7. Зняття тривожності;

1. “Налаштування на певний емоційний стан”. Учню пропонується подумки пов'язати хвилюючий, тривожний емоційний стан з певною мелодією, кольором, пейзажем, жестом; спокійний розслаблений стан - з іншою музикою та уявними образами; стан впевненості, націленості на перемогу - ще з іншими. Коли учень починає хвилюватися, необхідно уявити перші образи, потім другі й поступово перейти до третіх, повторюючи останні декілька разів.    2. “Приємні спогади”. Учню пропонуємо уявити ситуацію, в якій він відчував повний спокій, розслабленість, і як найяскравіше пригадати всі відчуття, пов'язані з цією ситуацією.    3. “Використання певної ролі”. В складній ситуації учню пропонується яскраво уявити собі і обрати роль для наслідування, ввійти в цю роль і діяти так, ніби це він сам.    4. “Контроль голосу і жестів”. Учням розповідаємо, як за голосом і жестами можна визначити емоційний стан людини, а також, про те, що впевнений голос і спокійні жести можуть мати зворотній вплив -заспокоювати, надавати впевненості. Для оволодіння цим контролем необхідне тренування перед дзеркалом і “глядачами”. Наприклад, при уявній відповіді на уроці, спілкуванні з кимось.

5. “Мислене тренування”. Ситуація, яка викликає тривогу завчасно уявляється у всіх деталях, складних моментах, які викликали її переживання; детально продумується і програється власна поведінка.    6. “Репетиція”. Програємо зі школярами ситуації, які викликають у них тривожність. Дитина ніби відповідає біля дошки, пише контрольну, де ми виконуємо роль “суворого вчителя” або ж “насмішкуватого однокласника”, “докоряючого батька”. Детально відпрацьовуємо спосіб поведінки учня.    7. “Доведення до абсурду”. В бесіді з психологом та інших спокійних ситуаціях учню пропонується грати сильну тривожність, страх, роблячи це навмисно.    8. “Переформулювання завдання”. Відомо, що одним з моментів, які заважають результативній діяльності тривожних дітей є те, що вони зосереджені не тільки на її виконанні, а на тому, як вони виглядають збоку. Тому, навчаємо дітей формулювати цілі діяльності і шляхи її досягнення, повністю відволікаючись від зовнішніх і внутрішніх несуттєвих особливостей, вчимо тривожних дітей знижувати значущість ситуації, розуміти відносні значення “перемоги” чи “поразки”.    9. “Інверсія тривоги”. Підлітки записують епізоди, що тривожать їх, у вигляді невеликого оповідання в теперішньому часі від першої особи. Слід прагнути чітко пригадати всі події, відтворити діалоги, фіксуючи, при цьому, свої відчуття. Потім, вони переписують історію таким чином, ніби хотіли, щоб вона відбулася насправді.

8. розвиток волі.

5. Розвиток комунікативної сфери:

6. Налагодження контакту з вчителями;

перебудування стосунків з матір’ю: Вправа «Шосте почуття».

Ця вправа використовується як діагностичний метод вивчення ступеня єдності групи. Для цього дітям пропонується відповісти на питання , але не від себе, а як би від усіх учасників групи, так, як, на їх думку, відповіла би більшість. Відповіді діти повинні мовчки записувати. Не називаючи ніяких варіантів вголос, інакше гра не відбудеться, «не буде цікаво». Пропонуються  питання наступного плану: який у більшості групи улюблений день тижня? Яка найулюбленіша пора року? Яке найулюбленіше число 2, 3, 4 чи 9? Яку геометричну фігуру вибрала група: ромб, трикутник, квадрат чи коло? Що хотіли б робити учасники групи у даний момент? Після виконання першої частини завдання керівник знову зачитує питання і варіанти відповідей, а кожна дитина піднімає руку в тому випадку, якщо прозвучала його відповідь. Проводиться експрес-обробка результатів виконання завдання. Найбільша кількість відповідей на дане питання вважається думкою групи, діти визначають його по кількості піднятих рук. Так, керівник говорить  «понеділок» і рахує скільки учнів підняло руки, потім «вівторок» і знову підраховується кількість піднятих рук і т.д. по кожному питанню. Діти тут же отримують інформацію про ступінь розвитку в них «шостого почуття». Ця вправа повторно проводиться на заключному етапі тренінгу для того, щоб порівняти наскільки зросла групова єдність та згуртованість дітей.