- •Питання до іспиту з Історії культури
- •Культурологія як наука. Етапи становлення.
- •2.Структура культури.
- •3.Поняття культури.
- •4.Культура та цивілізація, їх взаємозв’язок. Концепція а. Тойнбі, о. Шпенглера.
- •5.Культура як об’єкт наукового аналізу.
- •6.Функції культури.
- •7.Античні погляди на культуру.
- •8.Переосмислення культури діячами Просвітництва.
- •10.Погляди Шевченка на культурно-історичний розвиток укр..Народу.
- •11. Наукова та культурна діяльність м. Грушевського.
- •12. Основні концепції та погляди на розвиток культури в сучасних умовах.
- •13. Біосферна концепція культури. В. Вернадський.
- •14. Культуроантропологія та соціологія культури.
- •15. Національне та загальнолюдське у сучасній культурі.
- •16. Культурологічні проблеми України в розробках діячів 20-30-х рр. XX ст.
- •17. Погляди м. Драгоманова, і. Франка з питань культури.
- •18. Масова та елітарна культура. Проблеми їх взаємодії.
- •19. Нтр та їх роль у сучасному розвитку культури.
- •20. Релігія в духовній спадщині людства.
- •21. Культура та право: проблеми їх взаємодії та функціонування.
- •22. Проблеми оновлення сучасної української культури.
- •23. Культурні теорії російських авторів хіх-хх ст.
- •24. Давня культура на території України.
- •25. Формування культури східних слов’ян.
- •26. Культура Київської Русі х-хіі ст.
- •27. Особливості розвитку культури Київської Русі періоду феодальної роздробленості.
- •28. Значення та традиції культури Київської Русі.
- •29. Християнство, його роль і значення в розвитку культури Русі-України.
- •30. Культура і природа: проблеми співвідношення.
- •31.Гуманісти та їх ідеї в культурі Русі-України
- •32.Розвиток наукових знань в Київській Русі . Право
- •33.Літературна творчість 10-13 ст «Слово о полку…»
- •34. Умови культурного розвитку укр..Земель в складі Великого Князівства Литовського ( хіу –хуі ст.)
- •35.Культурно-національне відродження на рубежі 16-17 ст.
- •37.Братства та їх роль у розвитку укр. Культури
- •38.Стан укр. Культури у 18 ст.
- •40.Формування нової літературної мови і.Котляревський
- •41.Виникнення писемності і освіти у східних словян
- •42. Творчість діячів культури України сучасного періоду.
- •43.Т.Г.Шевченко і проблеми самоутвердження укр..Нації
- •44.Література та образотворче мистецтво України в 19 ст.
- •45.Процес духовного розвитку укр. Народу на рубежі 19-20ст.
- •46.Національно-культурний рух в західноукр землях у 19 ст.
- •47.Культурні процеси в Україні 20-30 х р хх ст..
- •[Ред.] Образотворче мистецтво
- •[Ред.] Українська культура у період сталінізму
- •48. Памятники та діячі культури Вашого краю
- •49.Діяльність митців культури в 50-80 рр хХст
- •50.Стан укр культури на рубежі хх-ххі ст.:перспективи розвитку.
- •51. Діяльність української діаспори в сфері культури
- •54.Явище масової культури
- •55.Феномен укр радянської культури
- •56.Творчий доробок о.Довженка
- •57.Культура україн народу в контексті європейської культури
- •58. Культура україн народу в контексті європейської культури
- •60.Розвиток культури національних меншин в Україні
27. Особливості розвитку культури Київської Русі періоду феодальної роздробленості.
Розпад Київської держави в історичній науці дістав назву «феодальної роздробленості», тому що визначальними причинами його були: зміцнення і подальший розвиток феодального землеволодіння, відділення окремих земель і поява значних політичних центрів, їх прагнення до самостійності та незалежності від головного державного центру — Києва.
Протягом XII — першої половини XIII ст. у Києві зведено близько 20 кам'яних будівель культового, цивільного, оборонного характеру — майже половина кам'яних споруд, збудованих за всю його попередню історію.
Швидко зростали також великі міста — центри земель: Володимир-на-Клязьмі, Перемишль, Галич, Турів, Полоцьк, Новгород, Володимир-Волинський, Чернігів, Новгород-Сіверський та ін.
. Незважаючи на роздроблення, в міру розвитку господарства, міст між окремими давньоруськими землями не лише зберігалися, а й зміцнювалися економічні, політичні, культурні зв'язки.
В народних масах не згасало почуття єдності Русі, що, зокрема, відбивалося в усній народній творчості та літературі.
не дивлячись на усобиці і постійну загрозу з боку половців і монголо-татар, в давньоруській культурі того часу спостерігались нові досягнення і успіхи. За своїм змістом вона стала більш демократичною: до культурного життя залучалися нові території, міста і суспільні стани. Так, замовниками культових споруд, монументальних розписів і дорогоцінних ювелірних виробів все частіше стали заможні представники посадського люду зі своїми поглядами і смаками. Економічне і політичне зростання міст, значна частина яких стала головними містами удільних князівств, сприяла значному розвитку будівництва культових і громадських споруд в Києві, Новгороді, Чернігові, Переяславі, Галичі та інших містах. В удільних князівствах з’явились архітектурні школи зі своїми місцевими особливостями. Розміри храмів зменшились, спростилась їх конструкція, зовнішнє і внутрішнє оздоблення. У ХІІ ст. стала розповсюдженою порядкова техніка кладки з цегли — в Подніпров’ї, білого каменю — в Галицьких землях. Стала застосовуватись нова декорація фасадів з пілястрами, напівколонками, аркатурними поясами і так званим поребриком. У ХІІ ст. в Подніпров’ї з’являється київська, чернігівська і переяславська архітектурні школи, пов’язані між собою єдиними стилістичними особливостями. Найбільш відомими пам’ятниками київської архітектурної школи ХІІ ст. є церква Богородиці Пирогощі (1132 р.) на Подолі, Кирилівська (після 1146 р.), Василівська (1183 р.) в Києві та Юр’ївська в Ка-неві (1144 р.). численними будовами у ХІІ ст. збагатився Чернігів. До пам’ятників місцевої архітектурної школи, що збереглися до нашого часу, належать Борисоглібський собор і Успенський собор Єлецького монастиря. Інтер’єр давньоруських палаців і храмів прикрашали мозаїкою, фресками, мозаїчними підлогами та різноманітними виробами прикладного мистецтва. Важливою особливістю тематики розпису храмів стала поява нового іконографічного сюжету «Страшний суд», що було тісно пов’язано з загостренням соціальних протиріч на Русі у ХІІ—ХІІІ ст. Вироби прикладного мистецтва використовували не тільки як прикраси. Вони часто виконували роль амулетів-оберегів і повинні були захищати своїх власників від злих сил природи. Таке ж значення мали магічні орнаменти на багатьох виробах ювелірного мистецтва та побуту. В період феодальної роздробленості значно змінився характер давньоруського літопису, виникли нові центри літописання в Чернігові, Переяславі, Холмі, Володимирі-Волинському. В багатому Видубицько-му монастирі, який знаходився біля Києва, була, очевидно, ціла історична бібліотека, яка складалась з рукописних літописів. Користуючись цією бібліотекою вчений ігумен цього монастиря Моїсей створив виключно цікаву історичну працю з руської історії ХІІ століття — Київський літопис. Під рукою літописця були літописи різних князів з різних земель, що дало авторові можливість зображувати події з різних точок зору і давати подіям максимально об’єктивну оцінку. З’явились нові оригінальні форми історичних творів: сімейні та родові княжі літописи, жит-тєписання князів, повісті про княжі злочини тощо. Таким чином, можна зробити висновок, що руська література ХІІ—ХІІІ ст. не обмежувалась одним лише літописанням, а була різноманітною, і, скоріше за все, великою за кількістю, але, до наших часів, через численні татарські погроми руських міст, збереглась лише незначна її частина. У культурному житті Галицько-Волинської землі, як і всюди у той час, велику роль відігравали церковні установи — монастирі, єпископії, парафії.
Великого значення набувала освіта і книгописання. Літопис, який прийнято називати Галицько-Волинським, складається з двох частин. Першу (життєпис Данила Галицького) написано високоосвіченим книжником у Холмі в основному з метою звеличення політи -ки Данила — спадкоємця і продовжувача справи давніх володарів Києва. У культурі галицько-волинської доби ще виразніше, ніж раніше, спостерігається оригінальне поєднання слов’янської спадщини і нових рис, зумовлених зв’язками з Візантією, Західною і Центральною Європою, країнами Сходу. За рівнем культурного розвитку Галицько-Волинська держава не відставала від сусідів, а в багатьох випадках стала батьківщиною нових творчих здобутків.