- •Міністерство освіти і науки україни
- •Т.Г.Удалов
- •Конкурентне
- •Навчальний юпосібник
- •Передмова
- •Глава 1 Поняття, система та завдання конкурентного права
- •§ 1. Поняття та зміст конкурентного права
- •§ 2. Принципи конкурентного права
- •§ 3. Конкурентне право | як наука та навчальна дисципліна
- •Глава 2
- •§ 1. Конкуренція
- •§ 2. Монополізм та монополії іц
- •§ 3. Регулювання конкуренції як діяльність держави
- •§ 4. Законодавство про захист економічної конкуренції
- •1) Законодавство про захист економічної конкуренції;
- •§ 5. Загальна характеристика Закону України «Про захист економічної конкуренції»
- •§ 1. Загальні аспекти регулювання монополій і
- •§ 2. Демонополізація економіки
- •§ 3. Природні монополії
- •§ 4. Ціноутворення в умовах ринку
- •Глава 4 Ринок та його дослідження
- •§ 1. Сутність ринку
- •§ 2. Аналіз ринку
- •§ 3. Визначення ринкової влади, оцінка стану конкурентного середовища на ринку і висновки стосовно доцільності запровадження заходів, спрямованих на захист та розвиток конкуренції
- •Глава 5 | Держава як інститут, що забезпечує і захист та розвиток конкуренції і
- •§ 3. Система органів Антимонопольного комітету України
- •§ 4. Правові основи реалізації повноважень Антимонопольного комітету України
- •§ 5. Завдання, компетенція, повноваження
- •§ 6. Проведення органами Антимонопольного комітету перевірок додержання законодавства про захист економічної конкуренції
- •§ 7. Міждержавний орган з антимонопольної політики країн снд
- •Глава 6
- •§ 1. Сутність та склад порушення законодавства про захист економічної конкуренції
- •§ 2. Особи, які беруть участь у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Докази і доказування у справі
- •§ 3. Компетенція органів Антимонопольного комітету щодо розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції
- •§ 4. Процедура розгляду справ • про порушення законодавства я про захист економічної конкуренції
- •Глава 7
- •§ 1. Загальна характеристика основних порушень законодавства про захист економічної конкуренції
- •§ 2. Антиконкурентні узгоджені дії суб’єктів господарювання
- •§ 3. Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку
- •§ 4. Антиконкурентні дії органів влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління та контролю
- •§ 5. Господарська діяльність органів виконавчої влади як чинник, що призводить до вчинення ними антиконкурентних дій
- •§ 1. Загальні засади поняття ян недобросовісна конкуренція «•яяі
- •§ 2. Отримання переваг над конкурентом за рахунок його інтелектуальної діяльності та ділової репутації
- •§ 3. Дезорганізація виробничого процесу конкурента, створення перешкод та досягнення неправомірних переваг у конкуренції
- •§ 5. Можливі шляхи захисту від недобросовісної конкуренції та санкції за її вчинення
- •Глава 9 Узгоджені дії суб’єктів господарювання
- •§ 1. Сутність узгоджених дій
- •§ 2. Узгоджені дії, що не потребують одержання дозволу органів Антимонопольноп комітету України
- •§ 3. Загальні засади щодо одержання дозволу органів Антимонопольного комітету України на здійснення узгоджених дій
- •§ 4. Заява про надання дозволу на узгоджені дії суб’єктів господарювання та її подання
- •§ 6. Відповідальність за вчинення узгоджених дій без дозволу органів Антимонопольного комітету України
- •§ 1. Сутність економічної концентрації щ
- •§ 2. Економічна концентрація в Україні
- •§ 3. Глобалізація економіки
- •Глава 11
- •§ 1. Застосування спеціальних захисних заходів
- •§ 2. Захист національного товаровиробника яя від демпінгового імпорту і
- •§ 3. Захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту
- •§ 4. Відповідальність згідно з Кримінальним кодексом України
- •Тема 1. Предмет, система та джерела конкурентного права України
- •Тема 2. Наука конкурентного права, його теоретичні та методологічні основи
- •Тема 3. Законодавство, що забезпечує і захист конкуренції та регулює монополії |
- •Тема 4. Ринок: поняття, структура та основні елементи
- •Тема 5. Дослідження ринку і та суб’єктів господарювання, що діють на ньому
- •Тема 6. Антимонопольні органи
- •Тема 7. Порушення конкурентного законодавства. Розгляд справ про порушення конкурентного законодавства
- •Тема 8. Узгоджені дії суб’єктів господарювання
- •Тема 9. Антиконкурентні узгоджені дії
- •Тема 10. Монопольна діяльність суб’єктів господарювання на ринку. Зловживання монопольним (домінуючим) становищем
- •Тема 11. Антиконкурентні дії органів влади, иц місцевого самоврядування, адміністративне- й господарського управління та контролю й
- •Тема 12. Контроль за процесами створення, «й реорганізації, ліквідації суб’єктів господарювання, • приватизацією, орендою • та набуттям у власність майна н
- •Тема 13. Недобросовісна конкуренція
- •Тема 14. Відповідальність за порушення конкурентного законодавства
- •Тема 16. Міжнародне конкурентне право
- •16. Система органів Антимонопольного комітету України.
- •Тема 6. Антимонопольніоргани
- •Тема 7. Порушення конкурентного законодавства. Розгляд справ про порушення конкурентного законодавства
- •Тема 14. Відповідальність за порушення конкурентного законодавства
- •17. Демонополізація економіки.
- •Глава III. Статус Державного уповноваженого та голови територіального відділення Антимонопольного комітету України
- •Глава IV. Правові основи реалізації повноважень Антимонопольного комітету України
- •Глава 1 загальні положення
- •Глава 4
- •Глава 5 відповідальність за недобросовісну конкуренцію
- •Глава 6
§ 3. Регулювання конкуренції як діяльність держави
Аналіз конституційних норм і принципів дає можливість зробити висновок, що Конституція України розглядає підтримку та захист конкуренції як двостороннє правове явище. З одного боку, це особлива діяльність держави, спрямована на забезпечення конкуренції в економіці, а з іншого — еконо-міко-правова гарантія реалізації конституційного принципу права на підприємницьку діяльність не заборонену законом.
З цієї точки зору підтримка конкуренції виявляється в обов’язковій діяльності держави в особі її органів та посадових осіб зі створення умов для виникнення розвитку та іс-
нування добросовісної економічної конкуренції, а також недопущення зловживанням монопольним становищем на ринку, неправомірному обмеженню конкуренції та недобросовісній конкуренції. Така діяльність держави та уповноважених нею органів надають право підприємцям здійснювати свою господарську діяльність за умов добросовісної конкуренції. Право підприємців на наявність добросовісної конкуренції дає їм можливість вільно конкурувати й вимагати здійснення правомірних дій від своїх конкурентів та інших учасників ринку.
Специфічною особливістю цього права є те, що не всі підприємці заінтересовані в його існуванні. Так, законодавство про захист економічної конкуренції виділяє суб’єктів господарювання, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Пануючи на ньому, вони мають реальну можливість обмежувати доступ на ринок іншим суб’єктам господарювання. Суб’єкти господарювання, які домінують на ринку та мають значну його частку і, як правило, не заінтересовані та навряд чи прагнутимуть конкурентної боротьби. Тому держава за допомогою законодавства ставить таких суб’єктів господарювання у певні рамки.
Навпаки, підприємці, які прагнуть за рахунок добросовісної конкуренції здобути додаткові економічні переваги, заінтересовані зберегти належний правовий режим і забезпечити наявність добросовісної економічної конкуренції у підприємницькій діяльності.
В ході цієї діяльності підприємець стає учасником горизонтальних і вертикальних правовідносин, суб’єктами яких є держава в особі своїх уповноважених органів (посадових осіб) та інші підприємці.
Горизонтальні відносини виникають між суб’єктами господарювання, які діють на конкретному товарному ринку. Ніхто з них не має права здійснювати недобросовісну конкуренцію або вчиняти інші дії, що можуть бути визнані попущенням відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції. В іншому разі підприємець, права та охороню-вані законом інтереси якого порушено, може захистити їх у судовому або адміністративному порядку.
Вертикальні відносини виникають між суб’єктами господарювання та органами влади. В їх основу покладено обов’язок держави здійснювати захист конкуренції. Вони мають владний характер та необхідні для забезпечення державного
регулювання ринкових відносин. Беручи участь у вертикальних відносинах, органи, на які покладено обов’язок здійснювати захист та підтримку конкуренції, повинні діяти в межах своєї компетенції та на основі дозвільного правового режиму (заборонено все, крім дозволеного законом).
Підтримка конкуренції як спеціальна діяльність держави спрямована на те щоб гарантувати:
1) наявність добросовісної конкуренції;
2) недопущення зловживання монопольним становищем на ринку, обмеження конкуренції та недобросовісної конкуренції.
Незважаючи на те, що Конституція України та законодавство взагалі не вживають термін «добросовісна конкуренція», у ст. 42 Конституції України йдеться саме про захист добросовісної конкуренції. Отже, з точки зору відповідності закону чесним звичаям у підприємницькій діяльності, приватним та суспільним інтересам, соціальним функціям підприємництва конкуренцію можна поділити на добросовісну (правомірну діяльність, що заохочується державою) та недобросовісну (протиправну діяльність). Діяльність, спрямовану на вчинення недобросовісної конкуренції, відповідно до ст. 42 Конституції України заборонено. Отже, коли Консти-
| туція України гарантує захист конкуренції, то мається на
‘ увазі виключно добросовісний її різновид.
Не лише заборони на рівні законодавства дають змогу розмежувати добросовісну та недобросовісну конкуренцію. Нині чітко позначилася тенденція позитивного регулювання конкурентних відносин за допомогою правил та стандартів добросовісної конкуренції. Правами з розробки, застосування та контролю за додержанням цих правил наділяються добровільні об’єднання професійних суб’єктів, що діють у тій чи іншій сфері підприємництва.
Державна підтримка конкуренції — це гарантія прав і свобод підприємців. Вона дає можливість підприємцям вільно здійснювати свою економічну діяльність. Тому для забезпечення прав і свобод підприємців, а також виконання обов’язку держави з підтримки конкуренції застосовуються законодавчі та організаційні гарантії.
В основу законодавчих гарантій прав і свобод підприємців покладено принципи єдиного економічного простору, вільного пересування товарів, робіт, послуг, свободи економічної діяльності та підтримки конкуренції. В рамках конкурентних
відносин ці гарантії закріплено в законодавстві про захист економічної конкуренції, яке складається з положень Конституції України, законів України, указів Президента України, постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів України, а також відомчих нормативних актів Антимонопольного комітету України та інших міністерств і відомств. Саме в законодавстві про захист економічної конкуренції як цілісній системі нормативних правових актів закріплено конкретні норми, що спрямовані на захист економічної конкуренції; визначено коло державних органів, на які покладено обов’язок здійснювати захист конкуренції на всій території України; передбачено відповідальність за вчинення дій, спрямованих на спотворення, обмеження або усунення конкуренції з ринку.
Одним з основних нормативних актів законодавства про захист економічної конкуренції є Закон України «Про захист економічної конкуренції». Він регулює відносини, що впливають на конкуренцію на товарних ринках в Україні, на яких діють українські та іноземні юридичні особи, державні органи влади, органи місцевого самоврядування, органи господарського управління суб’єктів господарювання та фізичні особи.
До організаційних гарантій у сфері підтримки конкуренції можна віднести діяльність органів судової й виконавчої влади.
Роль судів у захисті економічної конкуренції останнім часом зросла. Захист прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян у сфері підприємницької діяльності відбувається в рамках системи господарських судів в Україні. Свої завдання вони виконують перш за все у процесі вирішення економічних спорів між підприємцями, а також шляхом судового контролю за діяльністю державних органів та органів місцевого самоврядування.
Антимонопольні органи (органи Антимонопольного комітету України) є структурами виконавчої влади. Вони безпосередньо реалізують державну політику щодо сприяння розвиткові й захисту конкуренції на товарних ринках України та регламентації діяльності монопольних утворень. Відповідно до законодавства в адміністративному порядку вони захищають права та охоронювані законом інтереси осіб, які господарюють на ринку.
Повноваження, що їх регулюють антимонопольні органи як органи державної виконавчої влади, є засобами виконання конституційного обов’язку держави з підтримки та захис
ту конкуренції та випливають з неї. Тому права антимоно-польних органів та їх практична реалізація повинні чітко відповідати конституційним нормам і принципам, а також публічним інтересам в економіці.