1) За принципом юридичної сили:

1. КУ

2. міжнародні договори, згоду наякі – ВРУ

3. ЗУ, КЗпП

4. підзаконні НПА

5. локальні правові акти

примітка_Костюк: «законодавство про працю» – більше за «трудове законодавство»

2) За характером прийняття:

• акти, що приймаються органами держави (закони, укази, постанови тощо

• акти, що приймаються за угодою сторін між пра­цівниками і власниками або уповноваженими ними органами (угоди, колективні договори та інші)

• акти, що приймаються органами міжнародно-право­вого регулювання праці (конвенції, рекомендації МОП).

3) «Форма правового акта»

• закони,

• укази,

• декре­ти,

• постанови,

• розпорядження,

• накази.

10.Акты социального партнерства как источники трудового права

Система суспільних відносин, що виникає між колективами найманих працівників і колективами роботодавців, а також між ними і державою утворює інститут соціального партнерства, котрий пронизує соціально-економічні відносини від національного рівня до конкретного підприємства (роботодавця) з приводу узгодження соціально-економічних інтересів між вказаними суб'єктами,

Змістом правовідносин соціального партнерства є взаємні права та обов’язки, що виникають

1. з приводу участі трудових колективів в управлінні організаціями, на яких вони працюють;

2. щодо укладення і виконання колективних договорів та колективних угод на галузевому, регіональному, національному рівнях;

3. щодо діяльності професійних спілок та інших представницьких органів трудового колективу в соціально-трудових відносинах;

4. щодо утворення та діяльності об'єднань роботодавців;

5. з приводу вирішення індивідуальних та колективних трудових спорів

11.Локальные нормативно-правовые акты: понятие, виды, особенности

Регіональні угоди – колективні угоди, що діють в межах певного регіону та включають вищі, порівняно з Генеральною угодою, соціальні гарантії, компенсації та пільги.

Закон визначає, що стороною угоди на регіональному рівні виступають

• місцеві органи державної влади або

• регіональні об'єднання підприємців, якщо вони мають відповідні повноваження, і

• об'єднання профспілок чи інші уповноважені трудовим колективом органи.

У цьому випадку, як бачимо, законодавець виводить державні органи з об'єднань підприємців і визнає їх самостійною стороною угоди, вказуючи, що остання укладається або з підприємцями, або з органами державної влади. Тобто формально регіональна угода укладається також на двосторонній основі, але фактично наявні три суб'єкти правовідносин, які наділені правом укладення угоди.

Порядок укладання

1. Колективні переговори

• Будь-яка із сторін не раніш як за три місяці до закінчення строку дії колективної угоди або у строки, визначені цими документами, письмово повідомляє інші сторони про початок переговорів.

• Друга сторона протягом семи днів повинна розпочати переговори.

• Для ведення переговорів і підготовки проектів колективної угоди утворюється робоча комісія з представників сторін. Склад цієї комісії визначається сторонами.

• Робоча комісія готує проект колективної угоди і приймає рішення, яке оформляється відповідним протоколом.

2. Вирішення розбіжностей

• Складається протокол розбіжностей, до якого вносяться остаточно сформульовані пропозиції сторін про заходи, необхідні для усунення цих причин, а також про строки відновлення переговорів.

• Протягом трьох днів після складання протоколу розбіжностей сторони проводять консультації, формують із свого складу примирну комісію, а у разі недосягнення згоди звертаються до посередника, обраного сторонами.

• Примирна комісія або посередник у термін до семи днів розглядає протокол розбіжностей і виносить рекомендації щодо суті спору.

• У разі недосягнення згоди між сторонами відносно внесення рекомендації допускається організація та проведення страйків у порядку, що не суперечить законодавству України.

3. Набрання чинності

Колективна угода набирає чинності з дня підписання представниками сторін або з дня, зазначеного у колективній угодіі.

Угода підписуються уповноваженими представниками сторін не пізніш як через 10 днів після завершення колективних переговорів з укладення колективних угод.

4. Реєстрація

Регіональні угоди підлягають повідомній реєстрації Міністерством праці та соціальної політики України

Реєстрація – двотижнєвий термін з дня одержання угоди Мінпраці.

В реєстрації може бути відмовлено лише якщо один з трьох примірників угоди не є автентичним

5. Відповідальність

• За ухилення від підписання колективної угоди

Штраф до 10 НМДГ + дисциплінарна відп-ть

• За порушення і невиконання

Штраф до 100 НМДГ + дисциплінарна відп-ть

• За ненадання інформації, необхідної для колективних переговорів і здійснення контролю

Штраф до 5 НМДГ або дисциплінарна відп-ть.

12. Значение решений конституционного Суда Украины и руководящих разъяснений Пленума Верховного Суда Украины

Характеризуючи виконання судами своєї конституційної функції - здійс­нення правосуддя, варто відзначити, що вони проводять тлумачення і використання джерел трудового права, що дає їм можливість здійснювати судовий нагляд у цій сфері.

Застосовуючи положення джерел трудового права, при розгляді трудових спорів до конкретних життєвих обставин, судові органи створюють певні правові підходи до тлумачення норм трудового права учасниками, що дозволяє виявити нагальні прогалини у правовому регулюванні суспільно-трудових відносин. Вивчення цієї судової практики дає можливість Пленуму Верховного Суду надавати керівні роз'яснення щодо застосування трудового законодавства. Керівні роз'яснення, що приймаються Пленумом Верховного Суду України, містять судові тлумачення норм трудового права, орієнтують судову практику на правильне, однозначне застосування положень трудового законодавства. Визначені у таких актах позиції використовуються учасниками суспільно-трудових відносинах у процесі реалізації та захисту своїх трудових прав. Вони мають багаторазове використання. Усе це дозволяє характеризувати постанови Пленуму Верховного Суду як допоміжні джерела трудового права.

Аналогічний правовий статус мають і рішення Конституційного Суду України. Це випливає з змісту частини другої ст. 147 Конституції України, якою передбачено, що «Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції та законів України».У зв'язку із цим можна констатувати, що рішення Конституційного Суду

України можуть визнавати неконституційними окремі положення актів трудового законодавства, а відтак безпосередньо впливати на їх чинність, та/або дають офіційне тлумачення актів трудового законодавства, а отже, впливають на вироблення правових механізмів їх застосування. Крім того, вони оскарженню не підлягають та мають багаторазове використання і є обов'язковими на території України. Прикладом є справа про тлумачення терміна «законодавство».

13.Понятие и классификация принципов трудового права

Принцип ТП – обумовлена соціально-економічними та політико-правовими чинниками сукупність основних керівних положень та ідей, лежать в основі формування норм ТП та забезпечують цілісність та єдність ТП як галузі права.

Можуть бути закруплені як безпосередньо, так і побічно

Приклад безпосереднього закріплення – ст. 43 КУ – заборона примусової праці(принцип)

Внаслідок аналізу інститу заборони примус праці – сформулбовано принцип охорони праці (побічне закріплення)

Ознаки:

1. Спрямовані на регулювання сучасних суспільно – трудовихх відносин (актуальність)

2. Відображають засади трудової політики Держави, базуються на чинних нормах законодавства

3. лежать в основі усіх трудових відносин

4. мають відповідати реальному стану трудових відносин, бути адекватними потребам , інтересам працівників, роботодавців

5. спрямовані на забезпечення ефективного механізму реалізації, гарантування трудових прав і соціально-трудових гарантій

6. мають відповідати процесам адаптації трудового законодавтсва до вимог, практики держав членів ЄС

8.Конституційні принципи трудового права.

КУ – осн. НПА держави, її правові положення  вища юридичну силу  джерелом, базою і підґрунтям для ТП.

• Принципи щодо заборони використання примусової праці – добровільне застосування і залучення найманої праці.

• Принцип своєчасного отримання винагороди за працю – ч. 7 ст. 43 КУ .Мінімальна зарплата. В Україні зарплата повинна виплачуватись не рідше, ніж за 16 днів.

• Принцип заборони звільнення без відповідної норми закону (ч. 2 ст. 43)

• Заборона залучення праці неповнолітніх та вагітних жінок на роботах, які шкідливо впливають на їх здоров’я.

• Право особи на відпочинок ( відпустка + чергування робочі дні-дні відпочинку)

• Право особи на страйк – як засіб вирішення соціально-економічних спорів

• Право особи на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї досягається через механізм реалізації права на працю

• Право на державну службу і службу в ОМС

• Щодо свободи об’єднання в громадські інституції для захисту і здійснення своїх прав та свобод

• Право на судовий захист

• Право на звернення до Уповноваженого з прав людини + в міжнародні інституції

• Добровільність найманої праці в межах законодавства України

• Принципи трудової правосуб’єктності окремих трудових відносин

• Право на підприємницьку діяльність, не заборонену законом

Галузеві принципи трудового права – система засадничих положень та керівних ідей, які відображають стан соціально-економічних відносин в державі, стан соціальної політики в державі, а також положення актів трудового законодавства і забезпечує побудову найоптимальніших у даних умовах моделей правового регулювання суспільно-трудових відносин, що відображають специфіку трудового права як самостійної галузі права та самостійної правничої науки.

Відображають цілісність та єдність

• галузі права

• норм трудового права

Оскільки КЗпП – чинний, то основні галузеві принципи випливають з його норм.

Ч. 1 ст 43 КУ, ст. 2, ст. 21 КЗпП