5. Складові соціального забезпечення.

Створення національної системи соціального захисту в Україні було розпочато одразу після проголошення незалежності держави. Поглиблення економічної реформи, насамперед, рівноправне існування різних форм власності, свобода підприємництва, вільний вибір виду зайнятості, лібералізація цін, регулювання оплати праці через тарифні угоди створили принципово нову соціально-економічну ситуацію і зумовили необхідність вироблення адекватного механізму соціального забезпечення населення.

Реалізація гарантованого ст.46 Конституції України права на соціальний захист населення здійснюється за допомогою соціального забезпечення та соціальної допомоги через: матеріальне забезпечення економічно активного населення (шляхом соціального страхування), пенсійне забезпечення, соціальну допомогу найбільш вразливим категоріям, матеріальну допомогу сім'ям з дітьми, компенсації, індексації та пільги населенню, соціальне обслуговування тощо.

Основи його нормативно-правової бази, механізми забезпечення дотримання соціальних гарантій було закладено у Концепції соціального забезпечення населення (Постанова ВР України від 21.12. 1993 р. №3758-XII).

Основна функція соціального забезпечення полягає у наданні підтримки тим категоріям населення, які в законодавче встановленому порядку мають право на тривалу або постійну допомогу (за віком, інвалідністю, обмеженою працездатністю, відсутністю інших джерел існування) і розподіл коштів соціального захисту, виплат соціального страхування. Соціальне забезпечення населення здійснюється у випадках тимчасової непрацездатності, вагітності та пологів, догляду за дитиною-інвалідом, хвороби; досягнення пенсійного віку, безробіття, смерті годувальника, нещасного випадку на виробництві, професійного захворювання тощо.

Надання соціальної допомоги покликане покращити стан певних соціальних прошарків населення шляхом реалізації соціальних програм (наприклад, державна програма житлових субсидій) та забезпечення діяльності мережі відповідних соціальних закладів (наприклад, тер центрів, будинків-інтернатів). На відміну від соціального забезпечення питання про надання соціальної допомоги розглядається індивідуально, згідно чинного законодавства і стосовно людей, які в силу різних обставин суттєво знизили свій рівень життя. При прийнятті рішення про соціальну допомогу враховується їх матеріальний стан.

6.Загальна характеристика соціальної, економічної, виробничої, реабілітаційної, політичної, демографічної, виховної функцій.

Функції права бувають юридичними та загальносоціальними.

До юридичних відносять: регулятивну та охоронну^

основна функція права – регулятивна. Тобто основне призначення права соціального забезпечення – регулювати суспільні відносини з приводу отримання матеріальних благ із спеціально створених для цього фондів у разі настання соціального ризику. Право соціального забезпечення визначає цілі і завдання держави у сфері соціального забезпечення населення; тих, хто бере участь у створенні спеціальних фондів і здійсненні соціальних виплат; види соціального забезпечення; умови надання того чи іншого виду соціального забезпечення.

охоронна функція – полягає у впливі норм цієї галузі права на відносини з метою їх охорони. Охоронну функцію виконують: 1.норми права, які забороняють вчинення чи не вчинення певних дій ; 2. санкції, які вживаються до порушників; норми, що встановлюють юридичну відповідальність суб’єктів правовідносин.

До загально соціальних функцій відносять:

Соціальна. Ця функція стосується права в цілому (оскільки здійснює вплив на суспільні відносини) і конкретизується у функціях права соціального забезпечення.

Політична. Зняття соціальної напруги в суспільстві, забезпечення нормального рівня життя людей шляхом надання пенсій, допомог, пільг, компенсацій, встановлення державних соціальних нормативів та стандартів.

Демографічна. Проявляється у тому, що соціально-забезпечувальне законодавства спрямоване на забезпечення підтримки сім’ї, охорони материнства та дитинства.

Охорони здоров’я населення. Підвищення рівня медичного обслуговування, встановлення переліку та обсягу гарантованого рівня медичної допомоги громадянам.

Виховна.

Реабілітаційна. Поновлення втраченого через певну об’єктивну обставини соціального статусу особи.