- •1 Державне право зарубіжних країн як наука та навчальна дисципліна
- •2 Система державного права в зарубіжних країнах
- •3 Норми та інститути в дпзк
- •12 Форма конституції
- •12. Форма конституции.
- •14 Порядок прийняття, зміни і відміни конституції
- •15 Прийняття конституції представницьким органом
- •16 Прийняття конституції виборним корпусом
- •17 Класифікація конституцій
- •19 Рівність прав, свобод і обов’язків
- •20. Историческое развитие прав и свобод. Поколение прав человека. Классификация прав и свобод.
- •21. Гарантии прав и свобод.
- •22 Поняття громадянства підданства. Проблема полігромадянства. Режим іноземців
- •23. Способи набуття громадянства ст.Ст.188-194
- •24. Втрата громадянства
- •25. Личные (гражданские) права, свободы и обязанности.
- •26. Политические права, свободы и обязанности.
- •27. Экономические, социальные и культурные права, свободы и обязанности.
- •28. Поняття політичних партій. Функції політичних партій.
- •29. Основні види політичних партій в зарубіжних країнах
- •30. Організаційна структура політичних партій
- •31 Партійні системи зарубіжних країн. Види партійних систем.
- •32. Форма правления зарубежных стран.
- •32. Форма правления зарубежных стран.
- •34. Республика – понятие и сущность. Признаки республиканской формы правления. Виды республик.
- •35. Формы государственного устройства зарубежных стран.
- •37. Федеративное устройство (федерализм). Основные признаки федеративного устройства.
- •40. Признаки и виды антидемократического режима.
- •43. Понятие и принципы избирательного права. Активное и пассивное избирательное право. Избирательные цензы. 44. Понятие и виды выборов.
- •45. Понятие избирательной системы. Мажоритарная и пропорциональная избирательные системы.
- •46 Поняття і види референдумів. Предмет референдуму. Формула референдуму. Народна законодавча ініціатива.
- •47. Возникновение и развитие парламента. Парламент и парламентаризм.
- •48. Структура парламента и организация его палат. Общая характеристика верхних палат в двухпалатных парламентах.
- •50. Компетенція парламентів і способи її закріплення
- •51 Правове становище комітетів парламенту.
- •52 Статус парламентарів.
- •53 Законодавчий процес і його стадії
- •54. Контроль парламенту за діяльністю урядів в парламентарних країнах.
- •56. Монарх.
- •57. Президент. Прав. Положение президента.
- •58. Способы избрания президента.
- •59. Повноваження, обов'язки і відповідальність президента.
- •61/62. Види урядів.
- •62. Состав представительств.
- •63/62. Порядок формування уряду і залежность його від форми правління.
- •64 Повноваження урядів
- •66.Початок конституційного розвитку в Пн Америці.
- •67 Конституція 1787р. Сша і її специфічні риси
- •68. Білль про права.
- •69. Політичні партії сша
- •70 Конгрес сша. Правове становище і повноваження палат. Посадові особи палат.
- •72. Президент сша: статус, порядок обрання, повноваження.
- •73. Американський федералізм.
- •74. Місцеве самоврядування в сша
- •75 Початоки конституційного розвитку Великобританії.
- •76. Конституція Великобританії. Її складові частини.
- •76. Політична система Великобританії
- •77 Роль монарха в управлінні країною. Королівська прерогатива.
- •78/80. Парламент Великобританії, його правове становище і структура.
- •79. Комітети Британського парламенту їх види та повноваження.
- •80. Порядок формирования палат парламента Великобритании.
- •81. Уряд і кабінет міністрів Великобританії.
- •82. Конституційний розвиток Франції
- •83. Президент Франції. Його повноваження і місце в системі державних органів.
- •84. Парламент Франції. Його структура, порядок формування і повноваження.
- •85. Уряд Франції. Рада міністрів. Кабінет міністрів.
- •86. Органи конституційного контролю Франції. Порядок формування і компетенції конституційної ради Франції.
- •88. Початки конституційного розвитку Німеччини.
- •89. Основний закон фрн.
- •90. Федерація фрн.
- •91. Федеральний парламент фрн.. Правове становище і повноваження палат. Законодавчий процес в фрн.
- •92. Федеральний уряд і Канцлер Німеччини.
- •93. Конституційний контроль в фрн.
- •94. Муніципальна система фрн.
- •95. Політична система Японії
- •96. Конституція Японії 1947.
- •97. Правове становище імператора Японії.
- •98. Парламент Японії, його структура. Способи прийняття законів.
- •99. Уряд Японії, його склад і порядок формування.
82. Конституційний розвиток Франції
82. Конституційне розвиток Франції. Франція належить до числа держав, які внесли особ ¬ але вагомий внесок у розвиток конституційно-правової теорії та практики. За роки, що минули після Великої французької рево-Люції, тобто за 200 з невеликим років, в країні змінилося чотири республіки, дві імперії, існували різні перехідні режими і форми правління. За цей період прийнято близько двох десятків різних конституцій, конституційних хартій і кон ¬ конституційних законів. За образним висловом відомого фран ¬ цузское государствоведа професора Марселя Пріло, Франція є справжню лабораторію з виготовлення кон ¬ туцію, їх можна тут знайти буквально на будь-який смак. Конституція 1958 р., її характерні риси та особливості Нині діюча Конституція Франції, що оформила со ¬ будівлю П'ятої республіки, була схвалена переважною біль ¬ шінство голосів на референдумі, що відбулося 28 вересня 1958 р., і вступила в силу 4 жовтня 1958 Ухваленню цієї Кон ¬ статиці передувало наростання глибокої політичної кризи в країні . Встановлений в 1946 р. у Франції режим посиленого парламентаризму, відомий під назвою Четвер ¬ тієї республіки, сприяв зростанню політичної нестабільно ¬ сти, "урядової чехарди" і падіння авторитету дер ¬ жавних влади. Серйозний збиток міжнародним позици ¬ ям Франції завдали колоніальні війни, особливо в Індокитаї і в Алжирі. Саме у французькому експедиційному корпусі в Алжирі почався в травні 1958 р. антиреспубліканського заколот, ко ¬ торий створив реальну загрозу демократичному ладу і міг стати джерелом серйозних конфліктів і зіткнень в мет ¬ ропіль. У нинішній ситуації французький парламент прийняв рішення про передачу влади в руки загальнонаціонального лідера, який був би в стані вивести країну з кризи, підготувати ¬ вить і здійснити конституційну реформу з метою зміцненню ¬ ня авторитету влади та відродження величі Франції. Прези ¬ дент Республіки звернувся до генерала Шарлю де Голлю, націо ¬ нальному герою періоду боротьби за визволення, свого роду харизматичному лідерові, який протягом багатьох років оста ¬ вався не при справах. Генерал дав свою згоду, і 1 червня 1958 Наці ¬ ональних збори Франції більшістю в 329 голосів проти 224 наділило де Голля надзвичайними повноваженнями в законодавчі області. Одночасно був вотував конституційного ¬ ний закон, який визначив рамки здійснюваної конституційного ¬ ної реформи. У законі було сформульовано 5 принципів, кото ¬ рим мало слідувати новий уряд при розробці проекту конституції. Серед них - вибори як джерело влади, а також поділ влади. До числа конституційних принципів було віднесено також встановлення парламентської відповідально ¬ сті Уряду та підтвердження незалежності судової вла ¬ сти. В якості окремого принципу було сформульовано тре ¬ бованіе поваги основних свобод. Наявність цього конституційного ¬ ного закону і закріплених у ньому п'яти принципів визначили особливості і характер проекту конституції, виробленого і представленого на референдум. Зокрема, результатом став певний компроміс між концепціями сильної особистої влади і парламентського контролю за діяльністю правитель ¬ ства. Історія розробки і прийняття Конституції 1958 р. у мно ¬ гом пояснює, чому у Франції утвердилася така своеобраз ¬ ва форма правління, як змішана республіка, що поєднує в собі елементи президентської і парламентської. Конституція 1958 р. у її початкової редакції складалася з короткої преамбули і 92 статей, зведених у 15 розділів. Вме ¬ сте з тим в преамбулі урочисто заявляє про прихильність ¬ сти французького народу прав людини і принципам націо ¬ нального суверенітету в тому вигляді, як вони були визначені в Декларації прав людини і громадянина 1789 р. і доповнені і розширені в Преамбулі до Конституції 1946 р . Ця відсилання була в подальшому витлумачена як визнання Декларації і Преам ¬ були 1946 р. в якості діючого французького права і іс ¬ точніка конституційного права країни. Таким чином, струк ¬ турно французька Конституція виявилася ніби складається з трьох законодавчих текстів: з основного закону, вотувати ¬ го на референдумом 28 вересня 1958 р., Декларації 1789 р. і Пре ¬ Амбулія до Конституції 1946 р. Протягом досить тривалого строку питання про юридичес ¬ кою силі Декларації та Преамбули залишався спірним. Проте починаючи з 1970 р. Конституційна рада, що є у Фран ¬ ції органом конституційного контролю, визнав за Декларацію ¬ їй і Преамбулою ту ж юридичну силу, що і за постановою ¬ нями тексту 1958 р., сформульованими у вигляді статей основно ¬ го закону. Більше того, з ряду рішень, прийнятих вищими судовими органами Франції, випливає, що в цих документах сформульовані основні принципи, обов'язкові для всіх державних органів країни. Декларація 1789 р. і Пре ¬ Амбулія 1946 р. містяться положення, переважно относящ ¬ еся до прав і свобод людини, утвердження принципів наці ¬ онального суверенітету, визнання народу як єдність ¬ ного джерела влади. Конституція підтверджує верховенство основних прав і свобод, визнаючи за ними значення загальних принципів права. Широкі повноваження одноосібного глави держави в значи ¬ тельной мірою врівноважуються наявністю інституту парламент ¬ ської відповідальності Уряду. Принцип "правління народу, через народ і для народу" ос ¬ шається основним принципом Французької Республіки. Конституція 1958 р. закріплює республіканську форму прав ¬ ління у Франції, причому особливо обумовлює, що дана форма правління не може бути предметом перегляду. Основний закон підтверджує відданість Франції принципам правового, світського і соціальної держави, що знаходить своє віддзеркалення ¬ ня як в постановах Конституції, так і в поточному законо ¬ давства. Дуже важливе значення мають певні в Конститу ¬ ції принципи зовнішньої політики Франції. Згідно з цими прин ¬ ціпам Французька Республіка погодить свою діяльність з нормами міжнародного публічного права. Належним чином ратифіковані або схвалені міжнародні договори або угоди мають переважну юридичну силу по срав-нению з внутрішнім законом, і в разі колізії між між ¬ народно-правовою нормою і нормою внутрішнього національного права пріоритет віддається першої. Вже Преамбула 1946 передбачати можливість обмеження на умовах взаємності су ¬ веренітета Франції, якщо це необхідно для організації та за ¬ щити світу. У подальшому ці положення були уточнені і до-повнісінько, зокрема, в ході конституційної реформи, пов'язаної з участю Франції в Європейському Союзі. Основна маса статей конституційного тексту 1958 р. по ¬ священ організації публічної влади у Франції. Сравнітель ¬ но докладно регулює Конституція статус та повноваження Пре ¬ зидента Республіки, більш лапідарно - місце і роль Прави ¬ тва і характер його взаємин з парламентом. Конституція містить розгорнуті постанови, які стосуються організації законодавчої влади, визначає статус Кон ¬ ституционного ради, закріплює незалежність судової влади та містить деякі норми, що стосуються організації самоуп ¬ ління на місцях. Специфіка Конституції полягає насамперед у тому, що вона підтверджує домінуюче становище виконавчої влади в загальній системі державної влади. Конституція 1958 р. вводить такі нові і порівняно рідко зустрічаються в розвинених країнах норми, які встановлюють визначений ¬ ні рамки законодавчої діяльності Парламенту і навіть підкоряють її певною мірою контролю з боку виконавчої ¬ тельной влади