8. Склад конституційно-правових відносин

Суб'єктами конституційно-правових відносин є їх учасники, які мають суб'єктивні права та юридичні обов'язки.

Суб'єктами конституційно-правових відносин є:

народ України;

населення відповідної адміністративно-територіальної одиниці (при проведенні референдумів, виборів, реалізації інших форм прямого волевиявлення);

національні меншини;

держава;

Верховна Рада України;

Верховна Рада Автономної Республіки Крим;

Президент України;

парламентські комітети;

постійні комісії Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад;

Кабінет Міністрів України;

Рада міністрів Автономної Республіки Крим;

органи місцевого самоврядування;

політичні партії та їх виборчі блоки, громадські організації та блоки (асоціації);

громадяни України, іноземці, особи без громадянства, біженці;

суди;

прокуратура;

Конституційний Суд України;

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини;

Центральна виборча комісія;

підприємства, установи, організації;

міжнародні органи і організації;

ЗМІ тощо.

Об'єкти конституційно-правових відносин — це предмети або явища, з якими норми конституційного права пов'язують по­ведінку учасників конституційно-правових відносин.

Об'єктами конституційно-правових відносин є:

1. державна територія, оскільки територія держави є прос­торовою базою здійснення її суверенітету, просторовою межею її влади;

2. влада (воля) Українського народу;

3. державна влада, що є об'єктом більшості конституційно-правових відносин;

4. місцеве самоврядування;

5. майнові та немайнові блага. Причому майнові блага як і і п к ти конституційно-правових відносин у загальній масі цих відносин займають порівняно невелике місце (наприклад, з приводу майнових благ суб'єкти конституційно-правових відносин реалізують права, передбачені статтями 41, 46—48 Конституції України), оскільки реалізація правових норм, що регулюють користування власністю та іншими матеріальними благами, здійснюється у більшості випадків у цивільно-правових, фінансово-правових, земельно-правових відносинах ницо;

6. поведінка людей, дії органів держави, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, що мають певною мірою профілююче значення в конституційному праві, оскільки саме через дії реалізується народовладдя в різноманітних його формах.

Змістом конституційно-правових відносин є соціальна поведінка (діяльність) суб'єктів конституційного права, що за­безпечується і спрямовується державою шляхом визначення їх і уб'ективних прав і юридичних обов'язків.

Виникнення, зміна та припинення конституційно-правових відносин пов'язані з певними умовами, передбаченими норма­ми конституційного права. Такі умови називають юридични­ми фактами. їх класифікують за кількома критеріями. Наприклад, за впливом на динаміку правовідносин виділяють правоутворючі, правозмінюючі та правоприпиняючі юридичні факти.

Найбільш поширеною класифікацією юридичних фактів є і мі пфікація за джерелом їх походження, за якою факти поділяються на:

1) юридичні дії — це юридичні факти, що залежать від волі людини;

2) юридичні події — це юридичні факти, що не мають вольового характеру, хоча іноді причиною їх виникнення можуть бути вольові акти (наприклад, смерть людини є подією, але її причиною може бути вбивство).

До подій, що мають конституційно-правове значення, нале­жать:

1. народження людини. Із цим фактом пов'язується належ­ність людині прав та свобод; він є однією з підстав виникнення громадянства;

2. досягнення особою певного віку. Так, наприклад, відповідно до ч. 1 ст. 70 Конституції України право голосу на виборах і референдумах мають громадяни України, які досягли на день їх проведення вісімнадцяти років; відповідно до ч. 2 ст. 103 Конституції України Президентом України може бути обраний громадянин України, який досяг тридцяти п'яти років;

3. смерть особи. За її настання припиняються відносини, пов'язані, наприклад, із громадянством особи, виконанням нею посадових обов'язків тощо;

4. стихійні лиха, епідемії, епізоотії, великі аварії, що став­лять під загрозу життя та здоров'я населення та потребують проведення аварійно-рятувальних та відновлювальнихробіт; за­гроза нападу, загроза державній незалежності України тощо є під­ставами для запровадження відповідно надзвичайного або воєн­ного стану на території України або в окремих її місцевостях;

5. призначення певного строку, з яким норма права пов'я­зує можливість виникнення певних правовідносин (наприклад, відповідно до ч. 5 ст. 94 Конституції України закон набирає чин­ності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування).

Слід звернути увагу на те, що подія має правове значення не сама по собі, а лише оскільки вона обумовлює необхідність за­безпечення певної поведінки людей, тобто дії.

Більшість юридичних фактів, що зумовлюють виникнення конституційно-правових відносин, мають характер юридичних дій, які поділяють на правомірні дії та правопорушення.

До правомірних дій належать юридичні вчинки та юридичні акти.

Юридичні вчинки — це діяння, з якими норми права пов'я­зують виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Іноді вони можуть мати форму бездіяльності.

Юридичні акти — це юридично значущі дії, що вчиняються органами державної влади, органами місцевого самоврядування, а також шляхом народного голосування з метою створення правових норм, з якими пов'язані виникнення, зміна чи припи­нення правовідносин.

9