5. Прогнозування успішності діяльності працівника

Прогнозування успішності діяльності на підставі показників має значення для оптимізації процесу навчання: підбір груп, які навчаються, організація індивідуального підходу, диференціація навчання. Прогнозування успішності діяльності виконують з метою визначення придатності людини до певного виду діяльності при професійному відборі.

Оцінка психічних професійних здібностей полягає у порівнянні психологічного профілю конкретного працівника (інтегрована сукупність найважливіших характеристик психічних функцій, здібностей та якостей людини) з психологічними професіограмами тих спеціальностей, за якими він може працювати. Це дає змогу виявити, чи володіє певний працівник потрібними для відповідного виду праці якостями і чи не має у нього особливостей, які несумісні з цією працею. Якщо виявиться, що людина має всі потрібні для цієї професії здібності і якості у відповідному обсязі, то можна вважати, що цей працівник може бути прийнятий без всяких застережень і обмежень. У випадку недостатніх здібностей або негативних рис, треба з’ясувати, наскільки це важливо, щоб виключити або допустити кандидата з претендентів на цю професію з відповідними обмеженнями.

Слід також визначити, наскільки працівник здатен розвивати наявний у нього рівень здібностей, чи здатен він компенсувати ті недоліки чи негативні риси, які ставлять під сумнів успішність (високу продуктивність) його праці.

Прогнозування успішності діяльності – це формування прогнозу – аргументованого імовірнісного висновку про індивідуальну поведінку в майбутньому. Розроблення системи прогнозування успішності діяльності охоплює такі етапи:

а) психологічне вивчення діяльності;

б) підбір і розроблення методів добування висхідної інформації;

в) розроблення критеріїв;

г) розроблення правил перетворення висхідної інформації в інтегрувальну діагностичну оцінку;

д) визначення валідності системи прогнозування діяльності.

Висхідним етапом розроблення системи прогнозування є психологічний аналіз діяльності.

Методи добування інформації бувають аналітичні та синтетичні.

6. Диференційно-психофізіологічні аспекти становлення професіонала

Становлення професіонала як психофізіологічна проблема включає професійну орієнтацію та відбір, професійне навчання, адаптацію до даної професії і раціональну організацію праці на виробництві.

Диференційно-психофізіологічні аспекти профорієнтації та профвідбору. Є думка, що оскільки працівники з різними типологічними показниками демонструють однакову продуктивність (виконують за планом 100%), то нема необхідності їх спеціально відбирати з урахуванням типологічних особливостей (В.С.Мерлін, Є.О.Климов). Однак К.М.Гуревич довів, що в професіях, пов’язаних з екстремальними ситуаціями і високим рівнем нервово-психічної напруги, відбір потрібен.

Диференційно-психофізіологічні аспекти професійного навчання. В залежності від специфіки трудової діяльності успішність навчання визначається різними типологічними особливостями. Зокрема, враховуються сила нервової системи, інертність нервових процесів.

Професійна адаптація осіб з різними типологічними особливостями. В процесі виконання професійної діяльності суб’єкти зустрічаються з двома видами адаптації – довготривалою, пов’язаною з входженням у професію, з розумінням роботи, колективом, та короткотривалою, пов’язаною зі зміною робочого місця, робочої зміни.

Монтоностійкі мають високу інертність нервових процесів, а монотононестійкі – високу рухливість.

Однак важливо враховувати ту обставину, що працівники, які повільно адаптуються, зрештою досягають тих самих виробничих показників, як і ті, що адаптуються швидко. Більше того, швидка адаптація і засвоєння трудових навиків особами з рухливими нервовими процесами може ввести психологів та менеджерів в оману щодо придатності до цієї процесії.