7.2. Вибір магістралей і нумерація ділянок системи кондиціонування.

Магістраль – напрямок розрахункових ділянок від кондиціонера до найбільш віддалених решіток, що розподіляють повітря (ПРР). За умови рівної відстані до двох різних ПРР як магістраль приймається більш навантажений (по сумі витрат повітря) напрямок.

Ділянкою називається частина системи кондиціонування, що характеризується постійною витратою і перетином.

Нумерація ділянок магістралі здійснюється від найбільш віддалених ПРР до кондиціонера. Потім нумеруються відгалуження від магістралі, відгалуження від відгалужень, повітропровід, що забирає повітря, а потім рециркуляційний ПВ і відгалуження від нього.

Над виносною лінією з номером ділянки зазначається витрата повітря на ділянці, м³/годину; під лінією – довжина ділянки, м.

7.3. Аеродинамічний розрахунок системи кондиціонування.

Аеродинамічний розрахунок систем кондиціонування виконується у табличній формі. Пункти методики аеродинамічного розрахунку відповідають номерам стовпчиків таблиці.

Методика розрахунку:

Розрахунок магістралі:

1. Номер ділянки відповідно до аксонометричної схеми.

2. L, м³/годину – витрата повітря на розглянутій ділянці, приймається за аксонометричною схемою, згідно з таблиці повітряного балансу.

3. l, м – довжина ділянки.

4. V_max, м/с – максимально припустима швидкість на ділянці:

• у розподільників повітря основного приміщення V_max ≤ 5м/с;

• у розподільників повітря допоміжних приміщень V_max ≤ 6м/с;

• у магістралях, рециркуляційних ПВ і ПВ, що забирають повітря V_max ≤ 8м/с;

• у відгалуженнях V_max=5-6м/с.

5. Тип повітропроводу – указується матеріал і форма перетину ПВ ділянки, що розглядається.

6. F_ор – орієнтована площа перетину ПВ даної ділянки:

7

7,8,9 – розміри перетину ПВ. Підбираються так, щоб площа перетину була більше чи дорівнювала F_ор (для сталевих круглих ПВ – табл.12.1 стор.246 [4]; для шлакобетонних прямокутних ПВ – табл.12.8 стор.248 [4]; для сталевих прямокутних ПВ – табл.12.2 стор.246 [4]; для цегельних ПВ – табл.12.7 стор.247 [4]).

- висота і ширина повітропроводу прямокутного перетину.

d - діаметр повітропроводу круглого перетину.

d_екв – еквівалентний діаметр ПВ:

- для ПВ прямокутного перетину:

– для ПВ круглого перетину:

Значення d_экв повинне збільшуватися в напрямку від ПРР до кондиціонера. Виключення складають випадки, коли встановлюються перехід з одного перетину на інший та, коли змінюється матеріал повітропроводу.

10. F, м² – площа поперечного перерізу ПВ (за п.6,7,8 або за формулою ).

11. V, м/с – дійсна швидкість повітря у ПВ:

Швидкість повітря у ПВ повинна збільшуватися в напрямку до кондиціонера.

12. R, Па/м – питомі втрати тиску на тертя, приймаються після інтерполяції за табл.12.17 стор.250-256 [4] у залежності від d_экв і L.

13. β – коефіцієнт, що враховує шорсткість матеріалу ПВ; для сталевих ПВ β =1, для несталевих ПВ – за табл.12.14 [4] у залежності від швидкості руху повітря та абсолютної еквівалентної шорсткості К_э, мм. Значення К_э приймається за табл.12.13 стор.249 [4].

14. ,Па – добуток значень, отриманих у п. 12,13 і 3, відповідно.

15. - сума коефіцієнтів місцевих опорів на даній ділянці. Місцеві опори – арматура й інші конструктивні елементи вентиляції, у яких відбувається вибурювання повітряного потоку. До місцевих опорів відносять: ПРР, відводи, трійники, хрестовини, переходи, шибери, дросель-клапани і т.д.

Місцеві опори, що розташовуються на стику ділянок відносяться до ділянки з меншою витратою.

• для ПРР типу ВДУМ – ξ=1,9 табл.8.11 [4];

• для решіток, що розподіляють або забирають повітря ξ=1,21 (стор.96) чи ξ=1,7 (стор.92) [3];

• для відводів ξ визначається за табл.12.36 стор.269 [4], при α=90˚ і R/d_экв=1,5;

• д ля трійників: - табл.12.39 стор.270 [4]

ξ - табл.12.38 стор.270 [4]

- табл.VII.13 стор.98 [4]

• для хрестовин ξ визначається за додат. 1 табл.12.39 стор.270 [4]

• для зміни поперечного переріза ПВ, переходів на інші матеріали повітроводів чи переходів від ПВ до ПР ξ приймається по табл.12.14 стор.271 [4]);

• для переходів із круглого перетину на прямокутне – ξ отримується за табл.12.44 стор.271 [4], необхідно множити на коефіцієнт „С”, який враховує прямокутність одного перетину. „С” приймається за додат. табл.12.31 стор.268 [4], при b₀<d₀;

16. P_д, Па – динамічний тиск, табл.12.17 [4].

17. Z, Па– втрати тиску в місцевих опорах:

(

18. ΔP_і = +Z, Па – загальні втрати тиску на ділянці, що дорівнюють сумі результатів розрахунку по п. 14 і 17 методики:

(

Після розрахунку всіх ділянок магістралі визначаються загальні втрати тиску у магістралі:

де P_шум – втрати тиску в шумоглушнику, приймається P_шум =100-200 Па.

Розрахунок відгалужень від магістралі:

Після розрахунку кожного з відгалужень від магістралі (одна чи кілька ділянок) виконується їхнє ув'язування з відповідними паралельними ділянками. Ув'язуванню підлягають ланцюжки ділянок відгалужень і магістралі вихідні з однієї крапки чи вхідні в одну крапку.

Втрати тиску у відгалуженнях, що ув’язуються, і магістралі повинні бути рівні. Припустиме нев'язання не повинне перевищувати 15%.

,

де , - утрати тиску в ділянках магістралі, що ув’язуються, і відгалуження, відповідно, Па.

Якщо необхідне ув'язування не досягнуте, то необхідно підбирати інші діаметри ПВ. У разі потреби збільшити втрати тиску на ділянках, діаметри відповідних ПВ зменшують, якщо необхідно зменшити втрати тиску на ділянках - діаметри ПВ збільшують. У випадку, якщо необхідно збільшувати втрати тиску, а повітропроводів з меншим діаметром не існує чи підібрати їх неможливо через обмеження швидкостей, то на повітропроводах установлюють дроселюючи діафрагми.

Підбір діафрагм здійснюється за табл.12.52 [4]. Попередньо обчислюється наскільки необхідно збільшити коефіцієнт місцевого опору (ξ) на визначеній ділянці, щоб по ∑ξ одержати нев'язання 15%. За отриманим ξ і діаметром повітропроводу підбирають діаметр діафрагми. При ув'язуванні необхідно стежити, щоб швидкість і діаметр повітропроводу збільшувалися в напрямку до припливної камери.