11.3. Регулювання міграційних процесів в україні

11.3.1 Нормативно-правова база регулювання міграційних процесів в україні

Державне регулювання міграційних процесів в Україні було започатковано декларацією про державний суверенітет, прийнятою ВР України 16 липня 1990 р., де серед іншого було проголошено, що Україна регулює імміграційні процеси.

Головним документом щодо основ міграційної політики України є Конституція України від 28 червня 1996 р.:

- іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами й свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України (ст. 26);

- кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України та в будь-який час повертатися в Україну, за винятком обмежень, які встановлюються законом (ст. 33).

Основними нормативно-правовими актами, які визначають загальні засади державної міграційної політики України, є закони України:

1) ЗУ «Про громадянство України» від 8 жовтня 1991 р.:

- визначає поняття: громадянина України; іноземця; особи без громадянства; безперервного проживання на території України; зобов'язання припинити іноземне громадянство; декларації про відмову від іноземного громадянства; декларація про відмову особі, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства; декларація про відсутність іноземного громадянства та ін.

- визначає принципи законодавства України про громадянство України; визначає коло осіб, які є громадянами України; підстави та умови набуття та припинення громадянства України та повноваження державних органів, які беруть участь у вирішенні питань громадянства.

2) ЗУ «Про порядок виїзду з України й в'їзду в Україну громадян України», що був прийнятий 21 січня 1994 р. Цей Закон регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України й в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України й встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.

3) ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 4 лютого 1994 р визначає правовий статус, закріплюють основні права, свободи та обов'язки іноземців та осіб без громадянства, які проживають або тимчасово перебувають в Україні, і визначають порядок вирішення питань, пов'язаних з їх в'їздом в Україну або виїздом з України.

4) Імміграційна політика України здійснюється безпосередньо через ЗУ «Про імміграцію» (ухвалений 7 червня 2001 р.). Закон надає визначення таких понять: імміграція, іммігрант, квота імміграції, дозвіл на імміграцію, посвідка на постійне місце проживання, імміграційна віза, паспортний документ, законні представники. У законі визначено правовий статус іммігранта; процедуру встановлення квоти імміграції; повноваження органів, що забезпечують виконання законодавства про імміграцію; процедуру надання дозволу на імміграцію та видачі посвідки на постійне проживання та скасування дозволу на імміграцію.

5) ЗУ «Про біженців» встановлює правовий статус біженця в Україні, процедуру надання, втрати чи позбавлення статусу біженця, визначає державні гарантії захисту біженців.

6) ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 р. регулює відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання й встановлює випадки їх обмеження.

7) ЗУ «Про правовий статус закордонних українців» від 4 березня 2004 р. визначає умови та порядок надання особі статусу закордонного українця та підстави припинення статусу закордонного українця.

Укази та розпорядження Президента України: Указ Президента України “Питання імміграційного контролю” від 9 січня 1999 р., Указ Президента України “Про заходи щодо посилення боротьби з незаконною міграцією”, виданий 18 січня 2001 р., Указ Президента України “Про додаткові заходи щодо реалізації права людини на свободу пересування і вільний вибір місця проживання”, Указ Президента України “Питання організації виконання Закону України “Про імміграцію”,

Постанови Кабінету Міністрів України: “Про першочергові заходи щодо вирішення питань виїзду громадян України за кордон”, постанова Кабінету Міністрів України «Про створення органів міграційної служби в Україні», Постанова Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 р. «Про затвердження порядку формування квоти імміграції, порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, порядку оформлення і видачі посвідки на постійне проживання», Постанова Уряду України від 29 грудня 1995 р. “Про Правила в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України й транзитного проїзду через її територію”, Постанова Кабінету Міністрів України “Про утворення Міжвідомчої комісії з питань міграції”.

Концепція державної міграційної політики України (схвалена 30 травня 2011 р.) визначає напрями, стратегічні завдання державної міграційної політики України, принципи й пріоритети діяльності державних органів у сфері міграції, напрями вдосконалення її законодавчого та інституціонального забезпечення, а також механізми реалізації Концепції.

Стратегічні напрями реалізації державної міграційної політики за Концепцією:

1. удосконалення законодавства щодо внутрішньої й зовнішньої трудової міграції громадян України, в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, виїзду їх з України й транзитного проїзду через її територію, а також у сфері боротьби з нелегальною міграцією;

2. запровадження на законодавчому рівні механізму додаткового та тимчасового захисту іноземців та осіб без громадянства;

3. визначення квот імміграції в Україну з урахуванням поточної й перспективної демографічної ситуації та ситуації, що склалася на ринку праці;

4. створення для громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які на законних підставах проживають або тимчасово перебувають на території України, умов для свободи пересування, вільного вибору місця проживання, а також вільного залишення території України (за винятком обмежень, що встановлюються законом);

5. протидія проявам расизму, ксенофобії та релігійної нетерпимості, формування толерантного ставлення населення до мігрантів;

6. стимулювання мігрантів до раціонального територіального розміщення з урахуванням соціально-економічної та демографічної ситуації в регіонах;

7. посилення соціального та правового захисту громадян України, які працюють за кордоном, у тому числі шляхом активізації міжнародного співробітництва, укладання міжнародних договорів, що стосуються питань захисту праві трудових мігрантів, створення сприятливих умов для перетинання трудовими мігрантами з України державних кордонів та перебування таких осіб у державі працевлаштування;

8. створення сприятливих умов та механізмів для повернення в Україну громадян України, які постійно проживають на території інших держав, з метою зменшення еміграційних потоків;

9. посилення взаємодії й координації діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування та громадських організацій у сфері реалізації державної міграційної політики;

10. удосконалення системи оброблення та збирання статистичної інформації про міграційні процеси громадян України, які проживають чи тимчасово перебувають за кордоном, а також іноземців та осіб без громадянства, які на законних підставах проживають чи тимчасово перебувають на території України;

11. протидія торгівлі людьми, забезпечення захисту громадян України за кордоном, а також іноземців та осіб без громадянства, які перебувають на території України, що постраждали від торгівлі людьми;

12. провадження науково-дослідної діяльності в сфері міграції та використання її результатів для реалізації державної політики;

13. активізація зовнішньої діяльності держави з метою укладення міжнародних договорів, пов'язаних з урегулюванням питань повернення й захисту прав осіб, депортованих за національною ознакою, та їх нащадків, розроблення й впровадження ефективного механізму виконання таких договорів.

Концепція демографічного розвитку України на 2005-2015 рр. (прийнята в жовтні 2004 р.) містить підрозділ «Міграційні процеси». Головними пріоритетами демографічної політики Украйни в сфері державного регулювання міграції є:

1) зменшення масштабів зовнішньої, зокрема трудової, міграції українських громадян, подолання її негативних наслідків та недопущення їх у майбутньому;

2) економічне регулювання внутрішніх міграційних потоків;

3) залучення можливостей пом'якшення демографічної кризи.