виробничого процесу.
- •Організаційні типи виробництва.
- •Організація виробничого процесу в часі.
- •Методи організації виробництва.
- •Технічна підготовка виробництва.
- •Суспільні форми організації виробництва.
- •Поняття, види та значення інфраструктури.
- •Система технічного обслуговування підприємства.
- •1.Ремонтне господарство.
- •4. Енергетичне господарство.
- •5. Складське господарство
- •Соціальна інфраструктура та соціальна діяльність підприємства.
- •Відтворення та розвиток інфраструктури підприємства.
- •Державне економічне регулювання діяльності суб‘єктів господарювання.
- •Прогнозування розвитку підприємств.
- •Методологічні основи планування.
- •Стратегія розвитку підприємства та бізнес-планування.
- •Тактичне й оперативне планування підприємства.
- •Загальна характеристика продукції.
- •Маркетингова діяльність і формування програми випуску продукції.
- •Матеріально-технічне забезпечення виробництва.
- •Якість і конкурентоспроможність продукції.
- •Стандартизація та сертифікація продукції.
- •Державний нагляд за якістю та внутрішньовиробничий контроль.
- •Продуктивність праці персоналу: сутність, методи визначення та чинники зростання.
- •Система, моделі та методи мотивації трудової діяльності.
- •Сучасна політика оплати праці.
- •Застосовувані форми та системи оплати праці.
- •Доплати й надбавки до заробітної плати та організація преміювання персоналу.
- •Участь працівників у прибутках підприємства.
- •Загальна характеристика витрат на виробництво продукції.
- •Управління витратами на підприємстві.
- •Сукупні витрати та собівартість продукції.
- •Сутність і методи калькулювання окремих виробів.
- •Ціни на продукцію: сутнісна характеристика, види, методи встановлення та регулювання.
- •Зміст і форми фінансової діяльності підприємства.
- •Формування і використання прибутку.
- •Оцінка фінансово-економічного стану підприємства.
- •Сутнісна характеристика та вимірювання ефективності виробництва.
- •Чинники зростання ефективності виробництва.
- •Змістово-типологічна характеристика економічної безпеки підприємства.
- •Аналітична оцінка рівня економічної безпеки підприємства.
- •Основні напрями організації економічної безпеки за окремими функціональними складовими.
- •Служба безпеки підприємства.
- •Загальна характеристика процесу реструктуризації підприємства.
- •Практика здійснення та ефективність реструктуризації підприємств.
- •Санація (фінансове оздоровлення) суб‘єктів господарювання.
- •Банкрутство підприємств як економічне явище.
- •Методичні основи визначення ймовірності банкрутства суб‘єктів господарювання.
- •Ліквідація збанкрутілих підприємств.
-
Добровільна та інституціональні об’єднання підприємств.
Згідно з чинним законодавством в Україні можуть створюватися і функціонувати два типи об'єднань підприємств та організацій (інтеграційних утворень): 1) добровільні; 2) інституціональні.
Добровільні об'єднання:
• асоціації —- найпростіша форма договірного об'єднання підприємств (фірм, компаній, організацій) з метою постійної координації господарської діяльності. Асоціація не має права втручатися у виробничу та комерційну діяльність будь-якого з її учасників (членів);
• корпорації — договірні об'єднання суб'єктів господарювання на засаді інтеграції їхніх науково-технічних, виробничих та комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень для централізованого регулювання діяльності кожного з учасників;
• консорціуми — тимчасові статутні об'єднання промислового й банківського капіталу для досягнення загальної мети (наприклад здійснення спільного великого господарського проекту). Учасниками консорціуму можуть бути державні та приватні фірми, а також окремі держави (наприклад Міжнародний консорціум супутникового зв'язку);
• концерни — форма статутних об'єднань підприємств (фірм), що характеризується єдністю власності й контролю; об'єднання відбувається найчастіше за принципом диверсифікації, коли один концерн інтегрує підприємства (фірми) різних галузей економіки (промисловість, транспорт, торгівля, наукові організації, банки, страхова справа). Після створення концерну суб'єкти господарювання втрачають свою самостійність, підпорядковуючись потужним фінансовим структурам. За сучасних умов значно розширюється мережа міжнародних концернів;
• картелі — договірне об'єднання підприємств (фірм) переважно однієї галузі для здійснення спільної комерційної діяльності — регулювання збуту виготовленої продукції;
• синдикати — організаційна форма існування різновиду картельної угоди, що передбачає реалізацію продукції учасників через створюваний спільний збутовий орган або збутову мережу одного з учасників об'єднання. Так само може здійснюватись закупівля сировини для всіх учасників синдикату. Така форма об'єднання підприємств є характерною для галузей з масовим виробництвом однорідної продукції;
• трести — монополістичне об'єднання підприємств, що раніше належали різним підприємцям, в єдиний виробничо-господарський комплекс. При цьому підприємства повністю втрачають свою юридичну й господарську самостійність, оскільки інтегруються всі напрямки їхньої діяльності; • холдинги (холдингові компанії) — специфічна організаційна форма об'єднання капіталів: інтегроване товариство, що безпосередньо не займається виробничою діяльністю, а використовує свої кошти для придбання контрольних пакетів акцій інших підприємств, які є учасниками концерну або іншого добровільного об'єднання. Завдяки цьому холдингова компанія здійснює контроль за діяльністю таких підприємств. Об'єднувані у холдингу суб'єкти мають юридичну й господарську самостійність. Проте право вирішення основних питань їхньої діяльності належить холдинговій компанії.
• фінансові групи — об'єднання юридичне та економічно самостійних підприємств (фірм) різних галузей народного господарства. На відміну від концерну на чолі фінансових груп стають один або кілька банків, які розпоряджаються капіталом підприємств (фірм, компаній), що входять до складу фінансової групи, координують усі сфери їхньої діяльності.
В Україні поряд із добровільними створюються й функціонують так звані інституціональні об’єднання, діяльність яких започатковується в директивному порядку міністерствами (відомствами) чи безпосередньо Кабінетом Міністрів України. До таких належать виробничі, науково-виробничі (науково-технічні), виробничо-торговельні та інші подібні об'єднання (комплекси, центри), що інтегрують стадії створення (проектування), продукування, реалізації та післяпродажного сервісного обслуговування виробів тривалого використання.