Література:

Алексеев В.. В поисках предков (антропология и история). - М.: Советская Россия, 1972.

Бунак В.В. Род Homo , его возникновение и последующая эволюция. – М. «Наука», 1980

Вишняцкий Л.Б. Человек в лабиринте еволюции. – М. «Весь Мир», 2004.

Вишняцкий Л.Б. Введение в праисторию. – Кишинев, 2005

Горленко В.Ф. Нарис з історії української етнографії. - К.: Наукова думка, 1991.

Дарвин Ч. Происхождение видов путем естественного отбора. - М.: Просвещение, 1987.

Джохансон Д., Иди М. Люси. Истоки рода человеческого. М., «Мир», 1984.

Зубов А.А. Неандертальцы: что известно о них современной науке? // Этнографическое обозрение, 1999, № 3.

Ламберт Д. Доисторический человек. - Л.: Недра, 1991.

Пилбим Д. Происхождение гоминидов и гоминид // В мире науки, 1984, №5.

Ранов В.А. Древнейшие страницы истории человечества. - М.: Просвещение, 1988.

Рогинский Я.Я. Проблема прародины человека современного типа // Наука и человечество. - М.: Наука, 1964.

Рогинский Я.Я. Проблемы антропогенеза. – М. «Высшая школа», 1977.

Семенов Ю.И. На заре человеческой истории. - М.: Наука, 1988.

Смирнов С.В.Спеціалізація знарядь як фактор антропогенезу // Археологія, 1998, №1.

Стрингер К.Б. Происхождение современных людей // В мире науки, 1991, № 2

Файнберг Л.А. У истоков социогенеза. - М.: Наука, 1980.

Тема 5. Неоантроп – людина сучасного фізичного виду. Кроманьйонці. План.

1. Кроманьйонці Європи – біологічні особливості і спостіб життя.

2. Ранньородова первісна община – генеза та суспільне життя.

3. Матеріальна культура населення пізнього палеоліту.

4. Особливості господарського життя (збиральництво, мисливство, рибальство)

ЗМІСТ.

Ранньопервісна община мисливців, збирачів та рибалок: етапи розвитку. Загальна характеристика епохи привласнюючого господарства. Культурна адаптація первісних громад та виникнення локальних особливостей матеріальної культури.

Матеріальна культура пізньопалеолітичного населення: основні знаряддя праці, засоби добування вогню, поселення та житла, одяг, їжа. Розвиток мисливства, збиральництва, домашніх промислів. Початок приручення тварин як результат кризи мисливсько-збиральницького господарства.

Основні засади соціальної організації ранньопервісної громади. Власність, розподіл праці. Демографічна ситуація в пізньому палеоліті. Община, локальна група, рід, плем’я та їх співвідношення.

Влада в ранньопервісній общині. Значення особистого авторитету. Старійшини. Громадські, сакральні та військові інститути управління.

Найдавніші етапи формування мовлення і мислення. Виникнення ранньої первісної общини. Гіпотези про роль екзогамії у виникненні родової організації. Основні риси матеріальної культури кроманьйонців епохи палеоліту. Основні риси соціальної організації ранніх кроманьйонців.

Сьогодні в Європі відомі сотні розкопаних стоянок верхнього палеоліту, що датуються часом від 40 до 10 тис. тому. В межах верхнього плейстоцену вони відповідають останньому періоду вюрма І, вюрму ІІ і ІІІ. В культурному відношенні найраніше скелетні рештки належать до оріньяку, селету чи Перигору І. Територіально рештки неоантропів найбільше зосереджені у Франції, Чехії, Словачині, Моравії, Італії та Росії. В Росії відзначено тільки два райони достовірних поховань людей верхнього палеоліту – на Дону біля Воронежа (Костьонківська група) і на Клязьмі біля Володимира (Сунгір).

У свій час Г.Мюрант прийшов до висновку (1930), що усі верхньопалеолітичні черепи в Європі складають єдину серію, яка мало чим відрізняється від сучасних. У порівнянні з неандертальцями верхня висота лиця менша, носові кістки виступають більше, лице плоскіше.

Сьогодні частина дослідників підтримують думку про існування двох основних типів верхньопалеолітичної людності у Європі у період завершення останньої льодовикової епохи. Виділяють: 1) комб-капельський –шанселадський (західний); 2) костьонківський (східний). Ранні оріньяцькі форми з Пшедмості та інші визначаються як перехідний оріньяцький тип, не до кінця сформований тип Homo sapiens sapiens. Із загального масиву верхньоплейстоценових черепів різко виділяються дві форми. Це жіночий череп з гроту Дітей біля Ментони і юнацький череп з Костьонок ХІV, які характерні досить розвинутим прогнатизмом (витягнутою вперед лицевою частиною). Ці черепи отримали назву негроїдних, меланезоїдних чи бушменоїдних.

Деякі автори називають верхньопалеолітичні варіанти палеорасами і бачать в них основу для формування пізніших антропологічних варіантів. Інші ж дослідники вважають, що стадіально подібні форми, виявлені на різних континентах, не обов’язково пов’язані єдністю походження, в той час як форми хронологічно різні можуть бути пов’язані генетично.