- •1. Предмет та завдання курсу ідпу ч.2. Методи вивчення. Періодизація.
- •2. Періодизація:
- •4. Політика воєнного комунізму, причини введення та наслідки
- •5. І універсал уцр
- •6. Генеральний Секретаріат України: утворення, склад, діяльність, та його компетенція.
- •9. Створення унр
- •12. Статут генерального секретаріату
- •14.Утворення вільного козацтва в унр.
- •15. Утворення органів громадського порядку унр
- •16. Судова система унр.
- •17. Організація діяльності органів прокуратури та адвокатури в унр
- •18. Законод. Діяльність унр.
- •19. Земельна реформа унр
- •23 Причини падіння унр
- •24 «Грамота до всього українського народу» від 29 квітня 1918 року, її зміст та характеристика
- •25.Закони про тимчасовий державний устрій…
- •26. Центральні органи влади України Держави часів гетьмана Скоропадського
- •27. Організація та діяльність влади на місцях України Держави часів гетьмана Скоропадського
- •28. Судова система української держави Скоропадського.
- •30. Декларація Української директорії від 26 грудня 1918 р.
- •31. Встановлення влади директорії
- •32. Універсал трудового конгресу від 23 січня 1919 року, загальна характеристика.
- •33. Організація органів влади і управління часів директорії.
- •34.Загальна характеристика законодавчої діяльнісіь Директорії
- •35. Причини поразки державницьких змагань 1917-1921 р.
- •36. Варшавський та Ризький мирні договори.
- •38. Органи влади та управління зунр.
- •39. Судова система зунр
- •40. Місцеві органи влади
- •41. Законодавча діяльність зунр
- •42. Акт злуки від 22 січня 1919 р., його зміст та значення
- •43. Причини та наслідки падіння зунр
- •44.Бреська мирна угода: її зміст та значення
- •46. Конституція усрр 1919.
- •47. Утворення рядянської судової системи.
- •48. Утворення надзвичайних органів влади в Україні ( 1917-1920 р.Р. ).
- •50. Утворення радянської міліції.
- •51. Становлення радянської влади в україні
- •52. Неп в усср: причини її запровадження та наслідки.
- •53. Судова реформа в усрр 1922
- •54. Утворення радянської прокуратури
- •55. Утворення радянської адвокатири
- •56. Система органів державної влади усрр після створення срср
- •57. Конституція усрр 1929
- •58. Кодифікація радянського права усрр у 20-х роках.
- •59. Кодифікація цивільного права усрр
- •60. Кодифікація .Кримінального права Усср
- •61. Кодифікація процесуального права Усср
- •62. Кодифікація радянського сімейного права.
- •63. Кодифікація земельного права.
- •64. Кодифікайія трудового права.
- •65. Утворення автономної молдавської срр
- •66. Соціально-економічні й політичні наслідки індустріалізації в україні
- •67. Программа розкуркулення в уРср, її мета і наслідки
- •68. Зміни в державному ладі усрр в першій половині 30-х років
- •69. Судова система урср в першій половині 30-х років
- •70. Організація діяльності прокуратури в першій половині 30-х років
- •71. Формування надзвичайних каральних органів влади усрр у 30-х роках
- •72. Конституція урср 1937р: її загальна характеристика.
- •73. Органи влади і управління урср за конституцією 1937 р.
- •74. Судова система урср за Конституцією 1937 р.
- •75. Правовий стан західноукраїнських земель в 20-30 роки 20 ст
- •76. Приєднання західної україни до урср
- •77. Розвиток радянського права 30-х рр.
- •78. Соціально-економічні й політичні наслідки колективізації в україні в 30-х рр.
- •79. Пакт молотова рібентропа, таємний протокол, його суть та наслідки
- •80. Зміни в органах влади та управління урср в роки ввв
- •81. Органи управління окупаційного режиму в Україні.
- •82. Зміни в радянському праві в роки ввв.
- •83. Приєднання закарпатської україни до складу урср
- •84. Передача Криму урср: причини і наслідки
- •85. Органи влади та управління урср у перші повоєнні роки
- •86. Діяльність урср на міжнародній арені після Другої світової війни.
- •87. Зміни в законодавстві урср в перші повоєнні роки.
- •88. Причини та сутність політики “відлиги ” в урср.
- •89. Зміни в правоохоронній системі урср в роки відлиги.
- •90. Кодифікація права урср в 60-х рр. Хх ст.
- •91. Кодифікація кримінального прва урср в 60-х рр. Хх ст..
- •93. Конституція урср 1978 р., її характеристика і значення
- •94. Органи влади урср за Конституцією урср 1978 р.
- •95. Судова система урср після прийняття Конституції 1978 р.
- •Ще у 1954 р. До складу урср увійшла Кримська область і було відновлено норму Конституції срср 1924 р. Про віднесення до відання республіки питання її адміністративно-територіального устрою.
- •96. Причини запровадження політики "перебудови" в срср
- •Причини Перебудови
- •98. Зміни в законодавстві урср у роки «перебудови»
88. Причини та сутність політики “відлиги ” в урср.
Після смерті Й.В. Сталіна (березень 1953 року) і ХХ з’їзду КПРС (лютий 1956 р.) в країні склалися певні передумови для лібералізації всього суспільства. На з’їзді з доповіддю “Про культ особи та його наслідки” виступив перший секретар ЦК КПРС М.С.Хрущов. Він піддав нищівній критиці злочини, зловживання владою, порушення законності, які мали місце в СРСР і УРСР у 30-ті – на початку 50-х років і були пов’язані з культом особи Й.Сталіна. Після з’їзду, в червні 1956 р. була прийнята постанова ЦК КПРС “Про подолання культу особи та його наслідків”.
В доповіді М.Хрущова і вказаній постанові ЦК КПРС були названі причини, що обумовили культ особи Й. Сталіна у 20-ті – 30-ті роки, а саме: складність міжнародної обстановки, загроза нападу на СРСР капіталістичних держав; відсталість СРСР, який мав багатоукладну економіку та значну частку населення, що була носієм психології “вождизму”; боротьба в партійному і державному керівництві за вплив у партії і державі; орієнтація на “залізну дисципліну”, жорстку централізацію управління державою; помилкова теза Й.Сталіна про те, що по мірі соціалістичного будівництва в країні буде загострюватися класова боротьба.
На жаль, гостра критика культу особи не торкалася суті командно-адміністративної системи, не викривала її соціальної природи, зводячи усі вади системи до культу особи. Але незважаючи на ці недоліки, це був важливий і сміливий крок на шляху десталінізації. Крок, який робив більш стійким процес лібералізації суспільного життя і реальною перспективу його демократизації.
Ці процеси в суспільно-політичному розвитку СРСР і УРСР домінували в перше десятиріччя після смерті Й.В.Сталіна і були пов’язані насамперед з ім’ям М.С.Хрущова, який з вересня 1953 р. по жовтень 1964 р. займав посаду першого секретаря ЦК КПРС. Компартію України з червня 1953 р. по грудень 1957 р. очолював О.Кириченко. Він став першим українцем, який був обраний на посаду першого секретаря ЦК КПУ. З того часу на цю посаду призначалися тільки українці: М.Підгорний (грудень 1957 р. – липень 1963 р.), П.Шелест (липень 1963 р. – травень 1972 р.), В.Щербицький (травень 1972 р. – вересень 1989 р.).
Період керівництва державою М.С.Хрущовим увійшов у вітчизняну історію під назвою “хрущовської відлиги”. Вже у вересні 1953 р. за рішенням Президії Верховної Ради СРСР були ліквідовані “Особое совещание” при МВС СРСР та інші позасудові органи (“трійки”, “п’ятірки” і т.д.), які здійснювали розправу над людьми без суду і слідства. Була значно скорочена кількість концтаборів, розпочата реабілітація невинно засуджених та репресованних громадян.
Уже початковий період десталінізації привів до серйозних змін в Україні. Характерними рисами цього періоду стали припинення кампанії проти націоналізму, певне уповільнення процесу русіфікації. У 1957 році було розширено юридичну компетенцію УРСР: вона, як і інші республіки, отримала право вирішувати питання областного, адміністративно-територіального поділу, приймати громадський, карний та інші кодекси. На кінець 50-х рр. органами КДБ і прокуратури республіки були переглянуті справи майже 5,5 млн.чол., які перебували на обліку репресивних органів. З цього обліку знято, тобто реабілітовано 58% справ. Разом з іншими до 1957 р. було звільнено 65534 оунівців і “бандпосібників”, яким пощастило вижити. Також були реабілітовані відомі українські письменники В.Єлан-Блакитний, В.Чумак, І.Микитенко, партійно-державні діячи С. Косіор, П. Постишев, В. Чубарь та інші.
В період “хрущовської відлиги”, здійснювалися заходи по демократизації діяльності КПРС і Компартії України. Було відновлено регулярне скликання партійних з’їздів і пленумів ЦК, запроваджено обговорення партійних і державних документів у пресі, на зборах трудових колективів; робились спроби звільнення партійних організацій від керівництва господарством; вирішено було оновлювати на одну чверть склад ЦК КПРС і його президії на кожному черговому з’їзді КПРС; членам керівних партійних органів було заборонено входити до їх складу більше трьох разів підряд.
Водночас помітно розширились права профспілок. Їм було надано право участі в підготовці проектів виробничих планів; контролю за виконанням керівниками підприємств трудового законодавства; приймати участь у вирішенні питань організації праці, заробітної плати, житлового будівництва та інш.
Але процес демократізації радянського суспільства відбувався з великими труднощами. Йому протистояла інша, конcервативна тенденція, прибічники якої відстоювали адміністративно-командні методи керівництва суспільством. Консервативні елементи, в т.ч. у вищих ешелонах партійно-державного керівництва (В. Молотов, Л.Каганович, Г. Маленков) виступили проти найбільш важливих теоретичних і політичних положень ХХ з’їзду КПРС та заходів по ліквідації наслідків культу особи Й.Сталіна. На червневому 1957 р. Пленумі ЦК КПРС діяльність членів цієї групи була засуджена і вони отримали партійні стягнення. Але здійснення політичних і економічних реформ в державі і надалі йшло досить повільно і непослідовно. Більше того, були допущені помилки в теоретичних питаннях щодо перспектив соціалістичного будівництва в СРСР. Так, ХХІ з’їзд КПРС, що відбувся в січні-лютому 1959 р., зробив висновок про повну й остаточну перемогу соціалізму в СРСР. З точки зору міжнародного становища цей висновок базувався на тому, що була утворена світова система соціалізму, а з точки зору внутрішнього розвитку країни – що був досягнутий необхідний рівень розвитку радянського суспільства, зміцніли позиції соціалізму в усіх сферах життя – політичній, економічній, соціальній та духовній. Було проголошено, що СРСР вступив в період розгорнутого будівництва комуністичного суспільства. У 1961 р. на ХХІІ з’їзду КПРС була прийнята Програма будівництва комунізму, яку передбачалося здійснити протягом 20 років (1961-1980 рр.). Як показало життя, ці теоретичні висновки були відірвані від реальності, базувалися на перебільшенні досягнень соціалістичного будівництва в СРСР і не витримали перевірки часом.