Правий неф
У першій капелі справа перебуває шедевр Мікеланджело — мармурова «П'єта». Її було створено ним на межі XV і XVI століть у віці 25 років. Після того, як зловмисником була зроблена спроба розбити статую, її захистили склом. Поруч розташовується невеличка капела Розп'яття (чи Реліквії), у якій зберігається дерев'яне розп'яття кінця XIII — початку XIV в., приписуване П'єтро Кавалліні. Трохи далі перебуває надгробок маркграфині Матільди Каноської роботи Берніні з учнями; це була перша жінка, яка мала честь бути похованою у цьому соборі. (У 1077 р. в Каноссі, замку маркграфині Матільди, імператор Священної Римської імперії Генрих IV, відлучений церкві та усунутий, принижено вимолював вибачення у папи Григорія VII.) Ґрати капели св. Причастя виконано із малюнка Борроміні. Поруч із капелою — надгробок Григорія XIII; барельєф нагадує про здійснену папою реформу — запровадження григоріанського календаря. Трохи далі перебуває виконаний у неокласичному стилі скульптором Кановой (1792 р.) надгробокКлимента XIII.
Лівий неф
Надгробок Олександра VII роботи Берніні. Величезний інтерес представляє створений 1490-х рр. скульптором Антоніо Поллайоло надгробок Інокентія VIII, це одна з небагатьох пам'яток, що були ще за старої базиліки. Біля входу ще один твір скульптора Канови — надгробок останніх представників шотландської королівської сім'їСтюарт.
Цікаві факти
Вівтар собору св. Петра звернений захід, а не на схід, як більшість християнських храмів.
Витрати на будівництво виявилися такі великі, що для їх покриття папі Леву X довелося за велику суму передати право поширювати індульгенції Альбрехту Брандербурзькому. Зловживання індульгенціями у німецьких землях викликали протест Лютера, Реформацію і подальший розкол Європи.
Собо́р Свято́го Павла́ (англ. St Paul's Cathedral) — собор у Лондоні. Один із символів міста і Англіканської церкви загалом. Знаходиться в районі Сіті. Збудований у стилі бароко в 1675-1708 роках.
Старий собор
Собор є унікальним за своєю історією — сучасний храм є вже п'ятою за ліком культовою спорудою, яку збудували на цьому місці. Близько 604 року на місці колишніх римських будівель християнські місіонери звели дерев'яну церкву. У 675 році її було спалено язичниками. Відбудований храм був уже з каменю.
Згідно з Англо-саксонською хронікою собор було розграбовано вікінгами у 961 році.
У 962 році собор будують втретє, також із каменю. Англо-саксонська хроніка пише, що він згорів, як і більшість Лондона, під час пожежі 1087 року.
Старий собор Св. Павла. Згорів під час Великої пожежі 1666 року
Найвідомішим «Старим Сент-Полом» (англ. Old St Paul's) став четвертий, який почали будувати після пожежі 1087 року. Будівельні роботи затяглися на 200 років, велика частина була зруйнована під час пожежі 1136 року. Освячення храму відбулося в 1240 році, але потім було прийнято рішення про чергову добудову і повторне освяченя собору відбулося в 1300 р. Як свідчать розкопки Френсіса Пенроуза, проведені у 1878 р. старий Собор Святого Павла вражав своєю величчю, характерною для готичного стилю — 178 метрів завдовжки і 30 (87 у найширшому місці) метрів завширшки робили його третім найдовшим храмом Європи. На куполі височів шпиль, завдяки якому собор досягав близько 149 метрів заввишки.
З часом будівля руйнувалась, багатий орнамент був одним із джерелом наповнення королівської казни, який використовували, зокрема, Генріх VIII і Едуард VI. Будівельні матеріали та частини стін використовували під час спорудження інших будівель. У 1561 році шпиль собору було знищено блискавкою — вірні сприйняли це за гнів Божий, спричинений негідним ставленням до храму.
Четвертий «Старий Сент-Пол» згорів під час Великої пожежі 1666 року, вогонь легко поширювався через те, що будівля мала дерев'яний дах. Після цього влада остаточно вирішила збудувати на місці храму новий собор у сучасному стилі. Пожежа пришвидшила виконання проекту, над яким почали задумуватись ще задовго до її початку.