Авторська позиція обумовлюється щонайменше трьома мотивами: політичним, економічним і творчим.

Перший мотив – політична позиція. Цілком зрозуміло, що та чи інша політична особистість може бути в діапазоні політичних (ідейних, ідеологічних) уподобань автора. У такому випадку автор є суб'єктивним, підтримуючи одну політичну позицію як єдино доцільну. Однак його упередженість виправдовується вірою в політичний напрям, який, на його думку, корисний для держави і суспільства. І навіть якщо в об'єктивності цей напрям є хибним, автор відкритий у своїх помилках.

Другий – економічний сенс. Не таємниця, що дев'яносто відсотків політичних портретів є замовними. І, відповідно, автори цих портретів готові підтримувати ті чи інші політичні сили (особистостей) за певний гонорар. Їхня позиція (якщо така є) легко пристосовується до процесу купівлі-продажу і прямо залежить від нього. Цей меркантильний альянс творчих і політичних сил, на перший погляд, видається брутальним. Але в ньому може бути своє зерно. Якщо припустити існування здорового ринку незалежних поглядів, то можна уявити ідеальну ситуацію, за якої всі погляди і позиції будуть подані громадськості на розсуд. Мабуть, це й мається на увазі, коли йдеться про плюралізм. Проте насправді все відбувається трохи інакше. І далеко не всім поглядам дозволяється бути оприлюдненими.

Третій мотив – творчий. Це той самий мотив, який є першим і основним у творенні літературних, історичних, соціальних портретів. Автор відчуває зацікавленість у людині, його приваблюють риси особистості чи певний конфлікт, проблема, фантазійний образ, який складається з мозаїчних асо-ціацій, виявлених при зіткненні з такою індивідуальністю. Творчий мотив – най-більш суб'єктивний, але й найбільш безкорисливий. Однак політика – сфера, далека від сентиментальних захоплень особисті-сними чеснотами. Тому творчий мотив є вторинним, як правило, він виникає при сприянні політичного чи економічного мотиву.

Найбільш привабливими для аналізу є політичні книги-портрети, оскільки сам масштаб (книги, а не журналістського матеріалу) дозволяє ширше розкрити предмет і розкритися самому автору. Крім того, зростаюча популярність політичних портретів-книг закликає звернутися журналістикознавців до їх дослідження.

Авторська позиція і авторське "я" в тексті реалізуються на двох рівнях: 1) композиційному, 2) стилістичному. Втілення цих категорій у тексті залежить від обраної для портрета жанрової форми та від мотивів (про які згадувалося вище), якими керується автор. Власне, у тексті існують всього дві можливі позиції: нейтральна (чи так звана об'єктивна) і суб'єктивна. У свою чергу суб'єктивна позиція може існувати в таких видах: схвальна і викривальна. Суб'єктивна авторська позиція передбачає однозначне ставлення до предмета (у даному разі до політика) і відверте його виказування. За нейтральної позиції автор не висловлює свого ставлення прямо, а проводить основну думку про предмет непрямими шляхами (добір фактів, зіткнення фактів, інтерпретація, методи аналізу і т. д.). Як правило, авторське "я" прямо залежить від обраної авторської позиції. У тексті з нейтральною позицією аналіз є безособовим, автор рідко дозволяє собі бути присутнім. Висловлюючи свій погляд, він обов'язково підкреслює приватність своєї думки і таким чином застерігає читача від свого ж впливу. В тексті з відвертою (суб'єктивною) позицією автор-ське "я" присутнє повною мірою. Мова ведеться від автора, авторське "я" – емоційне. Автор відверто намагається вплинути на по-гляди читачів, по можливості, переконуючи їх.

Слід зазначити, що авторська суб'єктивність чи нейтральність не є тотожними хибності чи істинності. Й абсолютно відсторонений і неупереджений аналіз може призвести до хибних висновків, й авторська особиста й однозначна думка може бути близькою до дійсності, тобто до об'єктивності. Іншими словами, йдеться про існування двох полюсних методів впливу: аналітичного та емоційного. Обираючи ту чи іншу позицію, автор обирає пропорцію цих методів впливу.

Нейтральна авторська позиція. Найчастіше в портретах з такою позицією обирається проста хронологічна будова тексту (здебільшого часова). Хронологія є стрижнем портрета, на який нанизуються відібрані автором факти. Робота з фактом є ключовою в портреті, побудованому на аналітичному методі відображення дійсності. Добір фактів, інтерпретація фактів, пошук суперечливих фактів – усе це є виявами прихованої від читача авторської позиції (мінімально суб’єктивної, якщо автор зацікавлений наблизитися до істинного відтворення політичних реалій, а не приховує таким завуальованим методом свої інтереси).