38.Система заходів прямого та опосередкованого впливу на суб’єктів підприємництва різних форм власності

Формування ринкової системи господарювання – це процес переходу до економіки підприємницького типу. Створення сприятливих умов для розвитку підприємництва є однією з найвагоміших складових перехідної економіки Тому необхідність забезпечення оптимального балансу між регулюванням економічних процесів і ринковою саморегуляцією за допомогою запровадження відповідних організаційних та правових інструментів, видається найактуальнішою проблемою сьогодення української економічної реформи та її правового забезпечення.

Проведені дослідження свідчать, що система адміністративно-правового впливу повинна мати на меті: по-перше, раціональне забезпечення оптимального балансу інтересів суб’єктів господарювання та додержання найважливіших публічних інтересів суспільства в цілому; по-друге – створення загальних сприятливих умов для ефективного функціонування та подальшого розвитку підприємництва [110, с. 13-45; 141, с. 43; 188, с. 78-82, 100-104]. Цього можливо досягти лише за допомогою комплексного використання всього спектру адміністративно-правових заходів, що базуються як на прямих (в основному адміністративних), так і опосередкованих (переважно економічних) засобах впливу, а саме: дозвільно-реєстраційних, податкових, кредитних, антимонопольних тощо.

Прямий спосіб регулювання підприємницької діяльності передусім пов’язаний із використанням адміністративних засобів впорядкування економічних відносин, які характеризуються безпосереднім владним впливом державних органів на поведінку суб’єктів підприємницької діяльності.Будь-яка галузь права використовує у якості засобів правового регулювання наступні юридичні можливості: заборона, припис, дозвіл. Їх сукупність і складає зміст правового впливу на суспільні відносини будь-якого типу. Розмежування між галузями, котрі мають свій специфічний предмет правового регулювання, проводиться у такому випадку за ступенем (питомою вагою) практичного використання того чи іншого засобу.Відповідно, адміністративно-правове регулювання, його механізм – це форма юридичного опосередкування відносин, у рамках котрої одна сторона виступає у ролі суб’єкта управління, а інша – об’єкта управління. Тобто, адміністративно-правове регулювання розраховане переважно на коло суспільних відносини, у яких виключається юридична рівність їх учасників [109, с. 14-15; 107, с. 79-80].

1) органи держави (наділені певними повноваженнями) здійснюють безпосереднє управління державними підприємствами. А тому, господарська діяльність державних підприємств не характеризується такими сутнісними ознаками підприємництва як самостійність, ініціативність, ризик, а, внаслідок цього, не може вважатися власне підприємницькою;2) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть незаконно втручатися у підприємницьку діяльність, оскільки свобода підприємницької діяльності, у межах визначених законом, є загальним принципом господарювання в Україні (ст. 6 ГК України [2]), а, внаслідок цього, не здійснюють безпосереднього управління підприємцями.