Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Лекция ОЭТ 9 укр .doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
15.04.2019
Размер:
125.95 Кб
Скачать

Форми заробітної плати

Почасова заробітна плата встановлює розмір винагороди залежно від часу, що пропрацював робітник. В цьому випадку підраховується величина оплати за 1 годину, день, тиждень, місяць, а потім помножується на час, що пропрацював працівник.

Похідною від почасової є відрядна або поштучна заробітна плата. Вона розраховується залежно від обсягу випущеної продукції, а тому заробіток зростає в прямій пропорції від кількості виготовлених виробів. Ця залежність встановлюється за допомогою поштучної розцінки.

Щоб підвищити “віддачу” людського чинника, підприємці застосовують нові форми стимулювання, що враховують особисті якості на основі так званої оцінки “по заслугах” (фактичний рівень виробки, належна якість праці, економія матеріалів, дбайливий догляд за устаткуванням, максимальне використання робочого часу, “загальна надійність”, “прагнення до співпраці”, “загальна поведінка”, що характеризує відданість людини компанії).

При купівлі-продажі робочої сили на ринку праці визначається номінальна (лат. nominalis - именной) заробітна плата, яка відповідає названій в контакті сумі грошей, що належить працівникові за його працю. Якщо ця грошова сума витрачена по її прямому призначенню (на відтворення робочої сили), то можна встановити реальну (лат. realis - речовинний) зарплату. Тобто реальна заробітна плата виражається в кількості і якості засобів існування і послуг, які трудящий може купити на свою номінальну (грошову) зарплату.

2. Ринок невідтворних ресурсів

Рента (лат. reddita - віддана назад, повернена) - особливий вид відносно стійкого доходу, безпосередньо не пов'язаного з підприємницькою діяльністю. Є кілька видів рент, що отримуються з капіталу, майна, землі. Один з них - державна рента (рентна позика) - форма державної позики, яка випускається на невизначений час і його повернення до якогось терміну державою не гарантується. Утримувачам цінних паперів, пов'язаних з позикою, виплачується рента у встановленому відсотку від номінальної суми запозиченого капіталу в певні терміни (раз на квартал, півроку або рік).

Земельні і рентні відносини

Початковою умовою для утворення ренти є оренда землі. Оренда землі - вид землекористування, при якому власник передає свою ділянку на певний термін іншій особі (орендарю) для господарювання. У орендному договорі передбачається винагорода землевласнику - орендна плата.

Орендна плата за землю у всіх країнах враховує відсоток на капітал (основні фонди), вкладений в майно землевласником, і головним чином - ренту. Через це виникають рентні відносини між землевласником і підприємцем - орендарем.

Рентні відносини є відношення між власником землі і орендарем щодо розподілу прибутку. Одна її частина - у вигляді звичайного прибутку - дістається підприємцю, а іншу частку - у формі надприбутку - отримує землевласник.

Види земельної ренти

Земельна рента виникає через ті особливі економічні відносини, які складаються з привласнення і використання землі. Землевласник (приватний власник, кооператив або держава) на законній підставі володіє винятковим правом власності на землю. Він передає своє право використання землі підприємцю, який за умовами орендного договору тимчасово організує сільськогосподарське виробництво. На взаємини орендодавця і бізнесмена впливають такі економічні умови.

1. Земля є невідтворним чинником економіки і кількісно обмежена. До того ж вона різна за якістю (по родючості і по місцерозташуванню - віддаленості від ринку збуту): кращі, середні і гірші ділянки землі.

2. Ринкова ціна за кожну її одиницю складається за умовами виробництва на гірших землях.

3. Через сприятливіші умови на кращих і середніх за якістю землях собівартість одиниці продукції нижча, ніж на гірших ділянках. Якщо скласти таку відносно низьку собівартість (скажімо, 1 ц пшениці) із звичайним прибутком, то на кращих ділянках її індивідуальна ціна буде нижча ринкової. Тому фермери, що господарюють тут, отримують при продажі створених благ за ринковою ціною додатковий надприбуток. Такий диференціальний (різницева) надприбуток - це різниця між ринковою ціною, що відображає підвищені витрати на гірших ділянках, і порівняно низькою індивідуальною ціною одиниці продукції, що складається на кращих землях.

Землевласник чудово обізнаний про якість землі, що належить йому, і враховує цю обставину в орендному договорі. Тому різницевий прибуток дістається йому у вигляді диференціальної ренти.

Ціна землі

Ціною землі є капіталізована (перетворена на грошовий капітал) рента.

Ціна землі (Цз) прямо пропорційна величині ренти (Рз) і обернено пропорційна ставці депозитного відсотка (Пц’):

На ринкову ціну землі певний вплив робить співвідношення пропозиції і попиту на даний товар. При цьому важливо відзначити, що кількість пропонованої землі не може взагалі змінитися під впливом підвищення або зниження ціни: загальну кількість освоєної землі неможливо збільшити.

Для сучасних умов характерна тенденція зменшення пропозиції землі унаслідок ряду обставин: посилюється процес урбанізації (зростання міст) і використання землі для інших несільскогосподарських цілей (видобутку корисних копалин, будівництва аеродромів і т. п.).

Одночасно зростає попит на землю.

3. Ринок інвестиційних ресурсів

Виробнича і комерційна діяльність суб’єктів пов'язана з обсягами і формами здійснюваних інвестицій. Термін інвестиції походить від латинського слова «invest», що означає «вкладати». У більш широкому розумінні інвестиції - вкладення капіталу з метою його наступного збільшення.

Інвестиції виражають усі види майнових і інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької діяльності, у результаті якої формується прибуток чи досягається соціальний ефект.

Валовыми инвестициями в производство называют инвестиционный продукт, на­правляемый на поддержание и увеличение основных и оборотных фондов. Валовые инвестиции складываются из двух составляющих. Одна из них, называемая амортизацией, представляет собой инвестиционные ресурсы, необходимые для возмещения износа основных средств, их ремонта, восстановления до исходного уровня, предшествовавшего производственному использованию. Вторая составляю­щая — чистые инвестиции — есть вложения капитала с целью увеличения, наращивания основных средств посредством строительства зданий и сооружений, производ­ства и установки нового, дополнительного оборудования, модернизации действующих производственных мощностей.

Основні фонди — це частина засобів виробництва, які беруть участь у процесі виробництва тривалий період, зберігаючи при цьому натуральну форму і властивості, а також переносять свою вартість на вартість готового продукту частинами.

У процесі експлуатації всі основні фонди старіють і зношуються. Розрізняють два види зносу: фізичний і моральний.

Фізичний знос настає під впливом навколишнього середовища та експлуатаційних навантажень. У цьому разі деформуються деталі, піддається корозії метал, зношуються тертьові поверхні. Фізичний знос зменшує вартість основних фондів і робить їх непридатними до експлуатації.

Моральний знос — це знецінення діючих засобів праці до настання повного фізичного зносу під впливом науково-технічного прогресу. Такий знос характеризується втратою засобами праці споживної вартості внаслідок удосконалення застосовуваних та створення нових засобів виробництва, упровадження принципово нової технології, старіння продукції, що виробляється.

Фізичний знос та моральне старіння діючих основних фондів можна усунути частково або повністю, застосовуючи різні форми відтворення.

Амортизація - це процес перенесення авансованої раніше вартості основних засобів на вартість виробленої продукції.

Амортизація виконує наступні основні завдання:

1. Дозволяє визначити сукупні суспільні витрати виробництва.

2. Характеризує в узагальненій формі ступінь зносу основних засобів, що необхідно для планування процесу їхнього відтворення.

3. Створює грошовий фонд для заміни засобів праці, що зносилися, і їхнього ремонту.

Оборотними називаються засоби виробництва, що беруть участь в одному виробничому циклі та переносять свою вартість на вартість готової продукції одразу і повністю, змінюючи при цьому свою речову форму.

Інвестиції в основні засоби здійснюються у формі капітальних вкладень і містять у собі витрати на будівництво нових будинків, комплексів, складів, розширення, реконструкцію і технічне переозброєння діючих основних фондів, придбання устаткування, інструмента й інвентарю, інші витрати капітального характеру. Капітальні вкладення нерозривно пов'язані з реалізацією інвестиційних проектів.

Інвестиційний проект - обґрунтування економічної доцільності, обсягу і термінів проведення капітальних вкладень, включаючи необхідну документацію й опис практичних дій зі здійснення інвестицій (бізнес-план).

Джерелами фінансування інвестицій є власні і залучені засоби.

Капітальні вкладення, пов’язані з новим будівництвом, розширенням і реконструкцією виробничих об'єктів, як правило, носять довгостроковий характер. Однак часто вони бувають і короткостроковими. Темпи росту обсягу інвестицій залежать від ряду факторів: розподілу одержаного доходу на споживання і накопичення, очікувана норма прибутку, ставка позичкового відсотка, прогнозний темп інфляції тощо.

Наряду с инвестициями в отрасли материального производства значительная часть их направляется в социально-культурную сферу, в отрасли науки, культуры, образо­вания, здравоохранения, физической культуры и спорта, информатики, охрану ок­ружающей среды, для строительства новых объектов этих отраслей, совершенство­вания применяемых в них техники и технологии, осуществления инноваций. В научной и учебной литературе последних лет много говорится об инвестициях в чело­века, в человеческий капитал. Это особый вид вложений, преимущественно в образо­вание и здравоохранение, направляемых на создание средств, обеспечивающих раз­витие и духовное совершенствование личности, укрепление здоровья людей, продление жизни, расширение возможностей творческого участия человека в трудо­вой деятельности и повышения ее отдачи.

Інвестиції здійснюються в різних формах.

За об'єктами вкладення коштів виділяють реальні і фінансові інвестиції.

Реальні інвестиції (капіталовкладення) - авансування грошей у матеріальні і нематеріальні активи. За своєю відтворювальною структурою вони можуть бути такі: нове будівництво, розширення, реконструкція потужностей. За технологічною структурою - будівельно-монтажні роботи, придбання перевантажувального та іншого устаткування, інші капітальні витрати.

Фінансові інвестиції - вкладення коштів у цінні папери

За періодом інвестування виділяють короткострокові (термін до 1 року) і довгострокові інвестиції (термін понад 1 рік).

За рівнем інвестиційного ризику виділяють наступні види інвестицій.

Безризикові інвестиції характеризують вкладення засобів у такі об'єкти інвестування, для яких відсутній реальний ризик втрати очікуваного доходу або капіталу, і практично гарантоване одержання реального прибутку.

Низько ризикові інвестиції характеризують вкладення капіталу в об'єкти, ризик для яких нижче середньоринкового рівня.

Середньо ризикові інвестиції характеризують вкладення капіталу в об'єкти, ризик для яких відповідає середньоринковому рівню.

Ризикові інвестиції мають рівень ризику вище середньоринкового.

Спекулятивні інвестиції - вкладення капіталу в найбільш ризикові активи, де очікується одержання максимального доходу.

Інвестиції в реальні проекти - тривалий за часом процес. Тому при їхній оцінці необхідно враховувати:

а) ризикованість проекту - чим більше строк окупності витрат, тим вище інвестиційний ризик;

б) вартість грошей у часі, тому що з часом гроші втрачають свою цінність внаслідок інфляції;

в) привабливість проекту в порівнянні з альтернативними варіантами, вкладення капіталу з погляду максимізації доходу при мінімальному рівні ризику, тому що ця мета для порту є визначальною.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]