Розділ 4. Особливості та перспективи розвитку франчайзингу в україні

Договірні правовідносини є одними з основних складових у взаємовідносинах, партнерських зв’язках в підприємницькій діяльності. Адже, за теперішніх умов в нашій країні практично не можливо займатись підприємницькою діяльністю та співпрацювати з партнерами без укладення договорів або угод. Важливою ознакою цих відносин є передача комерційного досвіду та інших об’єктів прав інтелектуальної власності. Вони складають невід’ємну частину господарської діяльності кожного підприємства.

Можна відмітити, що на даний момент договірні відносини між партнерами та контрагентами чітко врегульовані законодавством, яке зазнало останніх та докорінних змін у зв’язку з прийняттям нового Цивільного та Господарського кодексів України.

Однак як і для будь-якого виду підприємницької діяльності взагалі, так і для успішного функціонування комерційної концесії (франчайзингу) необхідним є існування ефективно діючого законодавства. На жаль, на сьогодні правове регулювання комерційної концесії викликає різку критику як серед вчених, так і практиків.

Ситуація в Україні навколо франчайзингових відносин вже зараз має масу конфліктів між сторонами цього договору. Це і неплатежі, і порушення стандартів, правил використання торгівельної марки, необґрунтовані відмови з боку франчайзера.

Важливою складовою є визначення правових наслідків щодо прав інтелектуальної власності, які передаються. Зокрема відкритим питанням є можливість передачі за договором франчайзингу прав на фірмове найменування, а також відмежування договорів франчайзингу від ліцензійних договорів, яке викладено у новому ЦК України не досить чітко.

На сучасному етапі, в Україні по договору комерційної концесії (франчайзингу) працює немало всесвітньо відомих корпорацій. До них відносяться такі відомі франчайзери як: McDonaldс, 1С-Бугалтерія,. Піца Челентано, SELA, Форнетті, Евротоп, Наш Край, DiaWest, Аптека Доброго Дня, ТНК. Дякуючи співпраці з цими та іншими компаніями багато підприємців успішно ведуть свій бізнес.

Сьогодні Україна є ринком дуже динамічним, де франчайзинг набуває щоразу більшої популярності. З’являються системи, до яких можна долучитися, з відносно не великим обсягом інвестицій, наприклад, сектор послуг для індивідуальних клієнтів є надзвичайно ефективним способом набуття досвіду ведення власного бізнесу, особливо для підприємців-початківців. З’являються також системи елітні та дорогі, як наприклад, ексклюзивні ресторани чи готелі. Як наслідок, особи зацікавлені входженням у франчайзинг, тому що мають широкий вибір пропозицій, а для франчайзерів ще є дуже багато місця на ринку для реалізації нових бізнес-ідей. Тому аналізуючи стан франчайзингових відносин на Україні, можна сказати, що однією з основних рис українського франчайзингу є присутність іноземного елементу. Це викликає певні правові проблеми: з’ясування правосуб’єктності іноземної сторони; правове регулювання і захист виняткових прав промислової власності; відповідність українського законодавства міжнародним нормам і угодам. Відповідно до цього, забезпечення правової охорони інтелектуальної власності шляхом законодавчого врегулювання та впорядкування законодавчої бази франчайзингу, відповідно до міжнародних угод, є невід’ємними умовами впровадження та розвитку франчайзингу на українському ринку.

Також необхідність франчайзингу в Україні зумовлена втратою ринків збуту багатьма вітчизняними підприємствами в умовах загострення конкуренції на внутрішніх ринках, відсутністю достатніх фінансових можливостей для запровадження нових технологій у виробництво, неконкурентоспроможністю порівняно з іноземними фірмами. Організація підприємства на умовах використання франшизи значно знижує підприємницькій ризик, тому що в цьому випадку відбувається використання уже відпрацьованого бізнесу, що довів свою ефективність. Отже, розвиток франчайзингу може виявитися однією з найбільш ефективних форм підтримки підприємництва, одним з можливих рішень важливого державного завдання [9, c. 100].

В умовах сучасної кризи франчайзинг стає одним з найнадійніших методів ведення бізнесу. Відкриваючи власну справу франчайзі отримує серйозні гарантії в вигляді ефективної моделі бізнесу, відомого бренду, підтримки та навчанні зі сторони франчайзера. Але, не дивлячись на перелік переваг, існують певні недоліки, які повинні знати потенціальні компанії-франчайзі.

Купівля ліцензії франшизи у відомих та популярних компаній-власників – дуже дорога. Магазини відомих компаній розповсюджені по всій країні, їх популярність говорить про їх бренд. Але, клієнт, який збирається купити франшизу у таких компаніях повинен мати великі кошти або вміти укладати необхідні фінансові договори (наприклад, з банками), оскільки тільки плата за використання франшизи може складати велику суму.

Окрім платні за франшизу, відсотки і частина доходу компанії-франчайзі повинна виплачуватися щомісячно. Крім того, компанія-власник може вимагати платню на витрати за рекламу.

Завжди є можливість того, що конфлікти виникнуть між магазинами компаніями-власниками і компаніями-франчайзі. Ще існує ймовірність, що в даній області досить багато франшиз однієї марки, тому вони будуть конкурувати між собою. Ці проблеми, зокрема, виникають через те, що компанія-власник не дослідила ринок, перед тим як продавати згоду на франшизи [19, c. 179].

Неминучий аспект франчайзингу – це конфлікт, який може виникнути між компанією-франчайзі і компанією-власником, як тільки останній почне втрачати гроші.

Найчастіше такі конфлікти закінчуються судовими процесами. Тобто, щоб франчайзінг був успішним, необхідні великі ресурси з обох сторін.

Договір франчайзингу є достатньо новим інститутом українського законодавства, тому у підприємців постійно виникають проблеми не врегулювання франчайзингових відносин в законодавстві України.

З метою забезпечення підтримки розвитку підприємницької діяльності в Україні Кабінет Міністрів розробив проект Закону України «Про франчайзинг» від 08.11.2001 року, за ініціативою Анатолія Кінаха. Але прийняття даного проекту було відкладено на невизначений термін.

Необхідно вказати, що для розвитку франчайзингу в Україні існує низка перепон:

• нечітка нормативно-законодавча база, яка не регулює багато вищезгаданих питань, пов’язаних з франчайзингом;

• проблеми фінансово-кредитного характеру;

• відсутність необхідного інформаційного забезпечення;

• недостатня обізнаність підприємств щодо можливостей і особливостей такого способу ведення бізнесу, як франчайзинг. Відсутність знань, у першу чергу правових, необхідних для ведення бізнесу як у ролі франчайзера, так і в ролі франчайзі;

• брак відповідних консультаційних структур [20, c. 63].

Для розв’язання проблем розвитку договору франчайзингу в Україні необхідно зміцнити законодавчу базу шляхом прийняття Закону України «Про франчайзинг», де передбачити переддоговірне регулювання відносин між франчайзером і франчайзі, особливості правового регулювання товарного, виробничого, ділового франчайзингів, доречно передбачити існуванні регіонального франчайзингу і франчайзингу, що розвивається.

Таким чином, норми франчайзингових відносин не є досконалими і потребують розробки нових концептуальних підходів щодо їх правового регулювання. Необхідно зазначити, що відсутність спеціалізованої правової бази істотно звужує можливості розвитку комерційної концесії в Україні.