Чи давно ви були у бібліотеці?
Бібліотека – скарбниця, де зберігається пам'ять віків. Її існування в школі дуже важливе, адже саме тут учні черпають знання, можуть знайти необхідну й дуже цікаву інформацію таку, що потрібна для уроку і для своєї власної втіхи.
Нещодавно учениця нашої школи Івашкіна Настя взяла інтерв`ю у нашої улюбленої – Марії Григорівни.
Чи подобається Вам те, чим Ви займаєтися?
Так, звичайно, дуже подобається.
Чи багто книг надійшло до вас у цьому році?
Підручників у цьому році надійшло 1368, а книг художньої літератури – 438.
Що сприяло покупці нових книжок?
Перш за сприяло те, що на базі нашої школи відбувалася акція «Подаруй книгу бібліотеці», а також закупили деякі книги за батьківські кошти.
Які жанри бере сучасна молодь?
Сучасна молодь полюбляє читати детективи, фантастику й пригоди. Це все можна знайти на полицях нашої бібліотеки.
Які проблеми існують і що необхідно для їх вирішення?
На жаль, учням одинадцятих класів не вистачає підручників для занять. Також держава мало забезпечує школу коштами задля придбання нових книжок художньої літератури.
Ваші побажання для учнів, які користуються шкільною бібліотекою.
Ми хочемо, щоб у нас з`являлося якомога більше читачів, щоб школярі почали любити й цінувати книги, бо книга-це джерело знань. Також, будь ласка, учні, зберігайте навчальні і художні книги. Завжди чекаємо школярів у нашій бібліотеці.
Завітайте й оберіть щось для себе! Савінова Тетяна, 11А
Для непосидючих!
У нашій школі працює безліч цікавих гуртків задля всебічного розвитку школярів.
Соціальне щастя
Чому молодь надає перевагу віртуальному спілкуванню? Невже реальність така пуста, що ми надаємо стільки часу соціальній мережі? «В контакті» без контакту. В першу чергу, я хочу сказати, що назва була обрана не просто так. Дивлячись на сучасну молодь, по - іншому про їх відчуття не можна сказати. Кожен з них відчуває щастя сидячи перед комп’ютером, закинувши ногу на ногу, підперши лівою рукою підборіддя й дивлячись на свою «Сторінку»(авт. - анкета у Інтернеті ). Весь їх світ знаходиться там, за екраном на сервері соціальної мережі. Вибір великий: Facebook, Twitter, My Space, і найпопулярніший в країнах СНД сайт Vkontakte.ru. Але всі вони дають одне й теж – штучне щастя. У кожного є свій світ, свої «батьки», свої «сестри» і навіть «дружини/чоловіки». Та невже вони забули що таке справжні родини?Прикро за людей,які виходять на вулицю щоб поповнити баланс Інтернету, купити кави та цигарок.
«А сутність де?» Вони зустрічаються найчастіше для того, щоб зробити нові фотографії на аватарку (ав. - Головна фотографія на сторінці).А імена?...Вони ховаються за вигаданими ніками (ав. – коротке ім’я), якими вони бажають себе моментально охарактеризувати. Раніше молоді люди намагалися отримати добру освіту, щоб влаштуватися на високооплачувану роботу. Для того, щоб підкреслити перед іншими свої знання. Сьогодні кожен другий бажає лише відучитись і сидіти в офісі перед персональним комп’ютером, на якому, безперечно, буде безлімітний вихід в Інтернет. Авжеж, йому буде дуже важливо, сидячи в директорському кріслі оновити статус «Ура…Підписали контракт!!!».
«Емоційність» соціальної мережі. Раніше молодь читала книги, щоб знайти там щось нове для себе, отримати нові знання, розвиватися інтелектуально. А кого зараз це цікавить? Одиниці таких. Зараз для «Вконтактерів» можна відкрити «Мої новини» і там прочитати розумні статуси інших людей. Вони не придумують нічого нового, вони просто користуються фразами, що були написані багато років тому, і дивуються, як же люди раніше все розуміли, чому зараз все так очевидно, але не зовсім зрозуміло. Відповідь найпростіша: раніше люди спілкуючись вивчали один одного. Не спеціально, але при спілкуванні між людьми починається енергетичний обмін , передаються емоції, почуття. При спілкуванні в Інтернеті не можна побачити і передати емоції. Ви хоч раз слідкували з яким обличчям людина передає свої емоції співрозмовнику в Інтернеті?Він друкує «Ура!!!Склав сесію!», а обличчя його виглядає так, ніби він лише прокинувся. Друкує «Мене дівчина покинула. Життя немає сенсу…», а на обличчі той же вираз.
Гірше наркотиків У багатьох людей є залежність від соціальних сітей. Коли відключається Інтернет або світло, люди впадають у паніку й не знають що робити. Вони відчувають щось на кшталт «ломки» наркомана. Чому? Відповідь не потребує часу на обміркування – молодь не вміє жити по-іншому. В чомусь, я вважаю, що це не лише глобальна, а і моя власна проблема. Але, напевно, я не маю вибору. Я б дуже хотіла бачити своїх друзів, а не ці аватарки. Частіше слухати про їхні проблеми та новини, а не читати сухі «Мандаринка додала у друзі Ігоря Полипчука» та зміни статусів. Дуже хочу, щоб в один день соціальні мережі відійшли на другий план й знов з’явився час на читання книг, прогулянки, щоб при знайомстві з новими людьми я чула їх справжні імена, а не вигадані пафосні прозвища. Мені дуже не вистачає реального світу.
Задумайтеся! Повертайтеся у реальний світ!
Нюська Петренко, 11Б
Чи слід боятися психолога?
Ось і розпочався новий навчальний рік. Ми знову бачимо повні радості та щастя обличчя наших шкільних товаришів. Ми посміхаємося, тому що довго сумували один за одним. Але навчальний рік приносить нам не тільки нові знання, щастя й радість, а й купу різноманітних проблем. Та ці проблеми маємо не лише ми, учні, а й вчителі також. Щоб нам допомогти у нашій школі працює соціально-психологічна служба школи (СПС) та створена спеціальна комісія «Психолог по життю», але, на жаль, значна частина школярів не цікавиться їх роботою. Ми хочемо наголосити, що кожен може до них звернутися за допомогою чи звичайною порадою.
Психологи можуть організувати консультативну допомогу учням, батькам і педагогам з питань навчання, налагодження взаєморозуміння та запобігання конфліктних ситуацій.
Також залучити в тренінгові групи зацікавлених в психології учнів, які б хотіли бути пропагандистами здорового способу життя.
Вони завжди нададуть допомогу школярам, які мають труднощі в спілкування, навчанні, а також тим, які б хотіли мати самовпевненість і вміти відстоювати власну позицію.
Разом з класними керівниками СПС планує ряд цікавих, нетрадиційних виховних годин з учнями нашої школи.
Отже всі, хто потребує допомоги – звертайтеся до кабінету психолога або ж до членів комісії «Психолог по життю», які завжди нададуть вам допомогу!
Якимчук Дмитро, 11Б
|
Сон «вихідного дня»
Поміркуйте
самі, ви ніжитеся у ліжечку до обіду, а
потім не можете знайти в собі сили
навіть на те, щоб зустрітися з друзями.
Голова болить, ноги, неначе ватні, а у
тілі якась неприємна в’ялість. Але
головне – увечері не можете заснути,
і в результаті лягаєш спати далеко за
північ. Та у неділю все починається
спочатку. Це, між іншим, стандартний
сценарій усіх любителів поспати на
вихідних! Щоб не викликати таких
перепадів та завжди почувати себе в
тонусі, дотримуйся режиму «сон-енергійність».
Безумовно, прокидатися у вихідний, як
у школу, не потрібно, але й залежуватись
– теж не вихід. Ідеальний варіант –
прокидатися не пізніше 10-ої ранку. Ти
прокинувся, поніжився трішки та одразу
ж в душ. Сила та енергія прийдуть до
тебе самі. Щоб увечері заснути, не
наїдайся і не дивись дуже емоційних
фільмів перед сном. Намагайся лягати
та прокидатися приблизно в один і той
же час, можливо, спочатку буде нелегко,
але потім це увійде в звичку.
Туся, 10Б
Шкільне життя очима учнів й вчителів
Чи хотіли б Ви стати директором школи чи вчителем, пов`язати своє майбутнє життя зі школою? Чому?
Ні, мені не подобається навчати школярів. Та й не досить здібностей та знань для цього. Не полюбляю дітей.
Вероніка Дорошенко, 9А
Так, ще з дитинства хотіла.
Ткаченко Наталія Миколаївна, учитель англійської мови
Ні, мала зарплатня. Проте цікава професія.
Тетяна Рижа, 10Б
Так, хотіла б бути директором. Адже це дуже престижна й корисна професія. Люблю допомагати діткам і навчати інших.
Борисенко Анастасія, 10Б
Ні, у мене потенціал до іншої професії.
Баранець Оля, 9А
Ні. Не хочу бути тим, хто мені не подобається.
Ваня Прочухан, 9А
Ні, хай краще учням платять.
Аліна Павленко, 10В
Так, я б хотіла трішки покомандувати.
Позднякова Аня, 10Б
Не подобається така професія.
Зеленська Яна, 10Б
Так. Мріяла із самого дитинства. Саджала ляльок і навчала їх, малюючи приклади крейдою на шафі, поки мама не бачила. Та ще й усім двійки ставила. /сміється/
Сергієнко Ірина Володимирівна, педагог-організатор