Закінчення табл. 9.1

1	2	3	4	5	6
12	0,04–0,02	–	0,25	Вимірювальні поверхні калібрів	Тонке притирання
13		0,10–0,08	0,08	Вимірювальні поверхні деталей приладів	Тонке притирання
14	–	0,05–0,025	0,08	Вимірювальні поверхні плиток. Металічні дзеркала в оптичних приладах	Полірування

Якщо більшу частину поверхонь за кресленням не обробляють, у правому верхньому куті креслення ставлять знак (рис. 12, в). При однаковій шорсткості поверхонь, які утворюють замкнений контур, позна­чення наносять один раз за допомогою знака, зображеного на рис. 12, г (діаметр кола 4–5 мм). У разі складної конфігурації контуру його обмежують потовщеною штрихпунктирною лінією і позначають буквою, наприклад А. 9.7. Виконання робочих креслень деталей На відміну від ескізів робочі креслення деталей виконують у мас­штабі з точним збереженням розмірів за допомогою креслярських інстру­ментів. Для виконання робочих креслень деталей необхідно:

• попередньо  проаналізувати  ці деталі; відповідно до ГОСТу 2.302-68 вибирати масштаб зображення (для дуже малих деталей використовують масштаби збільшення, для великих – масштаби зменшення);

• вибрати необхідну кількість зображень (для повного уявлення конфігу­рації деталі викону­ють розрізи, перерізи, додаткові зображення, виносні елементи);

• виконати ці зображення (тон­кою штрихпунктирною лінією навести центрові та осьові лінії, а су­цільною основною – видимий контур зображень, заштрихувати розрізи та перерізи);

• нанести розміри з урахуванням конструктивних та тех­нологічних факторів;

• нанести знаки шорстко­сті поверхонь;

• заповнити основний напис;

• вписати технічні вимоги тощо.

Приклад виконання робочого креслення штуцера зображено на рис. 10.5. 9.8.  Виконання складального креслення На рис. 9.13 показано складальне креслення вентиля, на рис. 9.14 креслення складальної одиниці – штока, яке суміщене із специфікацією. Складальне креслення виробу повинно об'єднувати: а) зображення складальної одиниці, яке надає повну уяву про розта­шування і взаємні зв'язки складових частин та дає можливість здійсни­ти складання й контроль складальної одиниці; б) розміри, знаки шорсткості поверхонь та інші параметри й вимо­ги, які потрібно виконати або проконтролювати за цим креслен­ням; в) дані про характер спряжень і методи їх здійснення, якщо точ­ність спряження забезпечується не заданими граничними відхиленнями розмірів, а підгонкою, підбором тощо, а також вказівки про виконання нероз'ємних з'єднань зварних, паяних, клеєних тощо; г) номери позицій складових частин, які входять до складальної одиниці; д) габаритні, установчі, приєднувальні та необхідні довідкові розміри. Послідовність виконання складального креслення: 1. Встановлюють необхідну і достатню кількість зображень, щоб на складальному кресленні були повністю розкриті зовнішні та внутрі­шні елементи виробу. 2. Встановлюють масштаб креслення залежно від складності виробу та його габаритів, вибирають формат паперу згідно з ГОСТом 2.301-68 (АЗ, А2 або А1). Наносять рамку креслення й виділяють місце під основний напис. 3. Намічають габаритні прямокутники або кола для розміщення зо­бражень і проводять осі симетрії. 4. Наносять контур основної деталі (корпусу). Намічають необхід­ні розміри, перерізи, додаткові зображення. Складні деталі рекомендовано викреслювати одночасно на всіх прийнятих основних зображеннях виробу. 5. Викреслюють решту деталей. 6. Перевіряють виконане креслення, наводять лінії видимого й невиди­мого контурів, заштриховують розрізи й перерізи. 7. Проводять розмірні і виносні лінії та проставляють розмірні числа. 8. Наносять позиції складових частин складальної одиниці. 9. Заповнюють основний напис, вказують технічні вимоги та тех­нічну характеристику виробу, якщо це потрібно. За необхідності на кресленні вказують характер спряжень роз'ємних і нероз'ємних з'єднань, вимоги до оброблення деталей під час складання або після нього, зображення контурів рухомих частин у крайніх положеннях тощо. Зображення на складальному кресленні повинні надавати повну уяву про принцип роботи виробу та способи з'єднань або спряжень йо­го частин. Складальні креслення в навчальному процесі найчастіше виконують в трьох основних зображеннях, використовуючи прості й складні, повні й місце­ві розрізи. Якщо виріб проектують у формі симетричної фігури, рекомендовано в одному зображенні поєднувати половину вигляду з половиною відповідного розрізу. Кріпильні вироби, шпонки, шатуни, осі та вали у поздовжньому розрізі зображують нерозсіченими. Такі елементи, як спиці маховиків, шківів, зубчастих коліс, тонкі стінки типу ребер жорсткості розсікають, але вказують незаштрихованими, якщо січна площина спрямована вздовж осі або довгої сторони такого елемента. Штрихування деталі в розрізах на різних зображеннях виконують під одним кутом, витримуючи однаковий інтервал штрихування. Штрихування суміжних деталей різномаїтять зміною напрямку, зсувом штрихів або зміною відстані між штрихами. Складальні креслення виконують, як правило, зі спрощеннями та умов­ностями, що відповідають вимогам ЄСКД. На складальному кресленні допускається не показувати: а) фаски, заокруглення, проточки, виступи, накатки, насічки та ін­ші дрібні елементи; б) зазори між стрижнем та отвором; в) кришки, маховики, ручки, кожухи тощо, якщо необхідно показа­ти закриті ними частини виробу. При цьому над зображенням роблять від­повідний напис, наприклад: "Маховик поз. 6 не показаний"; г) видимі складові частини виробів та їх елементи, розташовані за сіткою і прозорими деталями, а також частково закриті складовими частинами, що розташовані попереду; д) написи на табличках, фірмових бланках, шкалах тощо, зоб­ражуючи тільки їх контур. Вироби з прозорого матеріалу зображують як непрозорі. Допуска­ється складові частини виробів та їх елементи, що розташовані за про­зорими еле­ментами, зображувати як видимі. Вироби, розташовані за гвин­товою пружиною, показаною лише перерізами витків, зображують до зо­ни, яка умовно закриває ці вироби і визначається осьовими лініями пе­рерізів витків. На складальних кресленнях використовують такі способи спроще­ного зображення складових частин виробів: а) на розрізах зображують нерозсіченими ті складові частини, на які оформлені самостійні складальні одиниці; б) типові, куповані тощо широко використовувані вироби зобра­жують зовнішніми обрисами, які, як правило, потрібно спрощувати, не зобра­жувати дрібні виступи, впадини тощо. На складальних кресленнях, що містять зображення кількох однако­вих складових частин, допускається виконувати повне зображення однієї складової частини, а зображення решти частин – спрощено у вигляді зовнішніх обрисів. Зварні, паяні, клеєні тощо вироби з однорідного матеріалу, що як складові частини входять до складу складальної одиниці, штри­хують у розрізах та пе­рерізах в один бік, вказуючи межі між деталями суцільними лініями. Допус­кається не вказувати ці межі, тобто зображувати конструкцію як монолітне тіло. На складальному кресленні всі складові частини нумерують згідно з номерами позицій, вказаними в специфікації цієї складальної одиниці. Номери позицій наносять над поличками ліній-виносок, які проводять тонкими суцільними лініями від зображень складових частин і які  починаються точкою на зображенні. Номери позицій вказують на тих зобра­женнях, де ця складова частина проектується як видима, в найнаочнішому вигляді, причому перевагу надають основним виглядам або розміщеним на їх місці розрізам. Номери позицій повинні бути розта­шовані паралельно основному напису креслення поза контуром зображен­ня, їх групують у рядок або в колонку, якщо можливо на одній лінії. Номери позицій проставляють на кресленні як правило один раз. До­пускається повторно вказувати номери позицій однакових частин виробу. Розмір шрифта, яким виконують номери позицій, повинен бути на один–два номери більший від шрифта, прийнятого на кресленні для розмірних чисел. Лінії-виноски не повинні перетинатися між собою та по можливо­сті не повинні бути паралельні осьовим лініям, лініям штрихування роз­різів та перерізів. Можна проводити загальну лінію-виноску з верти­кальним розташуванням номерів позицій для групи кріпильних деталей (наприклад, болт, гайка, шайба), що належать до одного місця кріп­лення, або групи деталей з виразним взаємозв'язком, якщо лінію-виноску від кожної складової частини провести неможливо. У цих випадках лінію-виноску відводять від закріплюваної скла­дової частини (поз. 9, 10, рис. 13). Рис. 13 Рис.14 Розміри окремих деталей або їх елементів на складальному крес­ленні, як правило, не проставляють. На складальному кресленні проставляють такі розміри: І) габаритні розміри, що характеризують висоту, довжину і шири­ну виробу або його найбільший діаметр. Якщо один з цих розмірів перемінний внаслідок переміщення складових частин, то на кресленні вказують розміри в крайніх положеннях рухомих деталей; 2) монтажні, або складальні розміри,   потрібні для правильно­го з'єднання між собою деталей, розташованих у безпосередньому зв'язку у виробі, наприклад, відстань між осями валів, розміри монтажних проміжків, віддаль від осей отвору до привалкової площини тощо; 3)  установчі та приєднувальні розміри, що визначають розміри елементів, за якими виріб встановлюють на місце його монтажу або приєднують до іншого виробу, наприклад, відстань між осями отворів у фланцях, між осями під фундаментні болти, розміри центрових кіл отворів тощо; 4) експлуатаційні або виробничі розміри, які характеризують граничні по­ло­ження рухомих частин виробу, або вказують на розрахункову та конст­руктивну характеристику виробу, наприклад, розміри під ключ, позначення різі на приєднувальних штуцерах, модуль зубчастого коле­са тощо. Усі перелічені чотири типи розмірів належать до довідкових, про що вказано в технічних умовах, які виконуються над основним написом. Якщо необхідно, там само наводять дані про термооброблення, покриття, контроль тощо; 5) розміри, за якими оброблення потрібно виконати під час скла­дальної операції або після неї. Наприклад, розміри отворів під бол­ти, штифти, якщо їх виконують під час складання, відстань від базової поверхні до шліфованої поверхні, якщо останню обробляють після складання тощо. Якщо деталь великих розмірів та складної конфігурації з'єдну­ють запресуванням, паянням, зварюванням, клепанням або за допомогою ін­ших способів з однією або кількома деталями, менш складними і мен­ших розмірів, то дозволяється на складальному кресленні вказувати всі розміри та інші дані, необхідні для виготовлення й контролю більшої деталі, а креслення деталей робити тільки для менш складних деталей. В основному написі складального креслення проставляють позна­чення (що відрізняється від позначення специфікації шифром "СК"), назву складальної одиниці, а під нею запис "Складальне креслення" тощо.