Тема 22.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОГО КАЗНАЧЕЙСТВА УКРАЇНИ

§ 1. Обґрунтування внесення статті 123 до Бюджетного кодексу України. § 2. Нововведення статті 123. § 3. Встановлена статтею 123 відповідальність. § 4. Зарубіжний досвід і його застосування у вітчизняній практиці

§ 1. Обґрунтування внесення статті 123 до Бюджетного кодексу України

21 червня 2001 року в Україні вперше був прийнятий Бюджетний кодекс. Він прийшов на зміну Закону України «Про бюджетну систему України», прийнятому 5 грудня 1990 року. Причиною розробки та прийняття Бюджетного кодексу України стало становлення держави Україна та розвитку її бюджетної системи, відновлення інституту органів місцевого самоврядування. В цих умовах Закон України «Про бюд­жетну систему України» з його не чітко виписаними функціями та повноваженнями учасників бюджетного процесу уже не міг забезпечувати проведення єдиної бюджет­ної політики на території всієї країни, особливо в частині надання гарантованих Конституцією України суспільних послуг.

Під час розробки та прийняття Бюджетного кодексу України були значно розши­рені повноваження органів місцевого самоврядування, розписаний механізм вико­нання державного бюджету, функції та повноваження всіх учасників бюджетного процесу. Особливий статус отримало Міністерство фінансів України. На нього пок­лали обов'язки здійснювати загальну організацію та управління виконанням Держав­ного бюджету України, координувати діяльність учасників бюджетного процесу з пи­тань виконання бюджету.

Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів Укра­їни у процесі розробки та прийняття Бюджетного кодексу України змушені були знайти відповідний інструмент, який би в нових умовах забезпечував проведення єдиної бюджетної політики. Таким інструментом фактично було визначено Держав­не казначейство України. В Україні запроваджувалось казначейське обслуговування державного та місцевих бюджетів. Функції та повноваження Державного казначей­ства України були виписані у 12 статтях Бюджетного кодексу України. Це було вда­ле концептуальне рішення і для його логічного закріплення на законодавчому рівні в Бюджетному кодексі України була прийнята ст. 123 «Відповідальність органів Дер­жавного казначейства України».

Наявність даної статті дисциплінувала роботу органів Державного казначейства України, а також стала опорою в їхній роботі з клієнтами. Це підтверджено практикою останніх дев'яти років — значно скоротилася кредиторська та дебіторська заборгова­ність, відсутні борги по заробітній платі та інших соціальних виплатах у бюджетній сфері, посилився контроль за цільовим використанням коштів державного та місце­вих бюджетів, значно покращилось управління фінансовими ресурсами, виникло і багато інших позитивних моментів. І це в умовах, коли, за даними веб-порталу Дер­жавного казначейства України, станом на 01 вересня 2010 року до єдиного реєстру розпорядників та одержувачів бюджетних коштів включено 61466 установ та органі­зацій, із них 18322 установи та організації є розпорядниками та одержувачами кош­тів державного бюджету і 43144 розпорядниками та одержувачами коштів місцевих бюджетів. Самих місцевих бюджетів налічується 12168. І вони згідно з нормами і по­ложеннями прийнятого 8 липня 2010 року Бюджетного кодексу України стають більш фінансово самодостатніми і самостійними при прийнятті рішень у фінансовій сфері. При цьому необхідно зазначити, що в органах місцевого самоврядування пра­цюють люди з різною фаховою підготовкою. Є недоліки у роботі розпорядників та одержувачів коштів державного бюджету. Крім фаховості та компетентності людсь­кий фактор також вносить свою суб'єктивну складову у бюджетний процес. Надто строката палітра економічного розвитку і відповідно податкоспроможності регіонів.

Концепція збільшення ролі у бюджетному процесі органів Державного казначей­ства України виправдала себе і отримала розвиток у редакції Бюджетного кодексу України, прийнятого 8 липня 2010 року. У даній редакції функції та повноваження Державного казначейства України виписані вже в двадцять одній статті, також знач­но розширено у ст. 123 перелік повноважень та функцій за виконання яких несуть відповідальність органи Державного казначейства України.