Автоінтоксикація

Отруєння організму шкідливими речовинами, що утворюються в ньому при нормальній життєдіяльності або при захворюваннях.

За перебігом виділяють гострі та хронічні отруєння. Гострі отруєння відносяться до захворювань, кінець яких залежить від своєчасно розпочатої інтенсивної терапевтичної допомоги на догоспітальному етапі лікування.

Виділяють такі шляхи потрапляння токсичної речовини до організму:

1. Пероральний шлях, коли хімічні сполуки починають всмоктуватись вже в ротовій порожнині, потім у шлунку, кишечнику (особливо жиророзчинні сполуки).

2. Парентеральний шлях (внутрішньовенно, внутрішньом'язово, підшкірно) - найшвидший спосіб потрапляння токсичної дози лікарських препаратів у кров.

3. Інгаляційний шлях - отруєння газоподібними, пароподібними речовинами у суміші, що вдихається, а також рідкими речовинами у формі аерозолей.

4. Перкутанний шлях, коли отруйні речовини типу шкірно-наривної дії порівняно добре проникають через шкіру, всмоктуються та мають загальнорезорбтивну дію.

5. Введення токсичних речовин в різні порожнини організму.

Хронічні отруєння розвиваються поступово під дією однієї й тієї ж хімічної речовини, яка потрапляє до організму впродовж тривалого часу. Прояву гострого отруєння при хронічному потраплянні отрути до організму сприяють такі явища, як кумуляція, сенсибілізація, звикання та залежність.

Кумуляція - скупчення у організмі хімічної або фармакологічно активної речовини. Скупчуватись може речовина, що повільно виводиться або знешкоджується у організмі.

Сенсибілізація - явище, при якому в організмі виробляється підвищена чутливість до повторного вживання хімічної речовини. Часто повторне введення одних й тих же ліків у сенсибілізований організм проявляється алергійними реакціями.

[ред.]Невідкладна допомога

Основні заходи:

1. затримка всмоктування отрути у кров

2. знешкодження токсичної речовини, що всмокталася

3. прискорене виведення токсину з організму (детоксикація)

4. симптоматична терапія

Затримка всмоктування отрути в кров здійснюється у залежності від шляху потрапляння токсичної речовини до організму.

При пероральному отруєнні обов'язкові та екстрені такі заходи:

1. Механічне видалення отрути:

   • промивання шлунка через зонд незалежно від стану хворого та часу, від моменту прийому отрути

   • блювотні засоби

   • проносні засоби (сольові)

   • випопрожнення кишківника за допомогою клізми

2. Хімічне руйнування та нейтралізація отрути:

   • за допомогою кислоти при отруєнні лугами

   • за допомогою лугів при отруєнні кислотами

   • сірководнева вода при отруєнні солями важких металів.

3. Фізико-хімічне зв'язування отрути (адсорбція). - активоване вугілля (карболен) та біла глина; тальк, крохмаль, гідроокис алюмінію, алмагель, трисилікат магнію.

При інгаляційних отруєннях слід:

1. видалити постраждалого з ураженої атмосфери

2. розпочати гіпервентиляцію легень киснем/чистим повітрям

3. симптоматичне лікування

При потраплянні токсичної речовини на шкіру необхідно:

1. вимити шкірні покриви

2. знешкодити отруту хімічним шляхом, нейтралізувати кислоти та луги

3. при ураженні ОР шкірно-наривної дії шкіру додатково обробити розчином хлораміну

4. симптоматичне лікування

Знешкодження отрути, що всмокталася:

1. специфічна та антидотна терапія

2. симптоматична терапія або стимуляція фізіологічних функцій

3. методи прискорення виділення отрути з організму.

Прискорення виведення токсичних речовин.

• Найпростішим методом діурезу (сечовиснаження) є водне навантаження. - Багато пиття, в/в велика кількість ізотонічних розчинів (5% розчин глюкози, 0,85% розчин хлорида натрію).

• Діуретичні засоби (фуросемід та ін.) протипоказані при ускладненні отруєння гострою нирковою недостатністю (анурія).

• Прискоренню виведення отрути сприяє посилення моторної діяльності кишківника за допомогою проносних (сольових) засобів та клізм.

• Гемодіаліз, перитонеальний діаліз, обмінне переливання крові (операція заміщення крові) у спеціалізованих нефрологічних та токсикологічних відділеннях.

Симптоматична терапія спрямована на підтримку кровообігу (введення серцевих глікозидів, камфори) та дихання (аналептичні засоби - стимулятори дихання, штучне дихання, киснева терапія). Переливання кровозамінних рідин або крові.

При необхідності проводиться серцево-легенева реанімація:

• забезпечується прохідність дихальних шляхів

• здійснюється штучне дихання

• відновлюється кровообіг