- •1. Методологія і форми взаємодії суспільства з природним середовищем в умовах індустріального періоду розвитку цивілізації.
- •3. Поняття природноресурсового та екологічного права в широкому та вузькому розумінні, спільність та відмінність норм природноресурсового й екологічного законодавства.
- •5. Суб'єкти природноресурсового права:
- •6. Виникнення та основні етапи становлення системи природноресурсового законодавства і права:
- •7. Розвиток природноресурсового законодавства і основних природноресурсових галузей права у першій половині хх ст.
- •8. Формування та розвиток українського природноресурсового законодавства і права у період державної незалежності.
- •9. Перспективи розвитку природноресурсового законодавства і права у ххі ст.:
- •10. Конституційні основи природноресурсового права та їх значення для розвитку природноресупсового законодавства.
- •11. Кодифікаційні законодавчі акти як головні джерела природноресурсового права
- •12. Спеціальні закони як джерела природноресурсового права: , “Про тваринний світ”, “Про рослинний світ”, “Про виключну (морську) економічну зону”
- •13. Нормативно-правові акти органів виконавчої влади:
- •15. Роль і значення судової практики в регулюванні природноресурсових відносин: постанови та узагальнення пленумів всу та вгсу.
- •16. Природноресурсові відносини, їх особливості, види та зміст; відмінні ознаки від інших відносин.
- •17. Загальна характеристика права власності українського народу на природні багатства та визначення права власності на природні ресурси.
- •18. Об’єкти права природноресурсової власності: природі ресурси, природні комплекси, фонди природних об’єктів; особливості форм земельної власності.
- •19. Суб’єкти права природноресурсової власності:
- •20. Умови і порядок передачі власних природних ресурсів за рішенням державних органів та омс : правові засади та документи, що засвідчують.
- •22. Правові вимоги щодо захисту права власності на природні ресурси та межі їх здійснення; засоби і форми захисту прав власників та відшкодування шкоди.
- •23. Умови та порядок припинення права власності на природні ресурси.
- •24. Природокористування як природна умова існування людини і суспільства.
- •25. Основні принципи права права природокористування:
- •26. Суб’єкти права природокористування та вимоги до них.
- •27. Види права природокористування
- •28. Засади виникнення та зміни права природокористування.
- •29. Здійснення права природокористування: права і обов’язки природо користувачів.
- •30. Припинення права природокористування.
- •31. Загальна характеристика управління в сфері використання природних ресурсів і основні принципи управління природокористуванням.
- •32. Система органів державного управління в галузі природних ресурсів.
- •Глава 19 економічне стимулювання заходів щодо розширеного відтворення лісів
- •Глава 4. Склад та цільове призначення земель України
15. Роль і значення судової практики в регулюванні природноресурсових відносин: постанови та узагальнення пленумів всу та вгсу.
* не є джерелом природноресурсового права, адже суди не наділені правотворчою функцією;
* впливають на удосконалення природноресурсових відносин та належать до числа документів правозастосовного нормативного тлумачення;
* згадані судові органи не створюють нових правових норм, а лише тлумачать їх суть (здійснюють неофіційне тлумачення, оскільки відповідно до п. 4 ст. 13 Закону України «Про Конституційний Суд України» офіційне тлумачення Конституції України та чинних законів України уповноважений здійснювати лише КСУ). Тому такі роз’яснення не можна вважати джерелами права в загальноприйнятому розумінні. Їх обов’язковість зумовлена тим, що в результаті роз’яснення встановлюється зміст правових норм відповідних законів і підзаконних нормативно-правових актів, що регулюють відповідні природноресурсові відносини. Таким чином, постанови пленумів Верховного Суду і Вищого господарського суду, хоча і не є джерелами земельного права, але мають надзвичайно важливе значення для правильного розгляду справ, пов’язаних із застосуванням норм природноресурсового законодавства
16. Природноресурсові відносини, їх особливості, види та зміст; відмінні ознаки від інших відносин.
Предметом природноресурсового права є відповідні суспільні відносини.
Коло законодавчо закріплених природноресурсових відносин становлять відносини щодо:
набуття природних об'єктів у власність та надання їх у користування, в тому числі на засадах оренди,
здійснення загального та спеціального природокористування,
вилучення природних об'єктів з користування або обмеження чи заборона використання їх окремих ресурсів,
поновлення і відтворення спожитих або деградованих природних об'єктів, їх ресурсів та інших корисних властивостей тощо.
До кола сучасних природноресурсових відносин можна віднести також здійснення або утримання від дій, що пов'язані із застосуванням засобів і технологій використання, збереження, поліпшення й облаштування природних компонентів, які випливають із закономірностей існування природи і функціонування природних об'єктів та їх ресурсів, додержання нормативів і лімітів у процесі експлуатації природних об'єктів тощо. Отже, коло природноресурсових суспільних відносин, врегульованих у законодавчому порядку, досить широке
В юридичному розумінні природноресурсові відносини не є винятком із загальної структури законодавчо врегульованих відносин. Відомо, що суспільні відносини можуть виникати, складатись, змінюватись або припинятись між відповідними суб'єктами. Ними є окремі індивіди, організовані колективи або об'єднання людей за професійними, територіальними та іншими ознаками, державні органи і держава в цілому, що консолідує і представляє інтереси усього суспільства. У їх діяльності постійно і безперервно відбувається взаємодія з природними об'єктами, їх окремими частинами або корисними ресурсами, що становлять предмет суспільних відносин. Такими об'єктами для природноресурсового права є об'єкти природного походження, до яких належать земля та її надра, води і ліси, об'єкти тваринного і рослинного світу, природно-заповідного, рекреаційно-оздоровчого та природно-лікувального фонду тощо. Зазначені відносини мають і свій зміст, який у законодавчому регулюванні має вигляд певних правомочностей та обтяженостей для суб'єктів права у відносинах між ними щодо цих об'єктів.
У свою чергу за своїм правовим змістом природноресурсові відносини можна поділити на матеріальні та процедурні. Матеріальними відносинами в юридичному розумінні є, наприклад, відносини власності на природні об'єкти, значна частина яких нині перебуває у власності держави. До процедурних природноресурсових відносин належать, наприклад, відносини щодо умов і порядку надання природних об'єктів та їх частин у користування.
Однак природноресурсові відносини мають свої особливості за правосубєктною, правооб'єктною та правозмістовою структурою. Так, не усі загальноюридичні суб'єкти права визнаються суб'єктами українського природноресурсового права, а якщо визнаються такими, то з відповідними законодавчими обмеженнями. Об'єктами природноресурсового права визнаються не будь-які предмети, а лише об'єкти природного походження або штучно створені об'єкти, які обов'язково мають зв'язок з природним середовищем. Із зазначеного випливає й особливий зміст і коло правомочностей та обтяженостей для суб'єктів права у поводженні з об'єктами природного походження та їх ресурсами.
Водночас слід зазначити, що природноресурсові відносини не є ізольованими від інших видів суспільних відносин. Вони тісно пов'язані з екологічними, майновими, управлінськими та іншими видами суспільних відносин, що становлять предмет правового регулювання та утворюють єдину національну систему права.