Люблiнська унiя

(украинский текст)

1 Липня 1569

В ім'я Господнє, амінь. Хай буде навіки пам'ятне нижче описане справу. Ми, прелати і пани-рада, духовні і світські, князі, всі чини Вел. кн. Літ. і земські посли, присутні з панами-радою, послами і всіма чинами королівства Польського на цьому загальному Люблінському сеймі. Оголошуємо цим нашим актом всім людям сьогодення і майбутнього часу, до яких тільки він дійде, що, імен постійно на увазі борг наш перед батьківщиною нашим Вел. кн. Літ., Якого честь, надбання, загальну користь, а найбільше внутрішню і зовнішню безпеку ми зобов'язані зміцнити і забезпечити, і беручи при цьому до уваги і дотримуючись достохвальних і для обох народів дуже важливі союз і єднання, учинені колись предками нашими з тодішніми громадянами всій Корони Польської на вічні часи з загального письмової згоди обох народів, скріплені грамотами, печатками, присягою і честю обох сторін і дотримуються ними немалий час із готовністю і постійністю і тільки згодом кілька ослаблені внаслідок злих і виконаних заздрості часів, завжди про це ми і предки наші думали, нерідко нагадували і проханнями схиляли своїх монархів, як славної пам'яті Сигізмунда I Старого, так і нині над обома народами, польським і литовським, благополучно царюючого короля польського Сигізмунда II Августа, щоб, по государеву і королівському боргу своєму, вони, верховні і єдині обох народів государі, милістю і владою своєю допомогли нам привести в належний виконання наші спільні договори та інші права і привілеї, які ми маємо на цей союз і єднання з вельможами і землями Корони Польської ще від прадіда тобто вів. і від часів короля Олександра, зволили ввести в свою колію те, що відійшло від цього єднання, зібравши нас в одне місце, спільне з членами ради та іншими чинами Корони Польської, для виконання саме цього похвального і для обох народів корисної справи унії, як це ясно обумовлено в колишніх по теперішній час актах, конституціях, заявах і рецесії (нарадах) сеймів.

А тому по милості Бога, який любить спілкування та єднання і особливо печеться про всіх в світі королівствах, державах і республіках, як також і з ласки государя нашого, нині благополучно над нами царюючого, вищезгаданого короля польського і пр. Сигізмунда II Августа, нарешті, завдяки взаємним посиленим старанням нам вдалося досягти, що, з'їхавшись з чинами Корони спершу на сейм, скликаний у Варшаві в 1563 р., а потім у парчевих в 1564 р., зробили важливий почин до виправлення як самого з'єднання, так і частиною вже порушеною унії , приходячи до взаємної згоди сторін та утвердження належать їй статей.

Статті ці по стислості часу і при інших невідкладних державних потребах обох народів не могли бути в той час скріплені загальним нашим і чинів Корони договором. А тому, користуючись тепер більш вільним часом і з'їхавшись 23 грудня минулого 1568 р. в гір. Любліні на цей загальний сейм, скликаний е. к. вів. за згодою обох рад, польського і литовського, і до цих пір безупинно діяв і тривав, ми вчинили між собою нижче описані трактати й умови, які з ласки Божої мирним і одностайним з обох сторін угодою і загальним договором привели до кінця і висновком, ні в чому не порушуючи Варшавського рецесії (сеймової постанови) та інших привілеїв.

Так буде за це єдиному у Св. Трійці Господу Богу вічна хвала; Божого милістю государеві і королю Сигізмунду II Августу - безсмертна подяку; знаменитому ж королівству Польському і Вел. кн. Літ. - Честь і слава навіки.

Городельська унiя 1413 (характеристика)

Городельська унія 1413, договір великого князя Литви Вітовта з польським королем Ягайлом, підписаний 2 жовтня в с. Городло (на Західному Бузі). За Городельська унія 1413 було визнано, що Литва буде мати свого государя під верховенством польського короля, литовського феодали після смерті Вітовта візьмуть на князювання запропоновану Польщею кандидатуру. Польща, у разі якщо після смерті Ягайла не залишиться спадкоємця, обере короля з відома і ради литовців. У Литві вводилося однакове з Польщею адміністративний поділ; на литовських бояр-католиків були поширені права польської шляхти. Городельська унія 1413 зміцнювала сили феодальної Литви та Польщі.

Городельська унія 1413 р За її результатами зміцнів політичний союз Польщі і Литви. З цього часу кожен литовсько-руський князь має визнавати зверхність польського короля. На державні посади претендуватимуть тільки римо-католики. У Галичині почався рішучий наступ на "схизматиків" (так католики називали православних). Православна церква на Україні зазнає нищівних ударів, її становище ускладнюється тим, що в Польщі відпала необхідність озиратися на Константинопольського патріарха: у 1453 р. Константинополь завойовують турки.

У 1568 р. до Польщі для зміцнення католицької віри було спрямовано велику армію єзуїтів, які невдовзі починають доміновать у релігійному та державному житті. Їх поява в чому пояснюється тим, що серед польської знаті, готової «вогнем і мечем» у власних інтересах стверджувати хрест римсько-катоської церкви «на околицях східних», водночас дедалі більшого поширення набувала ідея позбутися залежності від Риму. Це пояснюється обставинами того часу, адже XVI ст. - Епоха Ре формації в Європі. Проте члени ордену Ісуса поклали край цим настроям, зміцнили позиції католицизму в Польщі, створили ефективну систему полонізації та окатоличення литовського, біло російського і українського народів, насамперед шляхти і право славного духовенства. Переконавшись у безплідності намірів навернути їх у латинство, єзуїти почали наполегливо і спішно готувати унію православної церкви в Польщі з Римом. На думку енергійних членів ордену Ісуса, унія, зберігаючи на час звичні для народу східні богослужебні обряди та звичаї, повинна була пізніше стати засобом поступового приведення уніатів до віри, обряду й звичаїв Римської церкви.

Широка підготовка до запровадження унії єзуїтами передбачала дезорганізацію та дискредитацію православної церкви і одночасно всіляку пропаганду союзу з католицизмом - передусім для православних віруючих, білорусів і українців, що жили на території Польсько-Литовської держави в тяжких умовах, уканаючи не лише релігійного, а й соціальних і національних утисків. Польсько-литовська феодальна верхівка, відчуваючи вплив Русі на українському і білорусів, здійснюваний через право славної церкви, намагалася створити незалежну від Москви митропіль з центром у Києві, сприяла призначенню на посади вищого православного духовенства - митрополита та епік підлогу - на Україну і в Білорусії осіб, що дискредитували православ'я.