Діагностика мотивації через перекручування об'єкта перцепції.

Методики, що реалізують цей принцип, використані Д.Брунер (1977) і багатьма іншими дослідниками. У лабораторії Л.І.Божович була створена методика для виявлення мотивів поведінки. Доміну­ючі мотиви підлітка виявлялися через помилки сприйняття при визначенні на око довжини ліній. При цьому визначення довжини ліній мотивувалося по-різному. Сила мотиву оцінювалася на основі переваг помилок у різних ситуаціях. Цей метод заснований на ви­користанні індикатора, позначеного в списку під номером 2, — пере­кручування об'єкта перцепції під впливом мотиваційних тенденцій. Методика включає експериментальні процедури актуалізації мо­тивів, графічний метод пред'явлення стимулу, виявлення доміную­чої мотивації. Були створені й інші варіанти методики. Вважається, що через виявлення домінуючих мотивів оцінюється спрямованість особистості (спрямованість на суспільні або на свої особисті інтереси, на самоствердження).

Рис. 6. Капелюх

Діагностика мотивів через особистісний сенс.

Використовується приведений вище критерій 17. «Узагальнені мотиви» діагностуються через виявлення смислів, що мають для людини різні характеристики поведінки, ситуації, відносин і т.ін. (Сталін В.В, 1983).

Діагностика мотивів за допомогою когнітивних оцінок.

Мотивація впливає на когнітивні оцінки, які детермінують струк-турування й організацію матеріалу (критерій 4). Для діагностики використовуються процедури, що вимагають різних когнітивних відповідей, класифікацій і т.ін. Завдання, що виконує обстежуваний, несхожі з характеристикою поведінки обстежуваного.

Дослідження реакцій на гумор для виявлення мотиваційних перемінних є одним з методів, що використовують цю особливість мотивації. Існує «особистісний тест гумору», який виявляє 13 осо-бистісних факторів (Анастазі А., 1982).

У роботі Бабіної B.C. і Шмельова А.Г. описаний оригінальний тест гумористичних фраз (ТГФ) для виявлення мотивів з викорис-танням гумору як стимульного матеріалу. ТГФ виявляє 7 тематич-них конструктів.

Метод діагностики мотивів через характеристику перешкод.

На шляху до досягнення мети можуть виникати різні перешко-ди, що блокують процеси реалізації дії. Перешкоди за характером локалізації звичайно поділяються на внутрішні і зовнішні. Пере­шкоди розрізняються не тільки за типом, але й за мірою труднощів (суб'єктивні труднощі — об'єктивні труднощі). Перешкоди можуть виникати на різних етапах мотиваційного процесу, можуть бути ре-левантними мотиву чи нерелевантними йому, сила мотиву може впливати на оцінку суб'єктивних труднощів і т.ін. Ці співвідношення, що існують між мотивами і перешкодами, використовуються для конструювання методик. Одна з методик, що реалізує даний кри­терій, була розроблена В.В.Століним (1983).

Зіставлення прямого (опитувальники) і непрямого (проективні методики) методів діагностики виявляється дуже важливим. Проек­тивні методики звичайно критикують за труднощі валідизації, низь­ку надійність, відсутність нормативних даних, вплив на результати інтерпретації особистості експериментатора. Однак, коли ці методи­ки використовуються як інструмент діагностики мотиваційної сфе­ри особистості, а не діагностики особистості в цілому, вони є досить продуктивними.

Багато проективних методик психодіагностики мотивації стандар­тизовані не тільки за процедурою, але й за способом інтерпретації. Хоча ці методики характеризує низька ретестова надійність, однак вони мають високу надійність кодування (згода між незалежними експертами-кодувальниками вище 0,80). Спірні питання часто вини­кають через те, що методи психометрики, розроблені для опиту­вальників, механічно переносять на проективні методи. Для того щоб ретестова надійність була високою, потрібно, щоб вплив ситуаційних детермінант був мінімальним (чи взагалі відсутнім). Однак, якими б стійкими утвореннями не були мотиви і потреби, вони не втрачають своєї ситуаційної специфіки і є динамічними утвореннями, що актуа­лізуються з різною мірою інтенсивності в різних ситуаціях. Тому психодіагностика мотиваційних перемінних, розглянутих як абсо­лютно стабільні утворення, не пов'язаних із ситуаційною детермі­нацією, не відповідає природі мотивації. Це відноситься також до опитувальників для виміру мотивів. Якщо такі опитувальники дійс­но діагностують мотиви, а не що-небудь інше, то сумарні бали, які отримує обстежуваний до актуалізації відповідного мотиву і після, значно відрізняються. Інша проблема виникає через відсутність зна­чимих кореляцій між діагностикою тих самих мотивів за допомогою проективних методик і опитувальників Д.Мак-Клелланд, обговорю­ючи цю проблему, відносить опитувальники до респондентних мето­дів, а проективні методики - до оперантних (1971). В оперантному методі людина дає безпосередні, спонтанні відповіді на неструкту-рований стимул. Ні сам стимул, ні відповідь обстежуваного не конт­ролюються експериментатором. На відміну від цього, при респондент­них вимірах стимули специфічні, відповіді вузько обмежені. Мак-Клелланд доходить висновку про те, що респондентні й оперантні методи вимірюють різні сторони мотивів. Вибір методів залежить від цілей діагностики, від дослідницьких задач, від того, який ас­пект мотивації діагностується. З проблемою діагностики мотивації психолог зіштовхується практично завжди, якщо навіть перед ним конкретно не стоїть задача психодіагностики мотивації особистості. Отже, завершуючи стислий теоретичний огляд проблем пов'я­заних з діагностикою мотиваційної сфери особистості необхідно за­значити, що остання є надзвичайно важливою в структурі особистос­ті, оскільки знаючи мотиви, які спонукають людину до активності, ми можемо цілеспрямовано впливати на її поведінку і діяльність. Аналіз і актуалізація мотивів має важливе значення для керівни­цтва діяльністю, яка спонукається ними. Мотиваційна сфера є досить динамічною і легко піддається змінам, і все це ще раз свідчить про те, що знаючи потреби людини, ми успішно можемо справлятися з розв'язанням педагогічних, управлінських, психокорекційних та ін­ших задач.

Запитання для самоконтролю

1. В чому проявляються особливості узагальнених мотивів. Чим вони відрізняються від конкретних?

2. Який взаємозв'язок між потребою, мотивом і мотивацією?

3. Назвіть основні сучасні теорії мотивації.

4. Назвіть основні індикатори мотивації.

5. Якими методами здійснюється діагностика мотиваційної сфери особистості? їх недоліки і переваги.

Використана і рекомендована література

1. Анастази А. Психологическое тестирование. - СПб., 2000. - 587 с.

2. Бурлачук Л.Ф. Словарь-справочник по психологической диагностике. -СПб.: Питер, 2000. - 598 с.

3. Бурлачук Л.Ф., Савченко Е.П. Психодиагностика (психодиагностический инструментарий й его применение в условиях социальньїх служб). -К: А.Л.Д, 1995. - 100 с.

4. Бурлачук Л.Ф. Психодиагностика. - СПб.: Питер, 2002. - 352 с.

5. Вилюнас В.К. Психологические механизмьі мотивации человека. -М.: МГУ, 1990. - 288 с.

6. Ильин Е.П. МотивьІ й мотивация. - СПб.: Питер, 2000. - 547 с.

7. Занюк С.С. Психология мотивации: Теория й практика мотивирования. -К: ІНКОС, 2001. - 144 с.

8. Занюк С.С. Психологія мотивації та емоцій. - Луцьк: Волин. держ. ун-т, 1997. - 180 с.

9. Основи психодиагностики: Учеб. пособие для студентов вузов / Под. общ. ред. А.ГЛІмелева. - Ростов-на-Дону: Феникс, 1996. - 544 с.

10. Общая Психодиагностика / Под ред. Бодалева А.А. - М.:Речь, 2001. -440 с.

11. Психологія: Підручник / За ред. Трофімова Ю.Л. - К.: Либідь, 1999. -511 с.

12. Психодиагностика: Учеб. пособие / Под ред. Гуревича К.М., Борисовой Е.М. - М.: МСПИ, 2001. - 368 с.

13. Немов Р.С. Психология. Кн. 3. Зкспериментальная педагогическая пси-хология й Психодиагностика. - М.: Просвещение, 1995. - 508 с.

14. Хекхаузен X. Мотивация й деятельность / Пер. с нем. - М., 1986.

15. Шевандрин Н.И. Психодиагностика, коррекция й развитие личности. -М.: Владос, 1998. - 512 с.

12