3.3.4. Європейський банк реконструкції та розвитку

Згідно з Указом Президента України від 14 липня 1992 року № 379/92 "Про членство України в Європейському банку реконструкції та розвитку" Україна стала членом ЄБРР. Головне завдання ЄБРР — сприяти переходу до ринкової економіки, а також розвиткові приватної підприємницької ініціативи в країнах ЦСЄ. У своїй діяльності в Україні ЄБРР надає першочергового значення розвитку власного портфеля проектів у приватному секторі шляхом збільшення обсягів фінансування малих та середніх підприємств, прямих інвестицій в українські підприємства, підтримки недержавного банківського сектора та фінансування інфраструктури, зокрема енергетики та транспорту.

Стратегія ЄБРР для України, затверджена Радою Директорів Банку 18 вересня 2007 р., є програмою дій на період 2008—2011 рр., що спрямована на підтримку економічних і структурних реформ і активний пошук можливостей реалізації нових проектів Банку в Україні. Згідно зі стратегією, ЄБРР надаватиме перевагу державним підприємствам у галузях транспорту, електроенергетики, телекомунікацій та природних ресурсів, які досягли значних успіхів у корпоратизації, реструктуризації та досягненні прозорості. Також в рамках своєї програми фінансування в національній валюті ЄБРР буде фінансуватиме у гривнях у секторі комунальних послуг, на ринку споживчого та іпотечного кредитування та підприємствам, які мають нехеджовані ризики коливань курсу національної валюти.

Станом на 1 січня 2011 р. портфель проектів України в ЄБРР складався з 266 проектів із загальним обсягом угод близько 6,43 млрд. євро, було використано коштів в обсязі 4,42 млрд. євро. При цьому загальна вартість проектів ЄБРР в Україні з урахуванням загального фінансування досягла 13,1 млрд. євро.

На сьогодні ЄБРР реалізує три типи кредитних ліній в Україні:

1. Кредитні лінії для розвитку малих та середніх підприємств (МСЗ-1, МСП-2).

2. Програма мікрокредитування малих та середніх підприємств,

3. Грант ЄБРР , що має на меті часткове відшкодування банкам 3 та 4 груп вартості діагностичних обстежень, проведених на виконання постанови Правління НБУ від 19.02.2009 року №80 “Про здійснення діагностичного обстеження банків 2, 3 та 4 груп”.

3.3.5 МВФ - це міжурядова валютно-кредитна організація, створена на основі відповідної багатосторонньої угоди 44 країн у 1944 р. До складу МВФ входить біля 190 країн світу, сукупні кошти організації становлять 238,4 млрд. СПЗ або близько 360 млрд. дол.

Фонд покликаний сприяти міжнародному співробітниц­тву у валютній сфері та розширенню і збалансованому зрос­танню міжнародної торгівлі і відповідно зростанню зайня­тості і поліпшенню економічних умов країн-членів. Він за­безпечує функціонування міжнародної валютної системи через погодження і координацію валютної політики, під­тримання валютних курсів, а також забезпечує упорядко­вані відносини у валютній сфері між країнами-членами. МВФ допомагає країнам-членам через надання позик і кредитів в іноземній валюті для регулювання платіжних ба­лансів і стабілізації валютних курсів, а також виконує інші функції.

Фонд надає кредити з активів Фон­ду, який формується за рахунок внесків країн-учасниць. За­лежно від суми внеску (квоти) країни-члени отримують відповід­ну кількість голосів: так кожна країна має по 250 базових голосів плюс один додатковий голос за кожні 100 тис. СПЗ квоти. Квоти МВФ регулярно, як правило, один раз на п’ять років, переглядаються з метою врахування сучасних реалій розвитку світової економіки. З березня 2011 вступає в дію новий розподіл квот між країнами МВФ, що був затверджений у 2008 році на 13-му перегляді квот. Згідно розподілу квот МВФ з 2010 р. США мають 16,723% голосів, Японія — 6,000%, Китай — 3,651%; на країни ЄС-27 припадає 32,4% загальної кількості голосів, з них Німеччина має 5,863%, Велика Британія - 4,842%, Франція — 4,842%, Італія - 3,185%. Частка голосів, що належать України становить лише 0,628%, що менше на 0,012% за попереднє значення.

На підставі обсягів виданих кредитів та суми відсотків, що підлягають сплаті, можна спрогнозувати загальні зобов’язання України перед МВФ до 2015 року за умови відмови від отримання нових кредитів. Пік фінансових зобов’язань припадає на 2013 рік, коли прогнозовані виплати становлять майже 3,8 млрд. СПЗ або близько 5,9 млрд. дол. Отже, МВФ є найбільшим донором України, що діє на державному рівні і надає фінансування для покриття дефіциту платіжного балансу та формування засад ринкової економіки. МВФ виставляє умови, виконання яких є необхідним не лише для отримання кредитів Фонду, а й для співпраці з іншими значними донорами, які формують свої програми в Україні в межах вимог МВФ.