- •Поняття екологічного права як галузі права. Специфічні ознаки екологічного права.
- •Поняття та види еклого-правових відносин.
- •Формування та розвиток екологічного права.
- •Предмет екологічного права.
- •Метод правового регулювання в екологічному праві.
- •Система екологічного права.
- •Принципи екологічного права.
- •Поняття та види джерел екологічного права.
- •Система джерел екологічного права.
- •Поняття та загальна характеристика екологічних прав особи.
- •Міжнародно-правові основи інституту екологічних прав особи.
- •Види екологічних прав особи.
- •Право особи на безпечне для життя та здоров’я довкілля.
- •Право особи на екологічну інформацію.
- •Зміст, ознаки та джерела екологічної інформації. Екологічне інформаційне забезпечення.
- •Право особи на участь у прийняті екологічно значимих рішень.
- •Право особи на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок погіршення стану довкілля.
- •Гарантії та захист екологічних прав особи.
- •Екологічні обов’язки особи.
- •Поняття, особливості та зміст права власності на природні ресурси.
- •Форми права власності на природні ресурси.
- •Підстави набуття та припинення права власності на природні ресурси.
- •Поняття та зміст права природокористування.
- •Поняття та види принципів природокористування.
- •Види природокористування.
- •Право загального та спеціального природокористування.
- •Підстави та порядок виникнення права природокористування.
- •Підстави та порядок обмеження, зупинення та припинення права природокористування.
- •Поняття та призначення управління у сфері охорони довкілля та забезпечення раціонального природокористування.
- •Система органів управління у сфері охорони довкілля та забезпечення раціонального природокористування.
- •Поняття та види функцій управління у сфері охорони довкілля та використання ресурсів.
- •Облікова функція. Види, значення та порядок ведення природо ресурсних кадастрів.
- •Екологічний моніторинг: правові основи, завдання, види та порядок здійснення.
- •Екологічний контроль: поняття, призначення, види.
- •Стандартизація та нормування у галузі природокористування та охорони довкілля.
- •Поняття, принципи, призначення та види екологічної експертизи.
- •Об’єкти екологічної експертизи.
- •Правовий статус експерта екологічної експертизи.
- •Порядок ведення державної екологічної експертизи.
- •Порядок проведення громадської екологічної експертизи.
- •Висновки екологічної експертизи.
- •Поняття, призначення та елементи економіко-правового механізму охорони довкілля та раціонального природокористування.
- •Фінансування природоохоронних заходів.
- •Природоресурсні платежі: поняття, види та призначення.
- •Екологічний аудит: поняття, види, порядок здійснення.
- •Екологічне страхування: поняття та призначення.
- •Поняття та підстави юридичної відповідальності за порушення екологічного законодавства.
- •Адміністративна відповідальність за екологічні правопорушення.
- •Кримінальна відповідальність за екологічні злочини.
- •Цивільно-правова відповідальність за порушення екологічного законодавства.
- •Земля як об’єкт правової охорони та використання.
- •Загальна характеристика прав на землю, підстав їх набуття та припинення.
- •Державне управління і контроль у сфері використання та охорони земельних ресурсів.
- •Правова охорона земель.
- •Відповідальність за порушення земельного законодавства.
- •56. Надра як об’єкт використання та правової охорони.
- •57. Право користування надрами: поняття, види, підстави виникнення та припинення.
- •58. Особливості управління у галузі і охорони надр.
- •59. Державний геологічний контроль і державний гірничий нагляд: поняття та призначення.
- •60. Правова охорона надр.
- •61. Відповідальність за порушення законодавства про надра.
- •62. Водні ресурси як об’єкт правової охорони та використання.
- •63. Право водокористування та його види.
- •64. Особливості державного управління у галузі використання та охорони вод.
- •65. Стандартизація та нормування в галузі охорони та використання вод.
- •66. Правова охорона вод.
- •67. Відповідальність за порушення водного законодавства.
- •68. Ліси та нелісова рослинність як об’єкт правової охорони, використання та відновлення.
- •69. Право власності на ліси.
- •70. Право користування лісами та його види.
- •71. Види використання лісових ресурсів та порядок їх здійснення.
- •72. Особливості управління в галузі використання, відновлення та охорони лісів.
- •73. Правова охорона лісів.
- •74. Відповідальність за порушення лісового законодавства та законодавства про рослинний світ.
- •75. Тваринний світ як об’єкт охорони, використання та відтворення.
- •76. Право використання тваринного світу та його виду.
- •77. Правове регулювання ведення мисливського господарства та здійснення полювання.
- •78. Управління у сфері використання та охорони тваринного світу.
- •79. Правова охорона тваринного світу.
- •80. Відповідальність за порушення законодавства про охорону та використання тваринного світу.
- •81. Атмосферне повітря як об’єкт правової охорони.
- •82. Державне управління у сфері охорони атмосферного повітря.
- •83. Правові заходи охорони атмосферного повітря.
- •84. Відповідальність за порушення законодавства про охорону атмосферного повітря.
- •85. Поняття, призначення та основні складові національної екологічної мережі.
- •86. Поняття, загальна характеристика та порядок створення територій та об’єктів природно-заповідного фонду.
- •87. Правові форми і види використання територій та об’єктів природно-заповідного фонду.
- •88. Управління в галузі організації, охорони і використання природно-заповідного фонду України.
- •89. Правовий режим окремих територій та об’єктів природно-заповідного фонду України.
- •90. Курортні і лікувально-оздоровчі території: поняття, призначення, правовий режим.
- •91. Рекреаційні зони: поняття, призначення, правовий режим.
- •92. Червона книга України: поняття, призначення та порядок ведення.
- •93. Зелена книга України: поняття, призначення та порядок ведення.
- •94. Правова охорона навколишнього природного середовища в населених пунктах.
- •95. Правова охорона навколишнього природного середовища у сільському господарстві.
- •96. Правова охорона навколишнього природного середовища у промисловості.
- •97. Правова охорона навколишнього природного середовища на транспорті.
- •98. Правове регулювання поводження з радіоактивними речовинами.
- •99. Правове регулювання поводження з відходами.
- •100. Концепції взаємодії суспільства і природи.
- •101. Екологічна функція діяльності влади.
- •102. Національна екологічна політика.
Право особи на безпечне для життя та здоров’я довкілля.
Сприятливе довкілля – це таке, що позитивно впливає на стан здоров’я людини та біологічні процеси функціонування усіх інших живих організмів.
Безпечне довкілля – це такий його стан, що не має негативного впливу на здоров’я людини та довкілля в цілому.
До юридично значимих критеріїв безпечного стану довкілля:
Система екологічних нормативів: нормативи гранично допустимих концентрацій забруднення речовин в повітрі, воді, грунтах; Нормативи гранично допустимих рівнів біологічних та фізичних впливів на довкілля та здоров’я людини; нормативи радіаційної безпеки; нормативи гранично-допустимого вмісту небезпечних речовин в продуктах харчування та в питній воді.
Ліміти природокористування (це встановлені для природо користувачів на визначений строк обсяги допустимого використання природних ресурсів із довкілля.
Дане право є абсолютним правом особи, воно включає можливість вимагати від інших суб’єктів забезпечувати належний стан довкілля, поведінки суб’єктів може бути як активною так і пасивною.
Право на безпечне для життя та здоров’я довкілля – це закріплена законодавством та забезпечена державою можливість проживати в середовищі, яке не заподіє шкоди, користування для задоволення своїх фізичних та духовних потреб безпечними природними благами, вимагати від держави та інших взаємопов’язаних суб’єктів виконання вимог екологічної безпеки, а під час порушення цього права звертатися до компетентних органів.
Право особи на екологічну інформацію.
Право на екологічну інформацію – одне з основних прав людини в екологічному праві України. Кожна особа на національному рівні повинна мати можливість належного доступу до екологічної інформації, повинна бути проінформована про стан навколишнього природного середовища. Цьому праву повинен відповідати обов’язок держави надавати необхідну інформацію, яка є у розпорядженні тих чи інших органів, на які покладені функції щодо інформування населення про екологічне становище у державі. Крім цього, особа повинна не просто наділятись таким правом, їй законом повинні надаватись реальні можливості впливати, брати участь у прийнятті відповідних нормативно-правових актів у сфері екології. Це право людина повинна реалізовувати через відповідні громадські організації, які беруть участь у прийнятті державних рішень щодо зазначених питань.
Конституція України значно розширила коло прав громадян. У ній вперше знайшов відображення ряд екологічних прав, серед яких важливе місце займає право на екологічну інформацію.
Так, ст. 50 Конституції України закріплює: "Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на їх поширення".
Зміст, ознаки та джерела екологічної інформації. Екологічне інформаційне забезпечення.
Інформація про стан навколишнього природного середовища (екологічна інформація) - це будь-яка інформація в письмовій, аудіовізуальній, електронній чи іншій матеріальній формі про:
- стан навколишнього природного середовища чи його об'єктів - землі, вод, надр, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та рівні їх забруднення;
- біологічне різноманіття і його компоненти, включаючи генетично видозмінені організми та їх взаємодію із об'єктами навколишнього природного середовища;
- джерела, фактори, матеріали, речовини, продукцію, енергію, фізичні фактори (шум, вібрацію, електромагнітне випромінювання, радіацію), які впливають або можуть вплинути на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей;
- загрозу виникнення і причини надзвичайних екологічних ситуацій, результати ліквідації цих явищ, рекомендації щодо заходів, спрямованих на зменшення їх негативного впливу на природні об'єкти та здоров'я людей;
- екологічні прогнози, плани і програми, заходи, в тому числі адміністративні, державну екологічну політику, законодавство про охорону навколишнього природного середовища;
- витрати, пов'язані із здійсненням природоохоронних заходів за рахунок фондів охорони навколишнього природного середовища, інших джерел фінансування, економічний аналіз, проведений у процесі прийняття рішень з питань, що стосуються довкілля. Ознаки екологічної інформації: 1) достовірність; 2) повнота; 3) своєчасність надання.
Джерела екологічної інформації: 1) дані моніторингу довкілля; 2) данні природо ресурсних кадастрів; 3) автоматизовані бази даних та реєстри; 4) архівні данні; 5) довідки, які видаються суб’єктами, що володіють екологічною інформацією.
Екологічне інформаційне забезпечення здійснюється органами державної влади та органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом:
а) підготовки спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і подання на розгляд Верховної Ради України щорічної Національної доповіді про стан навколишнього природного середовища в Україні, а після її розгляду Верховною Радою України - опублікування окремим виданням та розміщення в системі Інтернет;
б) щорічного інформування Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними державними адміністраціями, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями відповідних рад та населення про стан навколишнього природного середовища відповідних територій;
в) систематичного інформування населення через засоби масової інформації про стан навколишнього природного середовища;
г) негайного інформування про надзвичайні екологічні ситуації;
ґ) передачі інформації, отриманої в результаті проведення моніторингу довкілля, каналами інформаційних зв'язків органам, уповноваженим приймати рішення щодо отриманої інформації;
д) забезпечення вільного доступу до екологічної інформації, яка не становить державної таємниці і міститься у списках, реєстрах, архівах та інших джерелах.
Суб’єкти зобов’язані здійснювати екологічне інформаційне забезпечення: 1) Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органи на місцях; 2) Органи місцевого самоврядування; 3) Підприємства, установи та організації, діяльність яких може негативно вплинути або впливає на стан навколишнього природного середовища, життя і здоров'я людей, зобов'язані забезпечувати вільний доступ населення до інформації про стан навколишнього природного середовища.