1. Поняття, ознаки та види товарної біржі в Україні

Сучасний етап розвитку України характеризується переходом до ринкової економіки, ринкових відносин, актинним формуванням інфраструктури ринку. В складі цієї інфраструктури одне з основних місць належить біржам: товарним, фондовим, валютним та іншим. Найбільш масовий розвиток одержали товарні біржі, які являють собою організований товарний ринок, в межах якого відповідно до встановлених правил здійснюються угоди купівлі-продажу певних видів товарів.

Правові умови створення та діяльності товарних бірж, а також основні правила здійс­нення торговельно-біржової діяльності визначаються ГК України 16 січня 2003 р. [1], також прийнятими відповідно до нього законами та іншими нормативно-правовими актами. Основним серед них є Закон України «Про товарну біржу» від 10 грудня 1991 р [2], який визначає умови створення та діяльності товарних бірж на території України. Крім того, кожна товарна біржа діє на підставі статуту біржі, пра­вил біржової торгівлі та біржового арбітражу, які є локальними нормативними актами.

В офіційній доповіді 1993 року (A Survey of Commodity Risk Management Instuments. Report by the UNCTAD secretariat. UNCTAD. 15 March 1993, p. експерти ЮНКТАД сформулювали наступне визначення, що «сучасна товарна біржа — це фінансовий ринок, на якому різні групи його учасників (хеджери й спекулянти) торгують контрактами, прив'язними до цін на сировину або на так називані «нетоварні цінності», з метою зняття із себе цінового ризику й передачі його іншим учасникам ринку, або, навпаки, з метою прийняття цього ризику на себе в розрахунку дістати прибуток».[3] Така точка зору багато в чому відображає економічну природу товарної біржі, що вимагає відповідного законодавчого закріплення. Тому варто звернути увагу наположення ГК України й Закону.

Так, ст. 279 ГК України визначає товарну біржу як особливий суб'єкт господарювання, що надає послуги в укладанні біржових угод, виявленні попиту та пропозицій на товари, товарних цін, вивчає, упорядковує товарообіг і сприяє пов'язаних з ним торгівельним операціям. [1]

Стаття 1 Закону України „Про товарну біржу" зазначає, що   товарна  біржа  це організація,  що обєднує  юридичних   і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту  і  пропозицій  на товари,  вивчення,  упорядкування  і  полегшення товарообігу і пов'язаних з ним торговельних операцій. Вона діє на основі самоврядування,  господарської самостійності, є юридичною особою, має відокремлене   майно,   самостійний   баланс,   власні   поточні   та   вклади на рахунках в банках, печатку із своїм найменуванням. Вказано, що товарна біржа не займається комерційним посередництвом і немає на меті одержання прибутку. [2]

З огляду на різні підходи сформовані в законодавстві й науковій літературі досить важливе значення має висновок який робить B.C. Щербина: біржа є господарською організацією, що виконує певні, а саме регулятивні (організаційної й економічні) функції в економіці завдяки виявленню курсу товарних цін, попиту та пропозиції. Основна її ціль — сприяння зібранню в одному місці (на біржі) попиту та пропозиції на певні товари, обслуговування їхнього обороту [4, с.328].

Доцільно було б в Законі мету діяльності визначити окремо, та вказати на відсутність у діяльності біржі мети одержання прибутку, для його подальшого розподілу між учасниками, оскільки мета діяльності є визначальною для аграрної біржі.

Виходячи з вищезазначеного, в ГК України, при визначенні правового статусу біржі необхідно вказати, що товарна біржа є неприбутковим товариством, яке створює умови для укладання біржових договорів, виявленні попиту і пропозиції на товари, товарних цін, вивчає, упорядковує товарообіг і сприяє пов'язаним з ним торговельним операціям

Отже, як суб'єкт господарювання товарна біржа характеризується такими ознаками:

1) створюється на засадах добровільного об'єднання;

2) має статус юридичної особи;

3) засновниками і членами не можуть бути органи державної влади та управління, а також державні установи (організації), що перебувають на державному бюджеті;

4) надає відповідні послуги в некомерційних цілях, що характеризує її як неприбуткову організацію;

5) в організаційному плані її діяльність будується на основі са­моврядування та господарської самостійності;

6 ) діє на підставі статуту;

7) органами управління є загальні збори членів, біржовий комітет, ревізійна комісія;

8) з точки зору майнових прав вона має відо­кремлене майно;

9) у плані організації фінансів вона має самостійний баланс, власні поточні та вкладні (депозитні) рахунки в банках;

10) має печатку із своїм на­йменуванням;

11) підлягає державній реєстрації.

Товарні біржі здійснюють купівлю і продаж не товарів, а контрактів на їхнє постачання. На них продаються контракти на стандартизовані види товарів, що можуть бути продані великими партіями по зразках чи технічному опису. На товарних біржах виявляються базисні ціни, що формуються під впливом співвідношення попиту та пропозиції. Усі біржі є самостійними підприємствами і діють незалежно одне від одного. Одні товари продаються і купуються лише на якійсь одній біржі, інші - на декількох; однак, розміри контрактів на той самий товар і інші характеристики відрізняються між собою.

Так, залежно від характеру асортименту товарів товарні біржі поділяються на:

вузькоспеціалізовані (предметом торгівлі на таких біржах є один вид товарів);

спеціалізовані (предметом біржової торгівлі є, як правило, однотипні групи товарів);

універсальні (предметом торгівлі є широкий асортимент різноманітних товарів).

Залежно від характеру біржових угод виділяють: біржі реального товару, на яких пред­метом купівлі-продажу є реальний товар (як вироблений, так і намічений для виготовлення); ф'ючерсні, на яких здійснюється торгівля не реальними товарами, а контрактами на них; опціонні, предметом торгів на яких є тільки права на купівлю або продаж реальних товарів або контрактів на них у наступному періоді; комплексні, на яких укладаються угоди щодо ре­ального товару, а також ф'ючерсні та опціонні угоди.

Залежно від організації розрізняють публічно-правові (відкриті) біржі й приватноправові (закриті). Публічно-правові біржі функціонують у Європі (Франції, Бельгії, Нідерландах). Приватноправові біржі (закритого типу) діють у Великобританії, США й інших країнах. Можна також говорити, про виникнення змішаного типу організації біржової торгівлі.

В Україні товарні біржі належать до приватноправових тому що ступінь державного регулювання торгово-біржової діяльності вкрай незначний й самі біржі носять закритий характер. За характером діяльності розрізняють біржі прибуткові (комерційні) і неприбуткові (некомерційні). Товарні біржі в Україні є некомерційними організаціями. Це означає, що кошти, отримані за рахунок джерел дозволених законодавством (оплата послуг біржі, плата за реєстрацію контрактів, вступні й періодичні внески й т.д.). направляються на компенсацію витрат, пов'язаних з функціонуванням біржі, на відновлення оснащення й технологічного процесу, стимулювання працівників біржі й т.п. Такий підхід є характерним для більшості країн, зокрема, і країн СНД.

Залежно від сфери діяльності біржі розділяють на центральні, міжрегіональні й регіональні (локальні). Як показує практика торгово-біржової діяльності в багатьох країнах, територіальне розташування бірж може збігатися із центрами торгівельних зв'язків і транспортних шляхів. В Україні до таких бірж можна віднести — Товарну біржу АПК центральних областей України (м. Черкаси), Кримську універсальну біржу, Українську універсальну товарну біржу й ін. Регіональні біржі — це здебільшого обласні біржі, які охоплюють своєю діяльністю території, що збігаються з адміністративно-територіальним поділом. В Україні — це Донецька товарна біржа, Харківська товарна біржа. Одеська товарна біржа, Полтавська регіональна агропромислова біржа, Західно-Українська регіональна агропромислова біржа, Чернігівська обласна агропромислова біржа «Сівера» й ін. [5]

Міжнародні товарні біржі, в основному, зосереджено в трьох країнах:

Англії, США, Японії. До міжнародних товарних бірж відносять: в Англії - членську біржу ФОКС, Лондонську біржу металів та ін.; у США - біржі, розташовані у Нью-Йорку й Чикаго; в Японії - біржі, що здійснюють угоди з товарами,  що функціонують на світовому ринку.  До міжнародних бірж враховують і деякі біржі, що обслуговують регіональні ринки, на яких надаються договори за окремими видами товарів, наприклад, Паризька біржа.

Товарна біржа, виконуючи важливі економічні функції – посередника між продавцем та покупцем, а також регулятора цін, має свої торговельно – економічні особливості, які зумовлені перш за все:

• свободою вибору та здійснення підприємницької діяльності;

• економічною самостійністю господарських суб’єктів з різною формою власності;

• необмеженою кількістю учасників підприємницької діяльності у сфері товарного виробництва і торгівлі;

• повною інформативністю кожного суб’єкта господарювання про поточну економічну і біржову конюнктуру;

• мобільністю обміну матеріальних, трудових, фінансових та інших ресурсів;

• вільним вибором партнерів по угодах;

• свободою ціноутворення;

• відкритістю економіки держави для зовнішніх зв’язків.

Економічну сутність товарної біржі визначає один з основних законів ринку – закон попиту та пропозиції, який проявляється:

• у формуванні коннюктури ринку та рівні цін ( у кінцевому підсумку це регулює товарообіг агропродукції в країні);

• у необхідності та можливості страхування прибутку шляхом перенесення ризику у сферу термінової торгівлі ( це зумовлює наявність на біржі постійної кількості продукції).

Економічна значимість біржового ринку проявляється через процес ціноутворення, який він забезпечує, зокрема, через формування ціни пропозиції (ціни продавця), ціни попиту (ціни покупця), ціни біржових угод, тобто ціни ринкової рівноваги та коригування цін. [6]

Отже, можна стверджувати, що товарні біржі виконують власну важливу функцію, і їх діяльність сприяє формуванню конкурентного середовища, розвитку вільного ринку товарів, мінімізації втручання держави в заготівельно-збутові процеси, підвищенню ефективності господарювання в цілому багатьох суб'єктів господарювання.