- •Тема 1. Предмет, методи та функції макроекономіки
- •1.1. Предмет макроекономіки
- •1.2. Основні елементи економічної системи
- •1.3. Суб'єкти макроекономіки та їх взаємодія
- •1.4. Методи макроекономічного аналізу
- •Тема 2. Макроекономічні показники та методи їх вимірювання
- •2.1. Основні макроекономічні показники
- •2.2. Система національних рахунків
- •2.3. Номінальний та реальний внп. Дефлятор внп
- •2.4. Рух і розподіл національного продукту
- •Тема 3. Сукупний попит та сукупна пропозиція
- •3.1. Сукупний попит
- •3.2. Крива сукупного попиту
- •3.3. Фактори, що визначають сукупний попит
- •3.4. Сукупна пропозиція. Крива сукупної пропозиції
- •3.5. Фактори, що визначають сукупну пропозицію
- •3.6. Рівновага сукупного попиту та сукупної пропозиції
- •Тема 4. Національний ринок та його рівновага
- •4.1. Національний ринок: суть, суб'єкти, об'єкти, структура
- •4.2. Ринок товарів та платних послуг
- •4.3. Ринок грошей та цінних паперів
- •4.4. Ринок робочої сили
- •Тема 5. Циклічні коливання економіки та економічне зростання
- •5.1. Суть економічного (ділового) циклу
- •5.2. Великі хвилі
- •5.3. Антикризова політика
- •5.4. Економічне зростання: суть, типи, значення
- •5.5. Фактори економічного зростання
- •5.6. Економічне зростання і крива виробничих можливостей
- •5.7. Джерела економічного зростання
- •5.8. Неокласична модель
- •5.9. Неокейнсіанська модель мультиплікатора-акселератора
- •5.10. Модель економічного зростання р. Солоу
5.9. Неокейнсіанська модель мультиплікатора-акселератора
Модель взаємодії акселератора і мультиплікатора може бути представлена формулою Хікса:
де Vn – національний доход в n–му році;
S – частка заощаджень у національному доході;
(1 – S) – частка споживання в національному доході;
b – коефіцієнт акселерації;
Vn-1 – національний доход в (n – 1)-му році;
Vn-2 – національний доход в (n – 2)-му році;
Ina – автономні інвестиції в n-му році.
У даній формулі відображено залежність між національним доходом та інвестиціями.
Згідно з неокейнсіанською макроекономічною моделлю необхідною умовою економічного зростання є рівність інвестицій заощадженням, тобто повна реалізація коштів, що йдуть на накопичення; Нерівність цих величин розглядається як ознака порушення економічної рівноваги. Перевищення інвестицій / над заощадженнями S означає нестачу коштів для інвестиційного попиту, а перевищення S над I – неповну задіяність ресурсів. Завдання економічного регулювання полягає в досягненні повного використання національного доходу як джерела ефективного попиту за умови, що сума
5.10. Модель економічного зростання р. Солоу
Основні ознаки моделі:
1. За основу зростання в моделі Солоу береться зростання продуктивності праці Y = V/L, а не збільшення продукту V;
2. Модель враховує вплив трьох чинників: капіталоозброєності К = К/L, технологічного прогресу (ТП) та праці.
3. За моделлю Солоу існує стійкий рівень капіталоозброєності К*, який визначає економічну динаміку. Цей стійкий рівень капіталоозброєності можна визначити за формулою:
де S – норма заощаджень;
s – норма амортизації;
К* – стійкий рівень капіталоозброєності;
f(К*) – продуктивність праці за стійкого рівня капіталоозброєності.
Джерелами економічного зростання за Солоу є:
1. Зростання капіталоозброєності К, яке залежить від підвищення норми заощаджень S.
Проте підвищення норми заощаджень не може бути постійним, оскільки заощадження S обмежують споживання С.
Р.Солоу сформулював “золоте правило”, яке виконується за умови, що граничний продукт капіталу (МРК) дорівнює його вибуттю (амортизації) s:
МРК = s.
“Золоте правило”: при визначені норми заощаджень критерієм повинна бути максимізація добробуту суспільства, тобто якнайбільше споживання С;
2. Збільшення населення (tL – темп зростання населення) впливає на економічне зростання через динаміку капіталоозброєності:
де І/L – інвестиції на одного працюючого;
s – норма амортизації;
tL – темп зростання населення;
К – капіталоозброєність.
3. Технологічний прогрес, який за моделлю на відміну від попередніх чинників є джерелом постійного зростання як продуктивності праці Y, так і загального продукту V.
Якщо ефективність виробництва Е під впливом технологічного прогресу змінюється з темпом ^, то продуктивність праці змінюється з таким самим темпом, а загальний обсяг виробництва зростає з темпом tL + q:
де Y0 – базова продуктивність праці.
За розробку цієї моделі Р. Солоу було нагороджено Нобелівською премією у 1987 р.