4. Самостійна робота студентів.

1.Основні форми самостійної роботи:

2. вивчення кожної теми курсу за підручником та навчальним посібником;

3.опрацювання лекційного матеріалу;

4.доповнення конспекту лекцій теоретичним матеріалом, який студент не встиг

записати або зрозуміти на лекції;

5.підготовка до самостійних занять за планом;

6.підготовка доповідей або рефератів з окремих тем;

7.підготовка на виконання контрольних робіт з окремих тем;

8.підготовка до колоквіуму з окремих тем;

9.самостійне вивчення окремих тем та питань за допомогою навчальної літератури, сучасних засобів інформації, періодичних видань, законодавчих та інструктивних матеріалів;

10.підготовка до іспиту з курсу „ Екологічне право України ".

4.2. Основні форми контроля.

-опитування студентів на семінарських заняттях;

- тестування студентів на семінарських заняттях;

- проведення колоквіумів з окремих тем;

- перевірка виконання домашніх завдань, рефератів з окремих тем курсу, контрольних робіт;

- індивідуальні співбесіди зі студентом на консультаціях;

- проведення контрольних робіт з окремих блоків тем;

- залік з курсу «Екологічне право України»

4.3 Рекомендована тематика для написання самостійних робіт (доповідей та рефератів)

1. Форми взаємодії суспільства і природи й особливості їх прояву на сучасному етапі розвитку постіндустріального суспільства.

2. Поняття і визначення екологічного права: інтегроване і дифе­ренційоване екологічне право.

3. Коло суспільних відносин як предмет екологічного права: ста­новлення та розвиток екологічного права в Україні.

4. Принципи екологічного законодавства і права та методи регу­лювання екологічних відносин,

5. Система екологічного права та його співвідношення з іншими галузями законодавства і права.

6. Поняття і особливості джерел екологічного права: конституційні основи екологічного законодавства і права.

7. Система джерел сучасного екологічного права: закони і підзаконні акти як джерела екологічного права.

8. Конституційні засади екологічного права: реалізація конститу­ційних засад в екологічному законодавстві.

9. Закон «Про охорону навколишнього природного середовища», його структура і зміст як спеціального законодавчого акту екологічного права.

10. Екологічні норми права та екологічні правовідносини, їх види,структура, зміст та особливості.

11. Поняття і функції об'єктів екологічного права у природо ресурсному,природоохоронному і довкілля захисному законодавстві

12.Природні об'єкти, природні ресурси і природні комплекси, їх правова інтеграція і диференціація.

13.Міжнародні об'єкти екологічного права та особливості їх право­вого положення за національним законодавством.

14.Суб'єкти екологічного права: держава, його орган й, юридичні та фізичні особи і громадські об'єднання як суб'єкти екологічного права.

15.Загальна характеристика, основні ознаки і визначення поняття права власності на об'єкти природного походження,

16.Конституційні основи права власності на природні об'єкти: на­родне надбання і право власності на об'єкти природного походження.

17. Суб'єкти права власності на природні об'єкти: екологічна правосуб'єктним законодавством.

18.Підстави виникнення права власності на природні об'єкти та їх ресурси: умови і порядок передачі природних об'єктів у власність за рішеннями державних органів.

19.Зміст права власності на природні об'єкти, основні права й обов'язки власників природних об'єктів.

20.Правові підстави припинення права власності на природні об'єкти: умовні та безумовні підстави припинення права приватної влас­ності природні об'єкти.

21.Право природокористування як форми охорони навколишньої природного середовища: поняття, види та особливості.

22.Підстави виникнення, зміни і припинення права спеціального природокористування.

23.Договірні форми природокористування та їх правовий зміст в умовах включення природних об'єктів у речовий (майновий) обіг.

24.Правове регулювання лімітування і ліцензування природоко­ристування як засоби раціонального використання природних об'єктів та їх ресурсів.

25.Економічне і правове стимулювання раціонального природо­користування та ефективної охорони природного середовища.

26.Система органів державного управління в сфері охорони навколишнього природного середовища загальної та спеціальної компе­тенції.

27.Функції управління в області охорони навколишнього середови­ща та їх здійснення державними органами виконавчої влади і місцевого самоврядування.

28.Правовий статус і структура Міністерства охорони навколиш­нього природного середовища України і його органів на місцях.

29.Система державних органів екологічного контролю й основні форми здійснення ними контрольних функцій.

30.Економічний, екологічний і правовий механізм охорони навколишнього середовища та забезпечення його якості.

31.Громадські екологічні рухи, їх роль, функції та форми діяльності щодо забезпечення охорони і якості навколишнього природного серед­овища.

32.Основні цілі та завдання стандартизації та нормування в сфері охорони навколишнього природного середовища

33.Основні види екологічних стандартів та екологічних нормативів і правовий зміст їх вимог.

34.Юридична природа екологічних стандартів і нормативів, та їх співвідношення з правовими нормами.

35.Проблеми подальшого удосконалювання стандартизації і нор­мування у сфері охорони навколишнього природного середовища.

36.Основні цілі та завдання спостереження, прогнозування та ін­формації у сфері охорони навколишнього природного середовища.

37.Законодавчі вимоги стосовно ведення екологічного моніторингу та його юридичне значення.

38.Короткострокові і довгострокові екологічні прогнози та їх на­родногосподарське та природоохоронне значення.

39. Правове регулювання ведення кадастрів природних ресурсів та їх еколого-правовий зміст.

40.Державний облік об'єктів і речовин, що негативно впливають на стан якості навколишнього природного середовища.

41.Правові вимоги та зміст інформації про стан навколишнього природного середовища,

42.Роль і значення екологічної експертизи у справі здійснення охо­рони навколишнього природного середовища.

43.Основні вимоги законодавства щодо організації та проведення екологічної експертизи: структура і зміст Закону «Про екологічну екс­пертизу».

44.Форми екологічної експертизи: державна і громадська екологічна експертиза та їх правовий статус.

45.Умови і порядок призначення екологічної експертизи та її від­мінності від інших видів експертизи.

46.Правовий статус експерта екологічної експертизи, права й обов'язки замовників екологічної експертизи.

47.Умови і порядок проведення екологічної експертизи та правове значення експертного висновку.

48.Сучасний стан нормативне-правового закріплення екологічних прав, свобод та обов'язків людини, громадянина й особистості в національному законодавстві та міжнародних Еколого-правове положення людини й особистості в системі правового статусу громадян держави.

49.Еколого -правова освіта та її значення для формування екологічної культури особистості щодо гармонізації взаємодії з природним середовищем.

50.Зміст основних еколого-правових вимог законодавства щодо формування усвідомлено дбайливого відношення громадян до природних багатств країни.

51.Правові та екологічні вимоги щодо забезпечення стратегії розумних і помірних потреб у використанні природних ресурсів.

52.Зміст правових та моральних вимог щодо обмеження вторгнення у закономірності функціонування екологічних систем.

53.Поняття і функції юридичної відповідальності за скоєні екологіч­ні правопорушення в проспективному та ретроспективному аспектах.

54.Основні ознаки складу екологічного правопорушення та види юридичної відповідальності за їх скоєння.

55.Застосування кримінальної й адміністративної відповідальності за екологічні правопорушення.

56.Поняття і види шкоди, заподіяного природному середовищу:економічна й екологічна шкода.

57.Основні принципи, форми й особливості цивільно-правового відшкодування шкоди, заподіяного навколишньому середовищу та окре­мим природним об'єктам.

58.Правові основи та фактичні умови відшкодування шкоди .заподіяної здоров'ю людини та її законодавчі гарантії.

59.Загальна характеристика законодавства та особливості його вимог щодо охорони атмосферного повітря.

60.Правові заходи охорони атмосферного повітря від виробничо-господарського та соціальне-побутового впливу.

61.Правові регулювання управління, здійснення контролю та ве­дення моніторингу в галузі охорони атмосферного повітря.

62.Державний облік джерел забруднення атмосферного повітря та нормування викидів забруднюючих речовин в атмосферу.

63.Вирішення спорів та юридична відповідальність за порушення вимог законодавства про охорону атмосферного повітря.

64.Особливості відшкодування шкоди, заподіяної порушеннями вимог законодавства про охорону атмосферного повітря.

5. ЗАВДАННЯ ДЛЯ ВИКОНАННЯ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ СТУДЕНТІВ ЗАОЧНОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО НАПИСАННЯ КОНТРОЛЬНИХ

РОБІТ

Екологічне право України є однією з відносно молодих галузей ві­тчизняного права, яка сформувалась у другій половині 20-го століття. Воно являє собою систему правових норм, що регламентують суспільні відносини у сфері охорони навколишнього природного середовища. Бурх­ливий розвиток науки і техніки призвів до розриву традиційних зв'язків людини з природним середовищем. Якщо в минулі століття природа сама справлялася з наслідками життєдіяльності людини, то в сучасний період масштаби людської діяльності досягли таких обсягів, що природа не здатна їх подолати. Це є причиною виникнення негативних екологічних явищ у природному середовищі: виснаження земель, забруднення морів, річок та водойм, знищення лісів, зникнення рідкісних видів рослин та тварин тощо. З метою поновлення здатності природи та її компонентів для самовідтворення виникає потреба в обмеженні масштабів людської діяльності у природному оточенні.

Екологічні проблеми в останні десятиріччя набули такого гострого характеру, що вирішити їх можна тільки комплексом найефективніших заходів, включаючи і правові. У цьому зв'язку нагальною потребою стала розробка і впровадження правових механізмів, які впорядкували би усі сторони взаємодії людини з природним оточенням. На вирішення цієї проблеми і спрямовано екологічне законодавство і право. Саме екологічне законодавство призначено врегулювати взаємодії людини і суспільства з природним середовищем, на основі якого сформувалося сучасне укра­їнське екологічне право.

Контрольні завдання з дисципліни «Екологічне право України» роз­раховані на всіх студентів усіх навчальних підрозділів юридичної академії, які навчаються за заочною формою. Вони спрямовані на більш повне засвоєння знань навчальної дисципліни студентами-заочниками. Завдання для виконання контрольних робіт містять певні ситуації, складені таким чином, щоб студенти могли застосувати набуті теоретичні знання до кон­кретних практичних прикладів, зокрема, з метою визначення характеру та змісту виниклих правовідносин.

Виконання контрольних робіт переслідує наступні цілі: навчитися працювати з законодавчими актами; відшуковувати необхідні правові норми в кодексах і збірниках законів, адекватно сприймати їх зміст та на­давати їм певні пояснення; набути навички складати відповідні документи (рішення, висновки, експертизи, консультації тощо) по справах, пов'язаних із застосуванням екологічного законодавства. Контрольну роботу має виконувати кожний студент індивідуально в письмовій формі відповідно до запропонованих варіантів. Виконана контрольна робота має свідчити про вивчення рекомендованих джерел: законодавчих і підзаконних актів, узагальнень судової та управлінської практики щодо застосування норм екологічного законодавства, а також спеціальної навчальної, методичної та наукової літератури.

На основі аналізу чинного екологічного законодавства та вивчення рекомендованої літератури необхідно визначити особливості екологічних відносин, підстави їх виникнення та види, суб'єктний склад і юридичний зміст. Після встановлення фактичних обставин справи і вибору відпо­відних правових норм, необхідно надати зазначеним обставинам логічне наукове обґрунтування та правову кваліфікацію.

Виконання кожного завдання має супроводжуватися короткою характеристикою питань відповідної теми навчальної дисципліни, що випливають із змісту завдання з обов'язковим посиланням на законодавчі акти або на навчальну та наукову літературу. Вирішення конкретних задач повинно супроводжуватися посиланням на відповідні законодавчі норми і завершуватися обгрунтованими висновками. Робота над вирішенням на­ведених завдань має нести аналітичний, самостійний і творчий характер. Слід звернути увагу на те, що за рішенням кафедри контрольні завдання підлягають оновленню в кожному навчальному році.

Студенти виконують і надають контрольні завдання з відповідних варіантів, прізвища яких починаються з наступних літерів: варіант 1(А-Г); варіант 2(Д- К); варіант 3(Л- О); варіант 4(П-У); варіант 5(Ф - Я). Виконання роботи з відхиленням від вказаного варіанту є підставою для відмови у її прийнятті до розгляду. У таких випадках в строк за дві неділі, визна­чений методистом факультету, обов'язково має бути надана робота за встановленим варіантом. Не зараховані контрольні роботи підлягають доопрацюванню згідно з рекомендаціями викладачів, які їх перевіряють та підлягають наданню на повторну перевірку. Зара­ховані контрольні завдання надають підстави для скликання студентів на сесію та допуску їх до складання заліку або екзамену з навчальної дисципліни «Екологічне право України».

ВАРІАНТ 1

Задача № 1.

Виробниче акціонерне товариство «Полімер» звернулося до районної державної адміністрації з клопотанням про надання дозволу на знищення за межами міста промислових відходів та сумішей отруйних речовин. З цією метою обласна державна адміністрація погодила виведення земельної ділянки розміром 12 га у постійне користування та облаштування полігон для утилізації промислових відходів. Начальник управління земельних ресурсів області, встановивши факт надання земель у користування для зазначеної мети, виніс постанову про притягнення голови районної дер­жавної" адміністрації до адміністративної відповідальності. Ця постанова була скасована головою обласної державної адміністрації.

Якими законодавчими актами регулюються відносини щодо утилі­зації небезпечних відходів? Чи правомірні дії голови обласної державної адміністрації? Вирішити справу за наданими умовами.

Задача № 2.

До господарського суду звернулася громадська організація „Еколог» ю визнання недійсним висновку державної екологічної експертизи щодо спорудження комплексу із збагачення та перевезення цементу за кордон. У позивні заяві зазначалося, що вказаний об'єкт не пройшов громадську екологічну експертизу через відсутність сучасних технологій, які б ви­ключали його негативний вплив на навколишнє природне середовище і здоров'я людей. Керівництво промислово-фінансової компанії обіцяло виправити ситуацію, але рекомендації громадської експертизи тривалий час залишались не виконаними. Під час проведення державної екологічної експертизи зазначені рекомендації також не були враховані. Крім того, комісію по проведенню державної екологічної експертизи очолював ке­рівник підрозділу управління екологічної безпеки області, який є одним із засновників названої промислово-фінансової компанії.

Яким законодавством регулюється проведення екологічних екс­пертиз та які їх юридичні наслідки? Який порядок та умови формування складу та проведення екологічного експертизи? Чи підлягає позов задо­воленню?

Задача N» З

Податкова інспекція звернулася до районного суду із заявою про стягнення платежів з громадянина Бойка за використання ним водних ресурсів і загальнопоширених корисних копалин. У суді Бойко пояснив, що на земельній ділянці, яка передана йому у власність для ведення фермерського господарства, розташований ставок, який він використовує для напою худоби. А наявний на земельній ділянці гравій та пісок він використовує для будівництва господарських споруд та доріг до них. Такі природні ресурси, на його думку, він має право використовувати безоплат­но на засадах своєчасного і повного внесення земельного податку.

Проаналізуйте відносини, що виникли та визначте їх галузеву пра­вову належність? Надайте характеристику основних прав та обов'язків громадян щодо використання та охорони природних ресурсів. Вирішити справу за змістом її умов.

Нормативно-правові акти

1. Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості Верхо­вної Ради України - 1996. - № ЗО. - Ст. 141.

2. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради України. - 1984. - Доповнення до № 1. - Ст. 1122.

3. Кодекс України про надра від 27 липня 1994 року // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 36. - Ст. 340.

4. Водний кодекс України від 6 червня 1995 року // Відомості Верхо­вної Ради України. - 1995. - № 24. - Ст. 189.

5. Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 3-4. - Ст. 27.

6. Про охорону навколишнього природного середовища: Закон Укра­їни від 25 червня 1991 року в редакції від 6 березня 1996 року //Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 41. - Ст. 546.

7. Про екологічну експертизу: Закон України від 9 лютого 1995 року // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - № 8. - Ст. 54.

8. Про відходи: Закон України від 5 березня 1998 року // Відомості Верховної Ради України. - 1998. - № 36-37. - Ст. 242.

9. Загальнодержавна програма поводження з токсичними відходами: Затверджена Законом України від 14 вересня 2000 року // Відомості Верховної Ради України. - 2000. - № 44. - Ст.374.

10. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відходів: Закон України від 7 березня 2002 року // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 31. - Ст. 214.

11. Порядок одержання дозволу на виробництво, зберігання, тран­спортування, використання, захоронения, знищення та утилізацію отруй­них речовин, у тому числі токсичних промислових відходів, продуктів біотехнології та інших біологічних агентів: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 1995 року № 440 // Урядовий кур'єр. - 1995. - № 94.

12. Перелік корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 року // СП - 1995. - № 2.

Навчально-методична література

1. Екологічне законодавство України. Збірник нормативних актів, судової та арбітражної практики у 2-х книгах. За ред. О.О. Погрібного та. І.І. Каракаша - Одеса, «Латстар»,2001.

2. Екологічне право. Особлива частина. Підручник за ред. проф. В.І. Андрейцева. - К., 2001.

3. Екологічне право України: Підручник // За заг. ред. А.П. Гетьмана, М.В. Шульги. - Харків, 2005.

4. Екологічне право України. Повний академічний курс за ред. акад. HAH України, проф. Ю.С. Шемшученко. - К., 2008.

5. Законодавство України про довкілля. Збірник 2-х томах / За ред. А.П. Гетьмана, М.В. Шульги. - Харків, 2006.

6. Земельне право України: Підручник / Під ред. О.О. Погребного та І.І. Каракаша. - К., «Істина», 2009. - 600 с.

7. Каракаш И.И. Право собственности на землю и право землеполь­зования в Украине. - К., «Истина», 2004. - 215 с.

8. Природноресурсове право України. Навчальний посібник за ред. Каракаша І.І. - К., «Істина», 2005. - 375 с.

9. Экологическое право Украины: Курс лекций. Под ред. Каракаша И.И.-Одеса, 2001.-478 с.

10. Экологическое право України. Учебное пособие. / Отв. ред. А.П. Гетьман и М.В. Шульга. - Харьков, «Одиссей», 2007. - 464 с.

ВАРІАНТ 2

Задача № 1.

Під час перевірки транспортних засобів та вантажу, що перетинали кордон, працівники екологічного контролю на кордоні виявили відсутність дозволу на ввезення в Україну пестицидів та агрохімікатів, а також висновків екологічної експертизи. Імпортер вантажу надав сертифікат на продукцію і пояснив, що за законодавством його країни проведення екологічної експертизи на цю продукцію не передбачається. Керівник екологічної служби на кордоні запропонував імпортеру звернутися до прикордонної екологічної лабораторії, яка за відповідну компенсацію проведе екологічну експертизу та підготує висновок, необхідний для дозволу на ввезення хімічної продукції. Останній відмовився від послуг лабораторії, посилаючись на відсутність у договорі із замовником зазна­чених умов.

Якими законодавчими актами і які вимоги передбачені для ввезення в Україну пестицидів та агрохімікатів? Обґрунтувати правомірність дій суб'єктів цих правовідносин. Вирішити справу за наведеними умовами.

Задача № 2.

Державною екологічною експертизою складений висновок, який був наданий інвестиційній фірмі «Вектор» для вжиття заходів щодо за­провадження нових технологій і технічного обладнання, які б виключали негативний вплив на навколишнє природне середовище та здоров'я людей. Правління фірми розглянуло висновки державної екологічної експертизи на технічній нараді і прийняло рішення, що запровадження вказаних технологій і техніки не передбачено у договорі із замовником - районною державною адміністрацією. Запровадження нової технології потребує значних коштів, на які замовник не згодний. Крім цього, висновки дер­жавної екологічної експертизи є рекомендаційними, а тому не підлягають обов'язковому виконанню. За невиконання вимог висновків державної екологічної експертизи інспектор з екологічної безпеки облуправління наклав на директора фірми адміністративний штраф у розмірі 20% вар­тості об'єкта експертизи. Директор фірми оскаржив рішення інспектора з екологічної безпеки облуправління у суді.

Охарактеризуйте основні вимоги чинного законодавства щодо проведення та правового значення державної екологічної експертизи. Чи підлягає позов задоволенню? Вирішити справу.

Задача № 3.

Мешканець міста Рожни Свідерников на належній йому земельній ділянці розпочав будівництво колодязю, маючи на меті використовува­ти підземні води для побутових і господарських потреб за допомогою спеціального технічного обладнання (насосів, гідрофонів тощо). Під час проведення робіт його відвідав інспектор територіальної інспекції гірничого нагляду, який виніс постанову про їх припинення та наклав на Свідерникова адміністративний штраф у розмірі 500 грн. Зокрема, в по­станові було зазначено, що порушені вимоги чинного законодавства щодо одержання дозволу на виконання таких робіт, відхилення від технології їх проведення, відсутність обґрунтування та проекту проведення робіт тощо. Останній оскаржив постанову в суді з вимогами усунення перешкод у користуванні природними ресурсами та стягнення збитків, заподіяних йому незаконним рішенням посадової особи.

Опишіть законодавчі вимоги щодо використання й охорони підзем­них вод. Дайте характеристику правовідносинам, що склалися у наведеній ситуації. Вирішити справу за наданими умовами.

Нормативно-правові акти

1. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради України. - 1984. - Доповнення до № 1. - Ст. 1122.

2. Кодекс України про надра від 27 липня 1994 року // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 36. - Ст. 340.

3. Водний кодекс України від 6 червня 1995 року // Відомості Верхо­вної Ради України. - 1995. - № 24. - Ст. 189.

4. Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 3-4. - Ст. 27.

5. Про охорону навколишнього природного середовища: Закон Укра­їни від 25 червня 1991 року в редакції від 6 березня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 41. - Ст. 546.

6. Про екологічну експертизу: Закон України від 9 лютого 1995 року // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - № 8. - Ст. 54.

7. Про пестициди і агрохімікати: Закон України від 2 березня 1995 року // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - № 14. - Ст. 91.

8. Порядок обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи при­пинення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища: Затверджено постановою Верховної Ради України від 29 жовтня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 46. - Ст. 637.

9. Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2003 року,№ 1540//Офіційний вісник України.-2003.-№ 40.

10. Порядок надання дозволу на ввезення незареєстрованих пестицидів та агрохімікатів іноземного виробництва: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 228 від 4 березня 1996 року.

Навчально-методична література

1. Екологічне законодавство України. Збірник нормативних актів, судової та арбітражної практики у 2-х книгах. За ред. О.О. Погрібного та. І.І. Каракаша - Одеса, «Латстар», 2001.

2. Екологічне право. Особлива частина. Підручник за ред. проф. В.І. Андрейцева. - К., 2001.

3. Екологічне право України: Підручник // За заг. ред. А.П. Гетьмана, М.В. Шульги. - Харків, 2005.

4. Екологічне право України. Повний академічний курс за ред. акад. HAH України, проф. Ю.С. Шемшученко. - К., 2008.

5. Законодавство України про довкілля. Збірник 2-х томах / За ред. А.П. Гетьмана, М.В. Шульги. - Харків, 2006.

6. Земельне право України: Підручник / Під ред. О.О. Погребного та І.І. Каракаша. - К., «Істина», 2009. - 600 с.

7. Каракаш И.И. Право собственности на землю и право землеполь­зования в Украине. - К., «Истина», 2004. - 215 с.

8. Природноресурсове право України. Навчальний посібник за ред. Каракаша І.І. - К., «Істина», 2005. - 375 с.

9. Экологическое право Украины: Курс лекций. Под ред. Каракаша И.И.-Одесса, 2001.-478 с.

10. Экологическое право України. Учебное пособие. / Отв. ред. А.П. Гетьман и М.В. Шульга. - Харьков, «Одиссей», 2007. - 464 с.

ВАРІАНТ 3

Задача № 1

За рішенням міської ради, заводу гумотехнічних виробів були пере­дані кошти позабюджетного фонду охорони навколишнього природного середовища для будівництва природоохоронних об'єктів та споруд. Під час перевірки фінансовим управлінням правильності використання наданих коштів встановлено, що більше 50% виділених коштів було використано на будівництво житлового будинку, придбання земельної ділянки для заводу в курортній зоні, закупівлю фільтраційного устаткування та при­ладів контролю викидів в атмосферу. В акті перевірки також зазначено, що встановлені заводу платежі за забруднення навколишнього серед­овища перераховувалися тільки два рази на рік пропорційно фактичній кількості забруднюючих речовин за показниками контрольних приладів, які включалися лише в денні години роботи. Фінансове управління на­правила матеріали перевірки до прокуратури для відповідного реагуван­ня, зокрема, повернення коштів у позабюджетний фонд з урахуванням планового прибутку і про стягнення невиплачених заводом платежів за забруднення навколишнього природного середовища.

Дайте характеристику правових норм щодо економічного стиму­лювання екологічної діяльності. Розкрийте порядок внесення платежів за забруднення навколишнього природного середовища. Які функції виконує прокуратура стосовно охорони навколишнього природного середовища

Задача № 2.

Дирекція національного природного парку уклала угоду з фермером Нікітченко про використання під сінокоси 4,7 га заповідної зони та 12 га зони регульованої рекреації для випасу худоби за умови, що фермерське господарство буде забезпечувати продуктами харчування готельний комплекс автокемпінгу, розташований в межах господарської зони. Крім цього, Нікітченко щорічно надаватиме згоду на розміщення тимчасового наметового містечка для оздоровлення відпочиваючих поблизу ставка, який наданий йому на праві власності разом із земельною ділянкою. Внаслідок інтенсивних дощів використання сінокосів і пасовищ стало складним і фермер припинив в односторонньому порядку виконання умов угоди. Дирекція національного природного парку направила фермеру пре­тензію, в якій зазначала, що у разі подальшого невиконання умов угоди, вона буде змушена скласти позов до господарського суду про примусове виконання взятих фермером зобов'язань.

Визначте коло правовідносин, що виникли та їх галузеву правову належність. Дати характеристику правового режиму зон національних природних парків. Чи підлягає претензія задоволенню?

Задача № 3.

Одержавши земельну ділянку у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га за рішенням Берестівської сіль­ради Бородянського району Київської області, громадянин Єршов уклав письмовий договір з громадянином Рябченком, за яким передав остан­ньому земельну ділянку у довгострокову оренду. Угодою передбачено, що Рябченко буде передавати Єршову 50% зібраного врожаю. Укладання договору Єршов пояснював своєю важкою хворобою, яка не надає йому можливості особисто обробляти земельну ділянку. Через рік Рябченко за згодою Єршова збудував на земельній ділянці теплицю для зрощування овочів. Сільська рада винесла рішення про вилучення земельної ділянки у зв'язку з тим, що Єршов особисто не використовує її та з мотивів вико­ристання ділянки не за цільовим призначенням. Вказане рішення Єршов і Рябченко оскаржили в суді.

Чи впливає зміна власників та користувачів природних об'єктів на їх екологічний стан? Чи можна власника земельної ділянки позбавляти права власності з вказаних мотивів? Вирішите справу по суті окреслених умов.

Нормативно-правові акти

1. Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 3-4. - Ст. 27.

2. Про охорону навколишнього природного середовища: Закон Укра­їни від 25 червня 1991 року в редакції від 6 березня 1996 року//Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 41. - Ст. 546.

3. Про природно-заповідний фонд України: Закон України від 16 жовтня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 34. - Ст. 502.

4. Про оренду землі: Закон України від 6 жовтня 1998 року в редак­ції від 2 жовтня 2004 року // Відомості Верховної Ради України. - 2004. -№ 10.-Ст. 102.

5. Про охорону земель: Закон України від 19 червня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 39. - Ст. 349.

6. Про державний контроль за використанням та охороною земель: Закон України від 19 червня 2003 року // Відомості Верховної Ради Укра­їни. - 2003. - № - Ст. 350.

7. Про Основні напрями державної політики України у галузі охо­рони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення еко­логічної безпеки. Постанова Верховної Ради України від 5 березня 1998 року // Відомості. - 1998. - № 38-39. - Ст. 248.

8. Порядок встановлення нормативів збору за забруднення навко­лишнього природного середовища і стягнення цього збору: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 року № 303 // Урядовий кур'єр № 65-66 від 8 квітня 1999 року.

Навчально-методична література

1. Андрейцев В.І. Право екологічної безпеки: Навчальний та науково-практичний посібник. - К., Знання-Прес, 2002. - 132 с.

2. Гуревський В.К. Право приватної власності громадян України на землі сільськогосподарського призначення. - Одеса, Астропринт, 2000. - 125 с.

3. Екологічне законодавство України. Збірник нормативних актів, судової та арбітражної практики у 2-х книгах. За ред. О.О. Погрібного та. І.І. Каракаша - Одеса, «Латстар», 2001.

4. Екологічне законодавство України: збірник нормативних актів та судової практики. За ред. Погрібного О.О. - Харків, «Одіссей», 2002.

5. Екологічне право України. Повний академічний курс за ред. акад. HAH України, проф. Ю.С. Шемшученко. - К., 2008.

6. Законодавство України про довкілля. Збірник 2-х томах / За ред. А.П. Гетьмана, М.В. Шульги. - Харків, 2006.

7. Земельне право України: Підручник / Під ред. О.О. Погребного та І.І. Каракаша. - К., «Істина», 2009. - 600 с.

8. Земельний кодекс України. Науково-практичний коментар / Ко­лектив авторів. За загальною ред. B.B. Медведчука. - К., Юрінком Інтер, 2004.-656 с.

9. Природноресурсове право України. Навчальний посібник за ред. Каракаша І.І. - К., «Істина», 2005. - 375 с.

10. Экологическое право України. Учебное пособие. / Отв. ред. А.П. Гетьман и M.B. Шульга. - Харьков, «Одиссей», 2007. - 464 с.

ВАРІАНТ 4

Задача № 1.

Спільне підприємство, що діє на території області, здійснює підпри­ємницьку діяльність щодо ввезення на територію України та реалізації вторинної сировини з європейських країн. Міська рада, на території якої функціонує орган управління спільного підприємства, прийняла рішення про припинення його діяльності, оскільки вона порушує вимоги чинно го законодавства стосовно ввезення особливо токсичних та екологічно небезпечних речовин. Юридична фірма, яка обслуговує спільне підприємство, звернулася до господарського суду з позовом про визнання цього рішення незаконним, оскільки воно обмежує його господарську діяльність.

Надайте реферативний огляд законодавства, що регулює ввезення в Україну токсичних та екологічно небезпечних речовин. Чи підлягає розгляд таких справ у позовному порядку? Вирішите справу за наданими умовами.

Задача № 2.

На підставі рекомендацій територіальної курортної ради органи місцевого самоврядування прийняли рішення про впорядкування ор­ганізованого відпочинку та лікування у курортній зоні Коблеве та Рибаківка. З метою створення необхідних економічних (фінансових) засад функціонування і розвитку курортів запроваджено платне перебування на пляжах, в лісопарку та на прибережних територіях. Впровадження за ходів організованого відпочинку та надання сервісних послуг доручено підприємству «Дозвілля». Громадське екологічне об'єднання звернулося до суду про визнання таких рішень незаконними, оскільки вони обмеж ують права громадян на вільне і безоплатне користування природними якостями курорту, зокрема, загальними оздоровчими властивостями морських вод.

Надайте характеристику ознак загального і спеціального при­родокористування. Якими нормативними актами визначається пра­вовий статус громадських екологічних об'єднань та у яких випадках вони можуть звертатися в суд за захистом екологічних прав громадян? Вирішите справу по суті наданих умов.

Задача № З

Комплексною перевіркою Міністерства охорони навколишнього природного середовища встановлено, що на ведення робіт по геологіч­ному вивченню та промисловій розробці родовищ корисних копалин загальнодержавного значення укладено контракт з іноземною фірмою «Пошук». Однак фірма здійснює зазначені види діяльності за відсут­ності спеціальної ліцензії, а також проводить забудову площ залягання корисних копалин без проектно-кошторисної документації, без дозволів на виконання вказаних робіт та геологічного обґрунтування забудови. Представники фірми у процесі перевірки пояснили, що вони зводять переважно будівлі із металевих конструкцій, які після виконання робіт по видобуванню корисних копалин підлягають знесенню, що погоджено з територіальним органом гірничого нагляду. За наслідками перевірки додержання законодавства про використання та охорону надр на по­садових осіб фірми були накладені адміністративні штрафи, а відповідні матеріали передані в прокуратуру про порушення кримінальної справи проти посадових осіб територіальних органів геологічного контролю і гірничого нагляду.

Надайте характеристику основних вимог законодавства щодо проведення робіт по геологічному вивченню та промисловій розробці родовищ корисних копалин загальнодержавного значення. Вирішити справу по суті викладених обставин.

Нормативно-правові акти

1. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради України. - 1984. - Доповнення до № 1. - Ст. 1122.

2. Лісовий кодекс України від 21 січня 1994 року в редакції від 8 лютого 2006 року // Відомості Верховної Ради України. - 2006. - № 21.

- Ст. 170.

3. Кодекс України про надра від 27 липня 1994 року // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 36. - Ст. 340.

4. Водний кодекс України від 6 червня 1995 року // Відомості Верхо­вної Ради України. - 1995. - № 24. - Ст. 189.

5. Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 3-4. - Ст. 27.

6. Про охорону навколишнього природного середовища: Закон Укра­їни від 25 червня 1991 року в редакції від 6 березня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 41. - Ст. 546.

7. Порядок обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи при­пинення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища: Затверджено постановою Верховної Ради України від 29 жовтня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 46.

- Ст. 637.

8. Про затвердження Порядку розроблення і затвердження нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин: Постанови Кабінету Міністрів України від 11 вересня 1996 року № 1100.

9. Про затвердження переліку найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, викиди яких в атмосферне повітря підлягають регулюванню. Постанова Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2001 року № 1598 //Офіційний вісник України.- 2001. -№ 49.-Ст. 2187.

10. Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2003 року № 1540//Офіційний вісник України.-2003.-№ 40.

Навчально-методична література

1. Андрейцев В.І. Право екологічної безпеки: Навчальний та науко во- практичний посібник. - К., Знання-Прес, 2002. - 132 с.

2. Екологічне законодавство України. Збірник нормативних актів, судової та арбітражної практики у 2-х книгах. За ред. О.О. Погрібного та. І.І. Каракаша - Одеса, «Латстар», 2001.

3. Екологічне право України. Повний академічний курс за ред. акад. НАН України, проф. Ю.С. Шемшученко. - К., 2008.

4. Законодавство України про довкілля. Збірник 2-х томах / За ред. А.П. Гетьмана, М.В. Шульги. - Харків, 2006.

5. Каракаш И.И. Правовое регулирование аграрно-земельных и природоресурсово-экологических отношений. Сборник избранных ста­тей, докладов и рецензий. - Одеса, «Фенікс», 2007. -430 с.

6. Природноресурсове право України. Навчальний посібник за ред. Каракаша І.І. - К., «Істина», 2005. - 375 с.

7. Экологическое право Украины: Курс лекцій // Под ред. Каракаша И.И.-Одеса, 2001.-478 с.

8. Экологическое право України. Учебное пособие / Отв. ред. А.П. Гетьман и М.В. Шульга. - Харьков, «Одиссей», 2007. - 464 с.

ВАРІАНТ 5

Задача № 1.

Для проведення державної експертизи проекту розміщення та утилізації відходів виробництва обласною держадміністрацією була сформована експертна група. Висновки експертів, що підготовлені у 30-денний строк, були позитивними. Однак у процесі підготовки і узгодження загального висновку експерти Волинець і Сенчук дали негативну оцінку об'єктам екологічної експертизи. Рішенням облдержадміністрації вказані особи за невиконання поставленого завдання були відсторонені від про­ведення екологічної експертизи і до складу експертної комісії включено інших експертів.

Які умови і порядок формування державної екологічної експер­тизи та який правовий статус експерта за чинним законодавством? Які повноваження надані органам, що формують склад державної екологіч­ної експертизи? Вирішите справу щодо правомірності дій експертів та держадміністрації.

Задача № 2.

Згідно з рішенням районної ради частина лісових угідь разом з водоймами, що в них знаходиться, регіональним ландшафтним парком, історико-культурним заказником віднесені до категорії рекреаційної території з обмеженим режимом їх господарського використання. Вважаючи, що зміна цільового використання лісових угідь здійснено з порушенням чинного законодавства, керівник міжрайонного лісового господарства Волошин звернувся до обласної ради із скаргою щодо від­міни цього рішення.

Які повноваження має районна й обласна рада щодо визначення правового положення лісів? Чи підлягає скарга задоволенню? Вирішити справу по суті.

Задача № 3.

У вільний від основної роботи час громадський інспектор з охорони довкілля став свідком аварійного викиду виробництва місцевого цемент­ного заводу. Прибувши на місце скоєного правопорушення, громадський інспектор зажадав, щоб йому надали можливість зафіксувати вказаний факт. Але охорона цементного заводу відмовила йому в допуску на тери­торію заводу з метою виявлення причин аварійного викиду, вказавши, що робочий час закінчився і нікого з керівництва на виробництві немає, крім майстра цеху другої зміни. Громадський інспектор склав протокол про скоєння правопорушення, який був переданий керівнику державної міжрайонної екологічної інспекції для притягнення винних до відпо­відальності. На підставі цього протоколу на директора та головного інженера заводу були накладені адміністративні штрафи. Посадові осо­би заперечували проти адміністративного покарання на тій підставі, що мало місце не здійснення викидів в атмосферу, а профілактична продувка системи фільтрації шкідливих викидів, про що є відповідний запис чер­гового майстра цеху.

Чи є протокол громадського інспектора підставою для притягнення до юридичної відповідальності? Які умови здійснення профілактичних і аварійних викидів в атмосферне повітря? Вирішите справу за наданими умовами.

Нормативно-правові акти

1. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради України. - 1984. - Доповнення до № 1. - Ст. 1122.

2. Лісовий кодекс України від 21 січня 1994 року в редакції від 8 лютого 2006 року // Відомості Верховної Ради України. - 2006. - № 21.

- Ст. 170.

3. Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - N« 3-4. - Ст. 27.

4. Про охорону навколишнього природного середовища: Закон Укра­їни від 25 червня 1991 року в редакції від 6 березня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 41. - Ст. 546.

5. Про природно-заповідний фонд України: Закон України від 16 жовтня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 34.

- Ст. 502.

6. Про екологічну експертизу: Закон України від 9 лютого 1995 року // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - № 8. - Ст. 54.

7. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон від 21 травня 1997 року // Відомості. - 1997. - №24. - Ст. 170.

8. Про відходи: Закон України від 5 березня 1998 року // Відомості Верховної Ради України. - 1998. - X« 36-37. - Ст. 242.

9. Про місцеві державні адміністрації: Закон України від 9 квітня 1999 року // Відомості. - 1999. - № 20-21. - Ст. 190.

10. Положення про громадських інспекторів з охорони довкілля: Затверджено наказом Мінекоресурсів України від 27 лютого 2002 року № 88 // Офіційний вісник України. - 2002. - № 12.-Ст.631.

Навчально-методична література

1. Екологічне законодавство України. Збірник нормативних актів, судової та арбітражної практики у 2-х книгах. За ред. О.О. Погрібного та. II. Каракаша - Одеса, «Латстар», 2001.

2. Екологічне право. Особлива частина. Підручник за ред. проф. В.І. Андрейцева. - К., 2001.

3. Екологічне право України: Підручник // За заг. ред. А.П. Гетьмана, М.В. Шульги. - Харків, 2005.

4. Екологічне право України. Повний академічний курс за ред. акад. HAH України, проф. Ю.С. Шемшученко. - К., 2008.

Законодавство України про довкілля. Збірник 2-х томах / За ред. А.П. Гетьмана, М.В. Шульги. - Харків, 2006.

Природноресурсове право України. Навчальний посібник за ред. Каракаша LI. - К., «Істина», 2005. - 375 с.

Экологическое право Украины: Курс лекций. Под ред. Каракаша И.И.-Одеса, 2001.-478 с.

6. СЛОВНИК ТЕРМІНІВ

Агрохімікати – органічні, мінеральні і бактеріальні добрива, хімічні меліоранти, регулятори росту рослин та інші речовини, що застосовуються для підвищення родючості грунтів, урожайності сільськогосподарських культур і поліпшення якості рослинницької продукції.

Агрохімічне обстеження – обов’язкове суцільне обстеження сільськогосподарських угідь з метою державного контролю за зміною показників родючості і забрудненням грунтів.

Акліматизація – пристосування (адаптація) виду до нових умов існування у зв’язку зі штучним його переселенням.

Атмосферне повітря – життєво важливий компонент навколишнього природного середовища, який являє собою природну суміш газів, що знаходиться за межами жилих, виробничих та інших приміщень.

Б’єф – ділянка річки, що розташована вище або нижче водопідпірної споруди (греблі).

Біосферні заповідники – природоохоронні, науково-дослідні установи міжнародного значення, що створюються з метою збереження в природному стані найбільш типових природних комплексів біосфери, здійснення фонового екологічного моніторингу, вивчення навколишнього природного середовища, його змін під дією антропогенних факторів.

Болото – надмірно зволожена земельна ділянка із застояним водним режимом і специфічним рослинним покривом.

Ботанічні сади – створюються з метою збереження, вивчення, акліматизації, розмноження в спеціально створених умовах та ефективного господарського використання рідкісних і типових видів місцевої і світової флори шляхом створення, поповнення та збереження ботанічних колекцій, ведення наукової, навчальної і освітньої роботи; в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях без здійснення оплачуваної діяльності в місці перебування.

Ведення лісового господарства – здійснення комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Викид – надходження в атмосферне повітря забруднюючих речовин або суміші таких речовин.

Виключна (морська) економічна зона України – морські райони, зовні прилеглі до територіального моря України, включаючи райони навколо островів, що їй належать.

Використання води – процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб.

Вода стічна – вода, що утворилася в процесі господарсько-побутової і виробничої діяльності (крім шахтної, кар’єрної і дренажної води), а також відведена із забудованої території, на якій вона утворилася внаслідок випадання атмосферних опадів.

Води підземні – води, що знаходяться нижче рівня земної поверхні в товщах гірських порід верхньої частини земної кори в усіх фізичних станах.

Води поверхневі – води різних водних об’єктів, що знаходяться на земній поверхні.

Води – усі води (поверхневі, підземні, морські), що входять до складу природних ланок кругообігу води.

Водний об’єкт – природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт).

Водні ресурси – обсяги поверхневих, підземних і морських вод відповідної території.

Водойма – безстічний або із сповільненим стоком поверхневий водний об’єкт.

Водокористування – використання вод (водних об’єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об’єктів); втрата, виснаження чи знищення окремих природних комплексів та ресурсів внаслідок надмірного забруднення навколишнього природного середовища, руйнівного впливу стихійних сил природи та інших факторів, що обмежують або виключають можливість життєдіяльності людини та провадження господарської діяльності в цих умовах.

Гірничий відвод – частина надр, надана користувачам для промислової розробки родовищ корисних копалин та цілей, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин.

Дендрологічні парки – створюються з метою збереження і вивчення у спеціально створених умовах різноманітних видів дерев і чагарників та їх композицій для найбільш ефективного наукового, культурного, рекреаційного та іншого використання; деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав’яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов’язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.

Державний водний кадастр – це системати­зований звід відомостей про поверхневі, підземні, внутрішні мор­ські води та територіальне море; обсяги, режим, якість і викорис­тання вод; водокористувачів.

Державний земельний кадастр – це єди­на державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місця розташування та пра­вовий режим цих ділянок, 'їх оцінку, класифікацію земель, кількіс­ну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та зем­лекористувачів.

Державний кадастр природних лікувальних ресурсів – зведення відомостей про кількість, якість та інші важливі характеристики всіх природних лікувальних ресурсів, що виявлені та підраховані на території України, а також можливі обсяги, способи і режими їх використання.

Державний кадастр територій та об'єктів природно-заповідного фонду – система необхідних і достовірних відомостей про природ­ні, наукові, правові та інші характеристики територій та об'єктів, що належать до складу природно-заповідного фонду.

Державний мисливський фонд – мисливські тварини, що перебувають у стані природної волі, а також утримуються в напіввільних умовах або у неволі в межах угідь державних мисливських господарств.

Державний моніторинг – система спостережень, збору, оброб­ки, передачі, збереження і аналізу інформації про стан навколиш­нього природного середовища, прогно­зування його змін і розроб­ки науково обґрунтованих реко­мендацій для при­йняття ефектив­них управлінських рішень з метою своєчасного виявлення змін, що відбуваються, їх оці­нки, попередження і ліквідації наслідків негативних процесів.

Державні природноресурсові кадастри – це реєстри, що міс­тять систему відомостей і документів про правовий режим тих чи ін­ших природних ресурсів, їх розподіл серед власників і користувачів, у тому числі орендарів, про якісну і вартісну характеристики природ­них ресурсів, дані щодо реєстрації права власності та права користу­вання природними ресурсами та договорами на їх оренду, обліку кількості та якості природних ресурсів тощо.

Джерело викиду – об’єкт (підприємство, цех, агрегат, установка, транспортний засіб тощо), з якого надходить в атмосферне повітря забруднююча речовина або суміш таких речовин.

Дикорослі рослини – рослини, що природно зростають на певній території.

Епідемічна ситуація – показник епідемічного благополуччя території (об’єкта) у певний час, що характеризується рівнем і динамікою захворювання людей на інфекційні хвороби, наявністю або відсутністю відповідних факторів передачі інфекції та іншими обставинами, що впливають на поширення інфекційних хвороб.

Епідемія – масове поширення інфекційної хвороби серед населення відповідної території за короткий проміжок часу.

Забруднення атмосферного повітря – змінення складу і властивостей атмосферного повітря в результаті надходження або утворення в ньому фізичних, біологічних факторів і (або) хімічних сполук, що можуть несприятливо впливати на здоров’я людини та стан навколишнього природного середовища.

Забруднення вод – надходження до водних об’єктів забруднюючих речовин;

Загальнопоширені природні лікувальні ресурси – ресурси, які зустрічаються в різних регіонах України, мають значні запаси та придатні для використання з метою лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань.

Заказники – природні території (акваторії) з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів.

Заповідні урочища – лісові, степові, болотні та інші відокремлені цілісні ландшафти, що мають важливе наукове, природоохоронне і естетичне значення, з метою збереження їх у природному стані.

Захист рослин – комплекс заходів щодо попередження, зменшення втрат врожаю сільськогосподарських культур від шкідників, хвороб і бур’янів.

Земельні відносини – це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Земельні спори – це особливий вид правовідношення щодо розв'язання розбіжностей, пов'язаних з порушенням права влас­ності та права користування земельною ділянкою, а також відво­дом або вилученням землі, що виникають між власниками землі та землекористувачами, іншими особами, органами місцевого само­врядування та державними органами, що здійснюють управління земельними ресурсами.

Землеустрій – сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних утворень, суб’єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил;

Землі житлової та громадської забудови – земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об’єктів загального користування.

Землі лісогосподарського призначення – землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Землі оздоровчого призначення – землі, що мають природні лікувальні властивості, які використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей.

Землі природно-заповідного фонду – це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об’єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об’єктів природно-заповідного фонду.

Землі промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення – земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності.

Землі рекреаційного призначення – землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

Землі сільськогосподарського призначення – землі, на­дані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійс­нення сільськогос­подарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури або призначені для цих цілей.

Зона надзвичайної екологічної ситуації – окрема місцевість України, на якій виникла надзвичайна екологічна ситуація.

Зона санітарної охорони – територія і акваторія, де запроваджується особливий санітарно-епідеміологічний режим з метою запобігання погіршення якості води джерел централізованого господарсько-питного водопостачання, а також з метою забезпечення охорони водопровідних споруд.

Зоологічні парки – створюються з метою організації екологічної освітньо-виховної роботи, створення експозицій рідкісних, екзотичних та місцевих видів тварин, збереження їх генофонду, вивчення дикої фауни і розробки наукових основ її розведення у неволі.

Інтродукція – штучне введення виду до складу рослинного світу поза межами його природного ареалу.

Календар профілактичних щеплень (далі — календар щеплень) – нормативно-правовий акт спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров’я, яким встановлюються перелік обов’язкових профілактичних щеплень та оптимальні строки їх проведення.

Карантин – адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.

Користувачі мисливських угідь – спеціалізовані мисливські господарства, інші підприємства, установи та організації, в яких створені спеціалізовані підрозділи для ведення мисливського господарства з наданням в їх користування мисливських угідь.

Курорт – освоєна природна територія на землях оздоровчого призначення, що має природні лікувальні ресурси, необхідні для їх експлуатації, будівлі та споруди з об’єктами інфраструктури, використовується з метою лікування, медичної реабілітації, профілактики захворювань та для рекреації і підлягає особливій охороні.

Курортна справа – сукупність усіх видів науково-практичної та господарської діяльності, спрямованих на організацію та забезпечення лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань із використанням природних лікувальних ресурсів.

Лікувально-оздоровча місцевість – природна територія, що має мінеральні та термальні води, лікувальні грязі, озокерит, ропу лиманів та озер, кліматичні та інші природні умови, сприятливі для лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань.

Ліс – тип природних комплексів, у якому поєднуються переважно лісові ресурси.

Лісова ділянка – ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до Лісового Кодексу України для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі.

Лісові відносини – суспільні відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства.

Лісові ресурси – деревні, технічні, лікарські та інші продукти лісу, що використовуються для задоволення потреб населення і виробництва та відтворюються у процесі формування лісових природних комплексів.

Ліцензування природокористування – це діяльність спеціально уповноважених державних органів і організацій, спрямована на юридичне закріплення права природокористувачів на здійснення спеціального використання природних ресурсів, окремих об'єктів природного походження в кількості та обсягах, вказаних у наданій ліцензії на підставі вимог екологічних стандартів і нормативів та інших юридично закріплених критеріїв.

Межування земель – комплекс робіт зі встановлення чи відновлення в натурі (на місцевості) меж адміністративно-територіальних утворень, меж земельних ділянок власників, землекористувачів, у тому числі орендарів, із закріпленням їх межовими знаками встановленого зразка.

Мисливство – вид спеціального використання тваринного світу шляхом добування мисливських тварин, що перебувають у стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах у межах мисливських угідь.

Мисливські тварини – дикі звірі та птахи, що можуть бути об’єктами полювання.

Мисливські угіддя – ділянки суші та водного простору, на яких перебувають мисливські тварини і які можуть бути використані для ведення мисливського господарства.

Місце надання туристичних послуг – країна, на території якої безпосередньо надаються туристичні послуги.

Місце продажу (реалізації) туристичних послуг – країна, в якій зареєстровано відповідний суб’єкт господарювання, що реалізує туристичний продукт.

Моніторинг земель – це система спостереження за станом земель з метою своєчасного виявлення змін, їх оцінки, відвернення та ліквідації наслідків негативних процесів.

Надзвичайна екологічна ситуація – надзвичайна ситуація, при якій на окремій місцевості сталися негативні зміни в навколишньому природному середовищі, що потребують застосування надзвичайних заходів з боку держави.

Надра – це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.

Національні природні парки – природоохоронні, рекреаційні, культурно-освітні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об’єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.

Норма відстрілу – встановлена кількість мисливських тварин, дозволена для добування одним мисливцем за визначений строк полювання.

Норматив гранично допустимого викиду забруднюючої речовини стаціонарного джерела – гранично допустимий викид забруднюючої речовини або суміші цих речовин в атмосферне повітря від стаціонарного джерела викиду.

Норматив якості атмосферного повітря – критерій якості атмосферного повітря, який відображає гранично допустимий максимальний вміст забруднюючих речовин в атмосферному повітрі і при якому відсутній негативний вплив на здоров’я людини та стан навколишнього природного середовища.

Нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря – група нормативів, дотримання яких запобігає виникненню небезпеки для здоров’я людини та стану навколишнього природного середовища від впливу шкідливих чинників атмосферного повітря.

Об’єкти рослинного світу – дикорослі та інші несільськогосподарського призначення судинні рослини, мохоподібні, водорості, лишайники, а також гриби на всіх стадіях розвитку та утворені ними природні угруповання.

Об’єкти Червоної книги України – рідкісні і такі, що перебувають під загрозою зникнення, види тваринного і рослинного світу, які постійно або тимчасово перебувають (зростають) у природних умовах у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони.

Обмежувальні протиепідемічні заходи – медико-санітарні та адміністративні заходи, що здійснюються в межах осередку інфекційної хвороби з метою запобігання її поширенню.

Осередок інфекційної хвороби – місце (об’єкт, територія), де виявлено джерело інфекції та відповідні фактори передачі інфекції.

Особливо цінні та унікальні природні лікувальні ресурси – ресурси, які рідко (не часто) зустрічаються на території України, мають обмежене поширення або невеликі запаси у родовищах та є особливо сприятливими і ефективними для використання з метою лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань.

Охорона атмосферного повітря – система заходів, пов’язаних із збереженням, поліпшенням та відновленням стану атмосферного повітря, запобіганням та зниженням рівня його забруднення та впливу на нього хімічних сполук, фізичних та біологічних факторів.

Охорона та відтворення об’єктів Червоної книги України – це комплекс організаційних, правових, економічних, наукових, інших заходів, спрямованих на забезпечення збереження, охорони та відтворення рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу.

Пам’ятки природи – окремі унікальні природні утворення, що мають особливе природоохоронне, наукове, естетичне і пізнавальне значення, з метою збереження їх у природному стані.

Парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва – найбільш визначні та цінні зразки паркового будівництва з метою охорони їх і використання в естетичних, виховних, наукових, природоохоронних та оздоровчих цілях.

Паспортизація об’єкта – документальне засвідчення наявності належних умов для роботи з пестицидами і агрохімікатами.

Пестициди – токсичні речовини, їх сполуки або суміші речовин хімічного чи біологічного походження, призначені для знищення, регуляції та припинення розвитку шкідливих організмів, внаслідок діяльності яких вражаються рослини, тварини, люди і завдається шкода матеріальним цінностям, а також гризунів, бур’янів, деревної, чагарникової рослинності, засмічуючих видів риб.

План земельної ділянки – графічне зображення, що відображає місцезнаходження, зовнішні межі земельної ділянки та межі земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельних сервітутів), а також розміщення об’єктів нерухомого майна, природних ресурсів на земельній ділянці.

Полювання – дії людини, спрямовані на вистежування, переслідування з метою добування і саме добування (відстріл, відлов) мисливських тварин, що перебувають у стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах.

Право власності на землю – це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Право загального природокористування – використання природних об’єктів та їх корисних властивостей без закріплення за окремими особами та надання відповдних дозволів на їх використання.

Право спеціального природокористування – постійне чи тимчасове володіння і користування природними об’єктами для здійснення виробничо-господарських та інших видів діяльності на підставі спеціальних дозволів і на платних умовах з метою одержання корисних властивостей природних багатств.

Природні заповідники – природоохоронні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних для даної ландшафтної зони природних комплексів з усією сукупністю їх компонентів, вивчення природних процесів і явищ, що відбуваються в них, розробки наукових засад охорони навколишнього природного середовища, ефективного використання природних ресурсів та екологічної безпеки.

Природні рослинні ресурси – об’єкти рослинного світу, що використовуються або можуть бути використані населенням для потреб виробництва та інших потреб.

Природні рослинні угруповання – сукупність видів рослин, що зростають в межах певних ділянок та перебувають у тісній взаємодії як між собою, так і з умовами довкілля.

Природні території та об’єкти – природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам’ятки природи, заповідні урочища.

Прогнозування – вид діяльності субєктів управління у галузі використання і охорони природних ресурсів, а також підприємств, установ, організацій і громадян, спрямований на розробку прогнозних показників стану природних ресурсів.

Проект землеустрою – сукупність нормативно-правових, економічних, технічних документів щодо обгрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити протягом 5-10 і більше років;

Пропускна спроможність мисливських угідь – максимально можлива кількість мисливців, які можуть полювати в один день на певній площі мисливських угідь (з урахуванням чисельності мисливських тварин і необхідності додержання вимог техніки безпеки).

Протиепідемічні заходи – комплекс організаційних, медико-санітарних, ветеринарних, інженерно-технічних, адміністративних та інших заходів, що здійснюються з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб, локалізації та ліквідації їх осередків, спалахів та епідемій.

Радіаційно небезпечні землі – це землі, на яких неможливе подальше проживання населення, одержання сільськогосподарської та іншої продукції, продуктів харчування, що відповідають республіканським та міжнародним допустимим рівням вмісту радіоактивних речовин, або які недоцільно використовувати за екологічними умовами.

Радіоактивно забруднені землі – це землі, які потребують проведення заходів радіаційного захисту та інших спеціальних втручань, спрямованих на обмеження додаткового опромінення, зумовленого Чорнобильською катастрофою, та забезпечення нормальної господарської діяльності.

Регіональні ландшафтні парки – природоохоронні рекреаційні установи місцевого чи регіонального значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних природних комплексів та об’єктів, а також забезпечення умов для організованого відпочинку населення.

Регулятори росту рослин – хімічні речовини, які впливають на процеси росту і розвитку рослин.

Рибництво – штучне розведення і відтворення риби та інших водних живих ресурсів.

Рибогосподарський водний об’єкт – водний об’єкт (його частина), що використовується для рибогосподарських цілей.

Робочий проект землеустрою – сукупність нормативно-правових, економічних і технічних документів з використання та охорони земель, які вміщують розрахунки, опис, креслення технічних рішень, кошторис, реалізацію яких передбачається здійснити протягом 2-3 років.

Родовища корисних копалин – це нагромадження мінеральних речовин в надрах, на поверхні землі, в джерелах вод та газів, на дні водоймищ, які за кількістю, якістю та умовами залягання є придатними для промислового використання.

Рослинний світ – сукупність усіх видів рослин, а також грибів та утворених ними угруповань на певній території.

Санітарна охорона території України – система організаційних, медико-санітарних, санітарно-гігієнічних, лікувально-профілактичних та протиепідемічних заходів, спрямованих на запобігання занесенню та поширенню на території України особливо небезпечних інфекційних хвороб, а в разі їх виникнення — на недопущення поширення цих хвороб за межі України, а також на запобігання ввезенню на територію України товарів, хімічних, біологічних і радіоактивних речовин, відходів та інших вантажів, небезпечних для життя та здоров’я людини.

Сертифікація діяльності у галузі використання і охорони природних ресурсів – це діяльність спеціально уповноважених державних органів і організацій, спрямована на юридичне закріплення за результатами проведення необхідних екологічних, економічних, технічних та інших досліджень і експертиз відповідності або невідповідності окремих видів діяльності природокористувачів вимогам екологічних стандартів і нормативів з видачею відповідного сертифіката встановленого зразка, що визнає цей вид діяльності екологічно допустимим.

Спеціальні сировинні зони – регіони або окремі господарства, що відповідають умовам виробництва продукції рослинництва і тваринництва, придатної для виготовлення продуктів дитячого та дієтичного харчування.

Стале землекористування – форма та відповідні до неї методи використання земель, що забезпечують оптимальні параметри екологічних і соціально-економічних функцій територій.

Стандарти у галузі використання природних ресур­сів – юри­дично закріплені в спеціальних нормативно-тех­ніч­них до­кументах загальнообов'язкові вимоги, норми і правила, що сто­суються суб'єктів природокористування і охорони навколиш­нього природного середо­вища та видів їх діяльності.

Техногенні родовища корисних копалин – це місця, де накопичилися відходи видобутку, збагачення та переробки мінеральної сировини, запаси яких оцінені і мають промислове значення. Такі родовища можуть виникнути також внаслідок втрат при зберіганні, транспортуванні та використанні продуктів переробки мінеральної сировини.

Техногенно забруднені землі – це землі, забруднені внаслідок господарської діяльності людини, що призвела до деградації земель та її негативного впливу на довкілля і здоров’я людей.

Турист – особа, яка здійснює подорож по Україні або до іншої країни з не забороненою законом країни перебування метою на термін від 24 годин до одного року без здійснення будь-якої оплачуваної діяльності та із зобов’язанням залишити країну або місце перебування в зазначений термін.

Туристичний продукт – попередньо розроблений комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше ніж дві такі послуги, що реалізується або пропонується для реалізації за визначеною ціною, до складу якого входять послуги перевезення, послуги розміщення та інші туристичні послуги, не пов’язані з перевезенням і розміщенням (послуги з організації відвідувань об’єктів культури, відпочинку та розваг, реалізації сувенірної продукції тощо).

Упорядкування мисливських угідь – науково обгрунтована оцінка та інвентаризація типів мисливських угідь, видового, кількісного та якісного складу мисливських тварин певного господарства або окремого регіону, розроблення (з урахуванням природних та економічних умов) режиму ведення мисливського господарства з визначенням заходів щодо охорони, раціонального використання, відтворення мисливських тварин, збереження та поліпшення стану угідь.

Фальсифіковані пестициди і агрохімікати – продукція, яка не відповідає встановленим вимогам, що висуваються до пестицидів і агрохімікатів, у тому числі вимогам щодо маркування та пакування, розміщення інформації про товар на його упаковці тощо, та/або продукція, на упаковці якої зареєстрований знак для товарів та послуг використано з порушенням прав власника.

Цільове призначення земельної ділянки – використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Червона книга України – офіційний державний документ, який містить перелік рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також узагальнені відомості про сучасний стан цих видів тваринного і рослинного світу та заходи щодо їх збереження і відтворення.

Якість води – характеристика складу і властивостей води, яка визначає її придатність для конкретних цілей використання.