5. Особливості аналізу інвестиційної привабливості підприємств

Інвестиційна привабливість підприємства – це інтегральна характеристика підприємства з позиції перспектив розвитку, обсягу і можливостей збуту продукції, ефективності використання активів і їх ліквідності, стану платоспроможності і фінансової стійкості. Тобто її можна охарактеризувати як доцільність вкладення в підприємство вільних грошових коштів.

Інвестиційна привабливість підприємства – рівень задоволення фінансових, виробничих, організаційних та інших вимог чи інтересів інвестора щодо конкретного підприємства, яке може визначатися чи оцінюватися значеннями відповідних показників, у тому числі інтегральної оцінки - показника, у якому відтворюються значення інших показників, скоригованих у відповідності до їх вагомості та інших чинників.

Визначення інвестиційної привабливості окремого підприємства (фірми) полягає у визначенні його інтегральної характеристики як об'єкта інвестування з точки зору перспективності розвитку, мене­джменту, обсягів і перспектив збуту продукції, виробничого та експортного потенціалу, ефективності використання активів, їх ліквідності, стану плато­спроможності та фінансової стійкості, також враховується сфера діяльності, місце розташування, відносини з владою, розроблена інвестиційна програма. В Україні в основі методики визначення інвестиційної привабливості підприємства використовується Положення «Про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації», а також Методика інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій, затверджена наказом Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій від 23.02.98. Ця Методика розроблена відповідно до Закону України "Про інвестиційну діяльність", Указу Президента "Про утворення Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій" та Положення Про реєстр неплатоспроможних підприємств та організацій, з метою визначення інтегрального показника інвестиційної привабливості підприємств та організацій, прискорення реалізації інвестиційних проектів, заохочення до інвестицій вітчизняних та іноземних підприємців, надання методичної допомоги спеціалістам, які займаються розробкою заходів з проведення оздоровлення виробничої сфери.

Основними етапами проведення аналізу в економічній літературі є експрес-аналіз та поглиблений аналіз діяльності підприємства. Але дані напрями аналізу можуть забезпечити лише внутрішнє прийняття рішення – потреба в інвестиціях, визначення виду інвестицій (реальних чи фінансових), методи залучення інвестицій (шляхом авансування коштів у капітал підприємства, чи залучення кредитів). Але для інвесторів дані показники є недостатніми, оскільки методика визначення доцільності вкладення інвестицій в підприємство буде різнитися через те, що інвесторів цікавлять, в більшій мірі, показники прибутків, доходів, витрат, капіталу, кількості акцій та динаміка активів, зобов’язань, доходів і витрат. Кредитори ж більше зацікавленні у результатах показників платоспроможності, ліквідності, стійкості.

Також при оцінці інвестиційної привабливості підприємства доцільно проводити оцінку потенціалу його розвитку, що охоплює: капітал, техніку, об’єкти права інтелектуальної власності, права на використання природних ресурсів, права на здійснення певних видів діяльності, права на товарні знаки, торгові марки, знаки обслуговування, кадровий потенціал підприємства, систему менеджменту підприємства, інформаційну систему, та використовувати при цьому такі показники як питома вага вищевказаних об’єктів у загальній сумі активів підприємства, динаміка показників потенціалу та її питомої ваги, рентабельність вищеперерахованих ресурсів.

У практичній діяльності оцінка інвестиційної привабливості підприємства, найчастіше охоплює такі чинники:

• загальна характеристику підприємства – характер технології, наявність сучасного обладнання, складського господарства, власного транспорту;

• географічне розміщення; наближеність до транспортних комунікацій;

• характеристика технічної бази підприємства – стан технології, вартість основних засобів, коефіцієнт морального та фізичного старіння основних засобів;

• номенклатура продукції, що випускається;

• виробнича потужність;

• місце підприємства в галузі, на ринку, рівень його монопольності;

• характер системи управління;

• статутний капітал, власники підприємства, ціна акцій;

• структура витрат на виробництво;

• обсяг прибутку напрями його використання;

• оцінка фінансового стану підприємства.

Найчастіше у світовій та вітчизняній практиці для визначення інвестиційної привабливості підприємства використовується методика визначення стану підпри­ємства за даними бухгалтерської фінансової звітності, яка містить розрахунок групи показників, вибір яких залежить від цілей, що ставить перед собою інвестор.

Основним джерелом інформації для визначення інвестиційної при­вабливості є бухгалтерська (фінансова) звітність підприємства за два остан­ні календарні роки та останній звітний період та, за потреби, розшифровки дебіторсько-кредиторської заборгованості, структури запасів, готової продукції, основ­них засобів тощо.

Оцінка фінансового стану підприємства складається з таких етапів:

• оцінка майнового стану підприємства дає змогу визначити абсо­лютні й відносні зміни статей балансу за визначений період, відслідковува­ти тенденції їхньої зміни та визначити структуру фінансових ресурсів підп­риємства. Для оцінки майнового стану доцільно розрахувати: ко­ефіцієнт зносу основних засобів, коефіцієнт оновлення основних засобів та коефіцієнт вибуття основних засобів;

• оцінка фінансових результатів діяльності підприємства перед­бачає дослідження динаміки та структури фінансових результатів його дія­льності, дозволяє визначити фактори, що вплинули на формування розміру чистого прибутку (збитку) підприємства. За результатами аналізу складається висновок щодо прибутковості або збитковості діяльності підприємства, тенденцій зміни фінансових результатів діяльності підприємства порівняно з попередніми періодами, основних факторів, що вплинули на формування кінцевих результатів господарської діяльності підприємства;

• оцінка ліквідності: коефіцієнт покриття, коефіцієнт швидкої ліквідності, коефіцієнт абсолютної ліквідності та чистий оборотний капі­тал;

• аналіз ділової активності дозволяє проаналізувати ефективність основної діяльності підприємства, що характеризується швидкістю обертання фінансових ресурсів підприємства. Здійснюється за такими показниками: коефіцієнт оборотності активів, коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості, коефіцієнт оборотно­сті кредиторської заборгованості, тривалість обертів дебіторської та креди­торської заборгованостей, коефіцієнт оборотності матеріальних запасів, коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача) та коефіцієнт оборотності власного капіталу;

• аналіз платоспроможності (фінансової стійкості) характеризує структуру джерел фінансування ресурсів підприємства, міру фінансової стійкості і незалежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування діяльності. Здій­снюється шляхом розрахунку таких показників: коефіцієнт платоспроможності (автономії), коефіцієнт фінансування, коефіцієнт за­безпеченості власними оборотними засобами та коефіцієнт маневреності власного капіталу;

• аналіз рентабельності дозволяє визначити ефек­тивність вкладення коштів у підприємство та раціональність їхнього вико­ристання. Здійснюється шляхом розра­хунку таких показників: коефіцієнт рентабельності активів, коефіцієнт рентабельності власного капіталу, коефіцієнт рентабельності діяльності та коефіцієнт рентабельності продукції.

На заході досить розповсюдженим є метод рейтингової оцінки. Найбільш популярнішими є: Fortune 500, Global 1000, BusinessWeek 1000. Вони оцінюють інвестиційну привабливість, виходячи з фінансово-господарських показників підприємств: об’єми доходів, прибутків, активів; ефективність інвестицій; збільшення прибутків, доходів, працівників; рівень ринкової вартості компанії.

Інвестиційна привабливість підприємства, цінні папери якого планує придбати інвестор, відображає наяв­ність економічного ефекту (доходу) від вкладення грошей в цінні папери при мінімальному рівні ризику. Методика оцінки інвестиційної привабливості емітента базується на використанні аналізу факторів і припускає розрахунок результативних показників (коефі­цієнтів), їх групування за економічним змістом, оцінку поточного фінансо­вого стану та перспектив його розвитку.

Показники інвестиційної привабливості емітента класифікують за двома напрямами: акції пропонуються вперше (первинна емісія) та акції тривалий час обертаються на фондовому ринку.

За умови первинної емісії акцій, показниками ефективності та інвестиційної привабливості є такі:

Коефіцієнт віддачі акціонерного капіталу – чистий прибуток поділений на середню вартість акціонерного капіталу – характеризує рівень чистого прибутку, що припадає на акціонерний капітал;

Балансова вартість однієї акції – сума акціонерного та резервного капіталу поділена на загальну кількість акцій – відображає розмір акціонерного і резервного капіталу на одну акцію, забезпеченість власними фінансовими ресурсами;

Коефіцієнт дивідендних виплат – сума виплачених акціонерам дивідендів поділена на суму чистого прибутку – характеризує частку дивідендних виплат в чистому прибутку акціонерного товариства;

Коефіцієнт забезпеченості привілейованих акцій чистими активами – чисті активи (активи – зобов’язання) поділені на кількість привілейованих акцій в обігу;

Коефіцієнт покриття дивідендів по привілейованим акціям – чистий прибуток поділений на суму дивідендів до сплати по привілейованим акціям – оцінює міру покриття дивідендів по привілейованим акціям чистим прибутком акціонерного товариства.

У другому випадку, коли акції тривалий час обертаються на фондовому ринку, оцінка інвестиційної привабливості компанії доповнюється аналізом ряду показ­ників, які характеризують ефективність попередніх випу­сків акцій акціонерного товариства. Оцінка характеру обігу акцій на ринку пов'язана, передусім, з показ­никами їх ринкової вартості та ліквідності, зокрема:

Коефіцієнт виплати дивідендів – сума сплачених за певний період дивідендів поділена на ціну котирування акції на початок періоду – відображає співвідношення суми дивідендів та ціни акцій;

Коефіцієнт співвідношення ціни та прибутковості акцій – ціна акції на початок досліджуваного періоду поділена на сукупний дохід за акцією на кінець цього періоду – співвідношення між ціною акції та доходом від неї (чим нижче співвідношення, тим привабливіша акція);

Коефіцієнт ліквідності акцій на фондовій біржі – загальний об’єм пропозиції акцій на біржових торгах поділений на загальний обсяг продажу акцій на торгах – можливості швидкого перетворення акцій в готівку при продажу;

Коефіцієнт співвідношення котированих цін пропозиції та попиту на акцію – середній рівень цін пропозиції на торгах поділений на середній рівень цін попиту на акцію на торгах – відображає співвідношення між ціною пропозиції та попитом на акцію;

Коефіцієнт обороту акцій – загальний обсяг продажів певних акцій на торгах за період поділений на загальну кількість акцій АТ та помножений на середню ціну продажу однієї акції в певному періоді – відображає обсяг обігу, а також рівень ліквідності за наслідками біржових торгів.

Далі в оцінці привабливості здійснюється оцінка умов емісії цінних паперів. Оцінюючи умови емісії, інвестор має звернути увагу, перш за все, на ціну емісії; умови та періодичність виплати дивідендів або відсотків; міру участі окремих власників в управлінні акціонерним товарист­вом та ін.

Слід зазначити, що часто пропонований емітентом розмір дивідендів за акціями не має характеру не тільки юридичних, але і контрактних зо­бов'язань. На основі вивчення зазначених параметрів, що характеризують пото­чний фінансовий стан емітента та перспективи його розвитку, визначається міра його інвестиційної привабливості. Надійним і перспективним об'єктом інвестування вважається акціо­нерна компанія зі стійким фінансовим станом, обсягом продажів, що зрос­татимуть у майбутньому, та з нормою чистого прибутку на авансований капітал, що перевищує середній розмір за останні 3-5 років.