6При довжині відстійника l і швидкості горизонтального руху потоку в нім V теоретична тривалість перебування води у відстійнику буде

Це час, визначуваний із співвідношення, повинен бути рівне тривалості осадження, необхідній для отримання заданого ефекту освітлення води. Як вже наголошувалося вище, при розрахунку відстійників користуються зазвичай фіктивною швидкістю осадження (або так званою «процентною швидкістю осадження»), яка визначається по формулі . Підставляючи в цю формулу значення Тр, отримаємо

де hp = 3 ... 3,5—глубина зони осадження відстійника; v — швидкість горизонтального руху води на початку відстійника, що приймається рівною 6 ... 8; 7 ... 10 і 9 ... 12 мм/с відповідно для вод малокаламутних, середній каламутності і каламутних; і — швидкість осадження суспензії, мм/с, що приймається рівною:

Каламутні води, що не обробляються коагулянтом ...... (0,8 ...0,15)

Води середньої каламутності, що обробляються коагулянтом . . . (0,45 ... 0,5)

Малокаламутні кольорові води, що обробляються коагулянтом . . (0,35 ... 0,45)

При коагуляції і застосуванні флокулянтов швидкість осадження суспензії слід збільшити на 15 ... 20%. Після знаходження довжини відстійника слід перевірити відношення L/hp, яке повинне бути не менше 10.

П. І. Піськуновим, К. В. Гнедіним і іншими показано, що режим руху води в горизонтальних відстійниках турбулентний, унаслідок чого випадання частинок суспензії у воді гальмується наявністю вертикальних швидкостей турбулентного потоку, що становлять. Разом з тим дійсна тривалість перебування води у відстійнику завжди менше теоретичною із-за неминучого нерівномірного розподілу швидкостей потоку по перетину відстійника, тому дійсна швидкість руху води у відстійнику більше скороости v у формулі (8.24), унаслідок чого ефект освітлення води погіршується. Тому для забезпечення заданого ефекту освітлення води площа відстійника, що обчислюється за формулою (8.25), повинна бути декілька збільшена. Це досягається введенням у вказану формулу коефіцієнта а, завжди більшого одиниці.

Площа горизонтальних відстійників в плані, м2, знаходять з виразу

де б=1,3 — коефіцієнт об'ємного використання відстійників; q — розрахункова витрата води для періодів максимального і мінімального добового водоспоживання, м3/ч. Застосування горизонтальних відстійників з вбудованою камерою утворення пластівців і відбором освітленої води через тонкошарові блоки, що розміщуються в зоні осадження, обіцяє значні технологічні переваги. Принципова відмінність відстійників даної конструкції полягає в тому, що освітлення води відбувається не у вільному об'ємі відстійника, а в тонкошарових елементах (блоках) з ламинарным рухом в них води. Блоки встановлюють похило, що сприяє постійному сповзанню осаду і видаленню його з освітленої води. Застосування відстійників з тонкошаровими блоку: мі замість звичайних відстійників в результаті скорочення часу відстоювання води дозволяє значно збільшити навантаження (у 2 ... 3 рази) або відповідно понизити об'єм споруд. При установці в зоні осадження тонкошарових блоків по всій довжині відстійника його площа при коагуляції домішок слід визначати, виходячи з питомих навантажень, віднесених до площі дзеркала води, зайнятої тонкошаровими модулями: для каламутних вод — 4,6 ... 5,5; для вод середньої каламутності — 3,6 ... 4,5, для малокаламутних і кольорових вод — 3 ... 3,5 м3/(Ч*м2). Об'єм зони накопичення і ущільнення осаду У3.н. слід визначати для відстійників з механізованим видаленням осаду скребковими механізмами залежно від розмірів скребків, а при гідравлічному видаленні або напірному змиві осаду при тривалості роботи відстійника між чищеннями не менше 12 ч з виразу

де Т — період роботи відстійника між скиданнями осаду, ч; Мо=8 ... 15 — каламутність води, що виходить з відстійника; г/м3; би — середня по висоті осадкової частини концентрація твердої фази осаду, г/м3, залежна від каламутності початкової води і тривалості періоду між скиданнями, приймається по

Сніпу; N — кількість робочих відстійників; Са — концентрация зважених речовин у воді, що поступає у відстійник

де М — каламутність початкової води, г/м3; Кк — коефіцієнт, що приймається для очищеного сульфату алюмінію, — 0,5, для нефелінового коагулянта— 1,2, для хлорного заліза — 0,7; Дк — доза коагулянта по безводому продукту, г/м3; Ц — кольоровість початкової води, град; Вя — кількість нерозчинних примесей* що вводяться з вапном, г/м3, визначуване по формулі Ві = = Ді/ки—ді, де /Си — пайовий зміст САО у винищити; Ді — доза винищити по САО, г/м3.

При роботі горизонтальних відстійників режим руху води в них турбулентний, тобто спостерігається утворення складової» w, що «зважує, яка по П. І. Піськунову рівна   де m1 — коефіцієнт шереховатости дна і стінок відстійника; n — коефіцієнт рівний 0,2.

Вертикальна складова, що зважує, перешкоджає осадженню суспензії у відстійнику, зростає із збільшенням швидкості горизонтального руху води в нім. Для її зменшення необхідно передбачати заходи по збільшенню коефіцієнта об'ємного використання відстійника і гідравлічної великої домішок, що облягають.