4.5 Розрахунок впливу факторів на зміну собівартості

Завдяки використанню порівняльного аналітичного балансу можна всебічно проаналізувати склад і джерела утворення майна підприємства.

За критерієм одного з істотних кінцевих результатів діяльності підприємства „Виручка від реалізації продукції” доцільно проаналізувати майновий стан підприємства за такими двома напрямками:

Аналіз співвідношення між темпами збільшення виручки від реалізації продукції ∆V і валюти балансу ∆В. Якщо ∆V > ∆В, то активи (майно) підприємства використовуються ефективніше, ніж у попередньому періоді, якщо ∆V < ∆В — менш ефективно.

Валюта балансу на початок попереднього періоду становить 7680 тис. грн. Виконуємо розрахунок:

∆V =

∆В = [(8730 + 8000) : 2] : [(8000 + 7680) : 2] = 1.067

Оскільки ∆V > ∆В, то ефективність використання майна підприємства підвищується.

Аналіз частки інтенсивних та екстенсивних чинників у збільшенні виручки від реалізації продукції, тобто кількісне визначення того. наскільки це збільшення зумовлене збільшенням розміру майна і наскільки — його кращим використанням (табл. 4.7)

Таблиця 4.7. Вихідні дані для визначення частки інтенсивних та екстенсивних чинників у збільшенні виручки від реалізації

№ п/п Показники Період

попередній звітний

1 Середньорічна валюта балансу, тис. грн. 7840 8365

2 Виручка від реалізації продукції, тис. грн. 9167 10000

3 Ресурсовіддача (р.2 : р.1) 1.1693 1.1955

Внесок чинника:

- екстенсивного — (8365 — 7840) * 1.1693 = 613.8 тис. грн.;

- інтенсивного — (1.1955 — 1.1693) * 8365 = 219.2 тис. грн.

Виручка від реалізації збільшилась на 833 тис. грн.. Таким чином, внесок екстенсивного чинника становить 73.7%, інтенсивного — 26.3%, тобто підприємство збільшувало обсяги реалізації переважно завдяки збільшенню активів (майна) [8].

4.6 Резерви зниження собівартості

Для оперативного управління собівартістю в цеху, на виробничих ділянках проводять групування відхилень від норм і зміни норм за місцями виникнення, причинами й винуватцями. Групування проводяться щоденно, щодекадне, щомісячно за елементами витрат і статтями калькуляцій. Такий оперативний щоденний аналіз виробничих витрат на місцях їх виникнення дає можливість виявити відхилення від норм витрачання матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів, фонду заробітної плати по кожній операції завдяки оперативному спостереженню за комплексними витратами: загальновнробничими та іншими — у межах затверджених кошторисів, а для умовно-змінних витрат з урахуванням виконання плану випуску продукції.

Оперативний аналіз у цехах та інших структурних підрозділах здійснюють на підставі первинної документації оперативного й бухгалтерського обліку, яких фіксуються відхилення від норм, причини такого відхилення і персональну відповідальність за їх виникнення.

Протягом звітного періоду можуть виникати різні за змістом і часом дії господарські ситуації. Одні з них спричиняють перевитрачання матеріальних і трудових ресурсів, інші — навпаки, створюють сприятливі умови для економії даних ресурсів. Якщо оперативно не аналізувати фактори формування собівартості і не приймати відповідні заходи, то результати ретроспективного аналізу собівартості продукції за даними місячної (квартальної) звітності не відображатимуть реальних змін витрат на виробництво. [5, c.387-388]

Оперативний аналіз собівартості продукції має ряд особливостей, які необхідно враховувати при його організації і проведенні:

1) своєчасність оперативного аналізу собівартості продукції: аналіз проводиться протягом того відрізку часу, у якому виникли та продовжують діяти короткотермінові причини, що спричиняють відхилення при формуванні собівартості продукції:

2) необхідність виявлення і вивчення впливу на собівартість продукції не всіх факторів, а тільки основних на даному рівні управління, які спричиняють суттєві відхилення від програми формування собівартості продукції, яка виготовляється. Виявити та виміряти всі фактори в оперативному циклі управління недоцільно і практично неможливо. Визначаючи коло основних факторів, необхідно враховувати специфіку виробничого процесу підприємства.

Так, на машинобудівних підприємствах часто фактором значної зміни собівартості продукції на початкових стадіях виробництва є заміна матеріалів. За допомогою оперативного аналізу своєчасно оцінюється вплив фактора заміни на собівартість і здійснюють необхідні .заходи щодо зниження його негативного впливу і попередження причин виникнення в майбутньому. Якщо виникає необхідність у заміні матеріалів, оперативний аналіз дозволяє знайти оптимальний її варіант з точки зору впливу на якість і собівартість продукції. У процесі використання нового матеріалу фактичне його витрачання на виріб може відрізнятися від встановленої норми, що проявляється у відхиленнях від норм поворотних і безповоротних відходів;

3) застосування різних методик оперативного аналізу собівартості продукції, що враховують специфіку галузі (тип виробництва, особливості організаційної системи управління тощо);

4) виявлення причин перевитрачання і винних осіб у допущенні перевитрачання фонду заробітної плати з метою швидкого його усунення і попередження;

5) практична цінність аналізу окремих елементів витрат, зокрема, палива, енергії всіх видів, допоміжних матеріалів тощо;

6) наявність недоліків існуючих методик оперативного аналізу собівартості продукції — допущення значних умовностей: за окремими статтями собівартості фактичні витрати замінюються плановими або середніми, що склалися у минулому періоді (місяці або кварталі); недостатньо уваги приділяється розкладанню загальної суми відхилення на окремі фактори, що її обумовлюють, своєчасному та повному виявленню причин негативних змін. Отримані результати такого аналізу дають неточну оцінку ситуаціям з формування собівартості, що склалися на тій або іншій ділянці виробництва.

Ефективний оперативний аналіз собівартості можливий лише в комплексі з іншими основними елементами оперативного управління, що включає операції з прийняття оптимального управлінського рішення за результатами аналізу та забезпечення його виконання. Найбільш сприятливі умови для цього створюють автоматизовані системи управління, застосування сучасних комп'ютерних технологій.

На заключному етапі аналізу витрат на виробництво проводиться зведений розрахунок резервів зниження собівартості продукції та розробка заходів щодо використання виявлених резервів. Основні джерела резервів зниження собівартості продукції наступні:

1. Збільшення обсягу виробництва продукції: виявляються при аналізі виробництва продукції; утворюються за рахунок економії умовно-постійних витрат у результаті зростання обсягу виробництва; розраховуються за формулою:

(12)

де Со — планова собівартість додаткового обсягу виробництва

ПВу.пост% — питома вага умовно-постійних витрат у собівартості продукції, %.

2. Зменшення витрат на виробництво продукції за рахунок:

• зниження матеріаломісткості продукції: впровадження нових, більш економних видів конструкцій; застосування ресурсозберігаючої техніки та технології, маловідходних технологій, використання прогресивних видів матеріалів, усунення втрат при переробці, зберіганні і транспортуванні матеріалів, посилення контролю за зберіганням матеріалів, ліквідації браку і втрат матеріалів; вторинного використання матеріальних ресурсів (утилізація відходів, їх регенерація, відновлення, збір, заготівля і використання відходів, тощо). Зниження матеріальних витрат за рахунок впровадження організаційно-технічних заходів визначається як добуток різниці норм витрачання матеріалів на одиницю продукції відповідно до і після впровадження заходів та планових обсягу виробництва продукції і цін на матеріальні ресурси.

• підвищення продуктивності праці, зниження витрат на оплату праці за рахунок впровадження організаційно-технічних заходів, що визначається як добуток різниці трудомісткості виробів до і після впровадження та планових середньогодинної тарифної ставки та обсягу виробництва продукції. Крім того, сума економії збільшується на відсоток додаткової заробітної плати та відсоток відрахувань від фонду оплати праці, які включаються до собівартості продукції;

• більш ефективного використання виробничого устаткування, зниження витрат на утримання основних засобів за рахунок реалізації і ліквідації непотрібних основних засобів і таких, що не використовуються. Визначається як добуток вартості, що амортизується та норми амортизації.

При підрахунку резервів зниження собівартості продукції необхідно уникати повторного рахунку резервів. Для цього необхідно пов'язувати негативні результати невиконання конкретних заходів з зафіксованими у звітності невиробничими витратами та невиправданими перевитратами.

Всі виявлені резерви зниження собівартості підраховуються та узагальнюються, а потім розробляються відповідні заходи щодо використання виявлених резервів. [1, c.361-364]