9.3. Місце україни у міжнародному науково-технічного спувробітництві

Тенденції НТС і місто України:

1) збільшення в світі (за даними ВОІС) кількості поданих заявок і отриманих патентів:

- кількість поданих заявок збільшується: у 2000 р. – 1373882, у 2008 – 1907915, щорічні темпи зростання -38%;

- кількість отриманих патентів (за даними ВОІС) збільшується: у 2000 р. – 514884, у 2008 – 77556, щорічні темпи зростання -51%.

В Україні – тенденція прямо протилежна:

- кількість поданих заявок у 2000 р. – 5620, у 2008 – 2825, щорічні темпи змін – (-50%).

- кількість отриманих патентів у 2000 р. – 4921, у 2008 – 2399, щорічні темпи змін – (-49%).

2) в останні десятиліття лідери міжнародного патентування практично не змінювались. Найбільша патентна активність зосереджена у «триаді»: США (1 місце, 27,5%), ЄС та Японія (2 місце, 19,7%). Однак в останні роки провідні позиції починають відігравати нові гравці – країни Азії, зокрема Китай (4 місце, 7,6%) та Південна Корея (5 місце, 5,9%).

3) в кількості міжнародних заявок, поданих за процедурою Договору про патентну кооперацію, у 2010 р. доля України складає 0%, приріст 2010 (95) до 2009 (79) – 1,2%.

4) інтенсивне зростання галузей високих технологій, що зумовлює збільшення обсягів промислового експорту. Україна має суттєвий відрив від інших країн у розвитку галузей високих технологій. Доля експорту високотехнологічної наукомісткої продукції (аерокосмічна галузь, комп’ютери, фармацевтика, наукові прилади, електричні машини) деяких країн світу у 2008 р.: Сінгапур - 51% від експорту промислових товарів, Китай - 29%, Південна Корея – 31%, Малайзія – 40%, США – 27%, Великобританія – 19%, Україна - 3%.

10.4. Регулювання міжнародного нтс в україні

Розвиток міжнародного НТС за участю України відбувається на основі:

- укладених дво- і багатосторонніх угод,

- за рахунок приєднання до різноманітних міжнародних організацій (ВОІС, СОТ тощо),

- участі у регіональних міждержавних об’єднаннях (СНД, ОЧЕС, ГУАМ),

- участі у різноманітних міжнародних програмах.

Правова база розвитку міжнародних науково-технічних зв'язків України:

І. Декларація про державний суверенітет України: економічна самостійність країни забезпечується за рахунок використання власного науково-технічного потенціалу, а її культурний розвиток передбачає у тому числі самостійне вирішення питань науки.

ЗУ «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики»: серед засад внутрішньої політики у гуманітарній сфери, у т.ч. визначено забезпечення інтеграції вітчизняної системи вищої освіти і науки у європейський та світовий освітній і науковий простір. Однією з основних засад зовнішньої політики є підтримка розвитку науково-технічного співробітництва України з іноземними державами на засадах взаємної вигоди.

ІІ. Україна уклала 79 двосторонніх міжурядових угод про розвиток науково-технічних зв'язків з окремими державами: Угода між Кабінетом Міністрів та Урядом Федеративної Республіки Бразилія про наукове та технологічне співробітництво (підписана у 1999 р., ратифікована у 2009 р.); Угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом Турецької Республіки про співробітництво в сфері науки і технологій (підписона у 2005 р., ратифікована у 2009 р.); Угода між Урядом України та Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам про науково-технологічне співробітництво (підписана у 1996 р., ратифікована у 1996 р.) та ін. На двосторонній основі підписано також Угоду між Україною та ЄС про наукове і технологічне співробітництво (пописана і ратифікована у 2002 р., набула чинності у 2003 р.), яка була розрахована на 5-річний період.

ІІІ. Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України підписано міжвідомчі угоди про співробітництво у сфері науки та освіти з такими країнами, як: Австрія, Азербайджан, Болгарія, В’єтнам, Гвінея, Казахстан, Канада, Киргизія, Китай, Південна Корея, Куба, Молдова, Монголія (1996-2000 рр.), Німеччина, Польща, Росія, Румунія, Словаччина, США, Туреччина, Туркменістан, Фінляндія, Франція, Чехія.

ІV. Регулювання НТС здійснюється у межах діяльності міждержавних об'єднань (регіональних міжнародних організацій), у яких приймає участь Україна: СНД, ОЧЕС, Організації за демократію і економічний розвиток ГУАМ:

1) у межах СНД підписано Угоду про науково-технічне співробітництво у межах держав-учасників СНД (1992 р.), яка визначає цілі, напрями і механізм міждержавного співробітництва, порядок реалізації міждержавних програм і містить норми відносно науково-технічних об’єктів спільного використання. Підписано Угоду про співробітництво у галузі охорони авторського права і суміжних прав (1993 р.), Угоду про створення загального науково-технологічного простору держав-учасниць СНД (1995 р.), Угоду про співробітництво щодо запобігання правопорушень у сфері інтелектуальної власності (1998 р.) тощо.

У 2009 р. для координації взаємодії країн СНД у сфері НТС створено Міждержавну раду зі співробітництва у науково-технічній та інноваційній сферах, Міжнародний науково-технічний центр з організаційного, інформаційноого й експертного забезпечення співробітництва в інноваційній сфері з державами-учасницями СНД, цілями якого є: міждержавна кооперація у науково-технічній сфері, підтримка і розвиток науково-технічного співробітництва держав-учасників СНД; організація ефективної взаємодії у загальному інноваційному, науково-технічному й інформаційному просторі та забезпечення нормалізації технологічної рівноваги на міжгалузевому загальноекономічному рівні держав-учасниць СНД. Центр поєднує низку інститутів країн СНД, у тому числі Український державний центр науково-технічної й інноваційної експертизи.

У 2010 р. розроблено проект Міждержавної цільової програми інноваційного співробітництва держав-учасників СНД на період до 2020 р. Ведеться розробка його національних частин.

2) Статут ОЧЕС: цілями організації у т.ч. є: розвиток регіонального співробітництва у галузі науки і технології; застосування накопичених знань у подальшій діяльності; створення спільних дослідницьких проектів і програм; валоризація науково-технічного потенціалу; інтеграція в європейські програми і проекти та розвиток співробітництва між іншими міжнародними організаціями. Для координації науково-технічного співробітництва у межах Постійного Міжнародного секретаріату діє робоча група зі співробітництва у галузі науки і технології. Вона, за підтримки міністерств науки держав, вирішує питання розвитку досліджень в актуальних галузях, визначає пріоритети наукового розвитку. У структурі ОЧЕС функціонують такі міжнародні структури, як: Чорноморський координаційний центр обміну статистичними даними та економічною інформацією; Організація академічного науково-технічного співробітництва країн; Чорноморський регіональний енергетичний центр, Міжнародний центр чорноморських досліджень.

3) згідно зі Статутом ГУАМ її діяльність спрямована на розвиток міжнародного науково-технічного співробітництва на принципах рівноправності і взаємовигідності. У Секретаріаті ГУАМ діє робоча група з культури, науки й освіти, до складу Парламентської Асамблеї ГУАМ у тому числі входить комітет з питань науки, культури й освіти. Для планування заходів щодо розвитку науково-технічних зв'язків складається Протокол про співробітництво між академіями Наук держав-учасників ГУАМ у галузі науки і техніки, у якому визначається, що сторони будуть розбудовувати співробітництво шляхом виконання спільних проектів і програм, обміну вченими, участі у наукових заходах (ст. 2).

V. Багатосторонні угоди розвитку міжнародних науково-технічних зв'язків України, які стосуються:

1. створення міжнародних науково-дослідних організацій, а саме Угода про організацію Об’єднаного інституту ядерних досліджень и Статут Об’єднаного інституту ядерних досліджень;

2. співробітництва з військово-політичними блоками, а саме Хартія про особливе партнерство між Україною та НАТО, а также Рішення засідання Робочої групи Україна-НАТО з питань науки та захисту довкілля;

3. подачі заявок про участь у міжнародних програмах, а саме Заява про українське членство в Міжнародній європейській інноваційній науково-технічній програмі «EUREKA»;

4. подачі заявок про участь у роботі центрів у сфері науки й техніки, а саме Постанова Кабінету Міністрів України «Про вступ України в члени Міжнародного центру наукової і технічної інформації»;

5. співробітництва зі спеціалізованими фондами іноземних держав, а саме підписана Угода між Міністерством освіти і науки України і Фондом цивільних досліджень та розвитку США для незалежних держав колишнього Радянського Союзу.

VІ. Закони (110) та інші нормативно-правові акти.

У 2002 р. було підписано Угоду про співробітництво між Кабінетом Міністрів України та ВОІС, яка забезпечує реалізацію адміністративних функцій цієї організації щодо виконання низки міжнародних договорів в Україні, передбачає розвиток правової і технічної інфраструктури у сфері захисту інтелектуальної власності в Україні, удосконалення українського законодавства й ін.. У 2010 р. між Україною (Кабінетом Міністрів) та ВОІС підписано 2–х річна програма про співробітництво.

В цілому гармонізовано законодавство України до вимог ВОІС і СОТ у сфері захисту інтелектуальної власності, у т.ч.:

1) положення Цивільного, Кримінального, Митного, Кримінально-Процесуального, Господарського, Цивільно-процесуального Кодексів, Кодексу законів про працю;

2) спеціальне законодавство України у сфері промислової власності: Закони України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», «Про охорону прав на промислові зразки», «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» та ін.;

3) спеціальне законодавство у сфері авторського права і суміжних прав: Закони України: «Про авторське право i сумiжнi права», «Про розповсюдження примiрникiв аудiовiзуальних творiв, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних» та ін.;

4) загальне законодавство: Закони України: «Про власність», «Про захист економічної конкуренції», «Про Антимонопольний комітет України», «Про інноваційну діяльність», «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про iнформацiю», «Про інвестиційну діяльність» та ін.

Основу законодавчого регулювання складають:

• Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність»;

• Митний Кодекс України;

• Закон України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій»;

• Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність»;

• Закон України «Про інноваційну діяльність»;

• Закон України «Про наукову і науково-технічну експертизу»;

• Закон України «Про науково-технічну інформацію»;

• Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»;

• Закон України «Про охорону прав на промислові зразки»;

• Закон України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання».

ЗУ «Про ЗЕД» визначає (серед інших) види ЗЕД, які безпосередньо пов'язані з розвитком НТС, а саме (ст. 4):

1. наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та інша кооперація з іноземними суб'єктами господарської діяльності; навчання та підготовка спеціалістів на комерційній основі;

2. підприємницька діяльність на території України, пов'язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних об'єктів власності з боку іноземних суб'єктів господарської діяльності; аналогічна діяльність суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за межами України;

3. організація та здійснення діяльності у галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів та інших подібних заходів, що здійснюються на комерційній основі, за участю суб'єктів ЗЕД.

Митний кодекс України містить Розд. X «Сприяння захисту прав інтелектуальної власності під час переміщення товарів через митний кордон України», де визначено спеціальні заходи митних органів, у тому числі: порядок митного контролю і митного оформлення товарів, які містять об'єкти права інтелектуальної власності; митний реєстр об'єктів права інтелектуальної власності; питання призупинення митного оформлення товарів на підставі даних митного реєстру об'єктів права інтелектуальної власності; питання призупинення митного оформлення товарів з ініціативи митного органа; напрямки взаємодії митних органів з іншими органами державної влади у сфері захисту права інтелектуальної власності тощо.

«Про затвердження Класифікатора видів податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших бюджетних надходжень» (Наказ від 07.12.2005 № 1201), яким заправаджено митні збори за реєстрацію товарів, які містять об'єкти інтелектуальної власності (на строк 6, 12 міс.), а також внесення змін до реєстру таких товарів. Ставки митних зборів встановлені Постановою Кабінету Міністрів «Про ставки митних зборів». Процедури, пов'язані зі стягненням митних зборів і захистом інтелектуальної власності при переміщенні товарів через кордон, приведені у відповідність із вимогами СОТ, у т.ч. Угоди про ТРІПС.

ЗУ «Про внесення змін у Митний кодекс України (щодо сприяння захисту прав інтелектуальної власності під час переміщення товарів через митний кордон України)» (2006 р.) передбачає зміни, що стосуються: 1) відповідальності правовласника перед власником товару, митне оформлення якого припинено, але факт порушення прав інтелектуальної власності не доведений; 2) надання права митним органам припиняти митне оформлення товару за власною ініціативою у випадку переміщення через митний кордон України товару, щодо якого не подано заяву про сприяння захисту майнових прав на об'єкт права інтелектуальної власності, але є достатні підстави вважати, що під час його переміщення може бути порушене право на об'єкт права інтелектуальної власності й ін.. Реєстрація інтелектуальної власності у митному реєстрі і суміжні питання регулюються Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2007 г. №622 «Про питання реєстрації об'єктів права інтелектуальної власності у митному реєстрі, отримання інформації та взаємодії митних органів з іншими правоохоронними і контролюючими органами та власниками прав на об’єкти права інтелектуальної власності у разі призупинення митного оформлення товарів за ініціативи митного органу».

ЗУ «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій» визначає засади розширення міжнародного науково-технічного співробітництва у сфері трансферу технологій. Закон визначає, що суб'єктами трансферу технологій є (ст. 3): центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, інші центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування; Національна академія наук України і галузеві академії наук, установи науки, освіти та інші установи; науково-виробничі об'єднання, підприємства, установи і організації незалежно від форми власності; фізичні особи та ін.

ст. 5: міжнародне співробітництво у сфері трансферу технологій передбачає:

«укладення двосторонніх і багатосторонніх міжнародних договорів України про науково-технічне і технологічне співробітництво;

залучення інвестицій у науково-технічний комплекс України;

сприяння запровадженню в Україні міжнародних стандартів, зокрема стандартів системи управління якістю;

передачу технологій у межах науково-технічної і виробничої кооперації та інвестиційного співробітництва;

забезпечення участі вітчизняних підприємств, установ і організацій у міжнародних виставках та ярмарках високотехнологічної продукції і технологій;

участь у розвитку вітчизняних сегментів міжнародних інформаційних і комунікаційних систем з питань інтелектуальної власності та трансферу технологій».

ЗУ «Про наукову і науково-технічну діяльність»: закріплюються права різних учасників міжнародних науково-технічних зв'язків:

- до основних принципів державного управління та регулювання науковою діяльністю, у т.ч. віднесені (ст. 32): використання досягнень світової науки, можливостей міжнародного наукового співробітництва; відкритості для міжнародного науково-технічного співробітництва, забезпечення інтеграції української науки в світову в поєднанні із захистом інтересів національної безпеки. У ст. 34 передбачається програмно-цільове фінансування (на конкурентній основі) проектів, які виконаються у межах міжнародного науково-технічного співробітництва.

- передбачається державна підтримка міжнародного наукового і науково-технічного співробітництва.

Суб'єкти наукової і науково-технічної діяльності можуть брати участь у виконанні міжнародних науково-технічних програм і проектів та укладати угоди з іноземними організаціями і юридичними особами, брати участь у діяльності іноземних та міжнародних наукових товариств, асоціацій і союзів на правах їх членів, укладати контракти з іноземними організаціями та юридичними особами, брати участь в міжнародних симпозіумах та інших заходах відповідно до законодавства України.

Центральний орган виконавчої влади у сфері наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності проводить державну реєстрацію міжнародних науково-технічних програм і проектів, що виконуються в рамках міжнародного НТС українськими вченими…».

ЗУ «Про інноваційну діяльність» (ст. 3): одним із принципів державної інноваційної політики є «..здійснення заходів на підтримку міжнародної науково-технологічної кооперації, трансферу технологій, захисту вітчизняної продукції на внутрішньому ринку та її просування на зовнішній ринок..»

ЗУ «Про наукову і науково-технічну експертизу»: обов'язковій науковій і науково-технічній експертизі підлягають міждержавні наукові і науково-технічні програми, які реалізуються на підставі міжнародних договорів України у межах її території.

ЗУ «Про науково-технічну інформацію»: правові форми міжнародного співробітництва у сфері науково-технічної інформації. У ст. 17 «Державна підтримка науково-інформаційної діяльності» визначено, що «…держава підтримує міжнародне співробітництво у сфері науково-технічної інформації, створює для цього правові і економічні умови та сприяє здійсненню суб'єктами науково-інформаційної діяльності вільних і рівноправних відносин з міжнародними організаціями і установами, якщо це не суперечить чинному законодавству України». Ст. 21 містить положення, які регулюють міжнародний обмін науково-технічною інформацією: 1. Держава забезпечує відкритий і рівноправний доступ своїх громадян і громадян держав-партнерів за угодами до інформаційних ресурсів спільного користування. 2. Уряд України визначає національний інформаційний центр, який координує міждержавний обмін науково-технічною інформацією. Ст. 22 Закону регулює діяльність іноземних фізичних та юридичних осіб в Україні у сфері науково-технічної інформації. Ст. 23 Закону містить положення забезпечення суверенітету України у сфері науково-технічної інформації.

ЗУ «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» регулює міжнародне співробітництво у сфері правової охорони інтелектуальної власності. Закон встановлює пріоритет міжнародних договорів України над національним законодавством про винаходи (корисні моделі), а також закріплює рівність права іноземних осіб та осіб без громадянства з громадянами України у сфері охорони прав на винаходи і корисні моделі (відповідно до міжнародних договорів). Закон встановлює порядок одержання патенту на підставі міжнародної заявки, її експертизи, а також умови дії міжнародної заявки в Україні. Міжнародна заявка розуміється як «...заявка, подана згідно з Договором про патентну кооперацію».

ЗУ «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» регулює діяльність, пов'язану з «..державним контролем за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання, з метою забезпечення захисту національних інтересів України, дотримання нею міжнародних зобов'язань щодо нерозповсюдження зброї масового знищення, засобів її доставки, обмеження передач звичайних видів озброєння, а також здійснення заходів щодо недопущення використання зазначених товарів у терористичних та інших протиправних цілях».

Функції щодо регулювання міжнародного НТС покладені на різні органи державної влади у межах сфери їх компетенцій:

1) Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України (МОНмолодьспорту). Завданнями МОНмолодьспорту є забезпечення інтеграції вітчизняної освіти і науки, державної системи охорони інтелектуальної власності у світовий простір. Міністерство здійснює:

• добір і підготовку для роботи в посольствах і постійних представництвах України при міжнародних організаціях працівників, які відповідають за вирішення питань наукового та науково-технічного співробітництва, а також забезпечує методичне керівництво їхньою діяльністю;

• укладає в установленому порядку міжнародні договори з питань співробітництва у сфері освіти, науки та інтелектуальної власності, підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації іноземних громадян у навчальних закладах України, забезпечує їх реалізацію;

• сприяє інтеграції навчальних закладів України з освітніми закладами, науковими установами, громадськими організаціями, фондами інших країн, проведенню міжнародних заходів з учнівською та студентською молоддю, організовує і координує міжнародне співробітництво у сфері освіти, наукової, науково-технічної, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності, сприяє участі вчених, наукових та науково педагогічних працівників України в розробленні і реалізації міжнародних науково-технічних програм і проектів.

У структурі Монмолодьспорту діє Департамент міжнародного співробітництва і європейської інтеграції.

Консультативно-дорадчим органом у сфері розвитку міжнародних науково-технічних зв'язків, склад якого затверджується МОНмолодьспорту, є Міжвідомча рада з питань удосконалення та розвитку міжнародної науково-технічної діяльності України.

Завданням Державної служби інтелектуальної власності України є реалізація державної політики у сфері інтелектуальної власності. Служба здійснює міжнародне співробітництво у сфері правової охорони інтелектуальної власності і представляє інтереси України з питань охорони прав на об’єкти права інтелектуальної власності у міжнародних організаціях. У її структурі функціонує Відділ європейської інтеграції та міжнародного співробітництва з відповідними функціями.

Державне агентство з питань науки, інновацій та інформатизації України (Держкомінформнауки) визначено як спеціально уповноважений орган у сфері інноваційної діяльності. На Держкомінформнауки покладено завдання щодо формування державної політики у сфері наукової, науково-технічної, інноваційної діяльності, трансферту технологій, інформатизації, використання і захисту інформаційних ресурсів, забезпечення ефективної взаємодії органів державної влади та ін.

Національний інформаційний центр зі співробітництва з ЄС у сфері науки і технологій здійснює інформаційне сприяння міжнародному науково-технічному співробітництву. Він покликаний підтримувати інтеграцію освітянської та наукової громади України до європейського дослідницького простору через Рамкові програми ЄС щодо підтримки досліджень і технологічного розвитку. Співробітники НІП України надають консультативну підтримку науковцям та науковим колективам, а також всім, хто зацікавлений в міжнародному співробітництві;

Науково-технологічний центр в Україні є міжурядовою організацією, що створена разом з урядами США, Канади і Швеції з метою гарантування міжнародної безпеки шляхом забезпечення нерозповсюдження зброї масового ураження. У діяльності Центру приймають участь (крім України) представники: США, Канада, Швеція, ЄС, Узбекистан і Грузія. Центр займається підтримкою науково-дослідної діяльності українських учених та інженерів, які раніше працювали у сфері зброї масового знищення і засобів доставки, у межах загального процесу їх переходу у цивільні, орієнтовані на ринкові, відносини. Завданням є підвищення рівня виконання наукових досліджень і розробок, а також сприяння переорієнтації наукових структур військового напряму на мирну тематику.