Антивітаміни та антагоністи фолієвої кислоти

Відомо, що фолієва кислота, або вітамін Вс у вигляді кофактору входить до складу ферментних систем, які забезпечують транспорт одновуглецевих залишків (метильних, формільних, гідроксиметильних груп), приймають участь у процесах синтезу нуклеїнових кислот та інших

сполук.

У цих процесах приймає участь активна форма фолієвої кислоти 5-форміл-тетрагідрофолієва кислота або цитроворум фактор.

Антифолати, які є структурними аналогами цитроворум фактора включаються до складу ферментних систем, що каталізують процеси синтезу, однак виконати його функції неспроможні. За цих умов порушується синтез нуклеїнових кислот, пригнічується поділ клітин, тобто, антифолати за цих умов виконують роль цитостатиків. Ця їх особливість використовується при лікуванні онкозахворювань (лейкемій, тромбобластичних процесів), які супроводжуються неконтрольованим інтенсивним поділом. У найбільшій мірі це характерно для такого антиметаболіту фолієвої кислоти як 4- аміноптерину.

Антифолати застосовують також для лікування лейкозів, коли порушується здатність кровотворних органів продукувати клітинні елементи білої крові - лейкоцити і лімфоцити. Хвороба має злоякісний, прогресуючий характер. Застосування аміноптерину для лікування лімфоїдних лейкозів у дітей часто викликає ускладнення у вигляді виразкового ураження слизових оболонок ротової порожнини, кишечника та значного зниження вмісту лейкоцитів у крові. Причиною цього є те, що антифолати блокують ферментні системи, які утворюють активну форму фолієвої кислоти (тетрагідрофолієву) не лише в клітинах, уражених захворюванням, але і в здорових. Внаслідок цього в організмі створюється вторинна недостатність фолієвої кислоти, що реалізується у специфічних симптомах. Згодом було синтезовано похідне фолієвої кислоти, яке в меншій мірі виявляло небажані ефекти. Це похідне, в якого атом водню аміногрупи в залишку л-амінобензойної кислоти заміщено на метильну групу, дістало назву аметоптерин або метотрексат, тривалий час успішно застосовували для лікування злоякісних пухлин та лейкозів.

Метотрексат виявляє позитивний ефект також при лікуванні псоріазу, особливо при застосуванні комбінованої терапії метотрексату з вітаміном А, внаслідок чого усувається негативний вплив фолатів на синтез ДНК та білків в неушкоджених клітинах.

Разом з тим, згодом виявилося, що і цей препарат також має ряд недоліків: зокрема, пригнічуює функціонування здорових клітин, що активно діляться, крім того до нього швидко розвивається адаптація.

Для ряду аналогів фолієвої кислоти характерна бактеріостатична дія і тому їх застосовують для лікування інфекційних захворювань.

Антивітаміни жиророзчинних вітамінів.

Антивітаміни та антагоністи вітаміну К

Вітаміни групи К є важливими антигеморагічними факторами, які забезпечують процеси зсідання крові та попереджують крововиливи і втрати крові. Враховуючи це, всі сполуки, які гальмують функціонування систем звертання крові можна віднести до антиметаболітів вітаміну К. Наявність таких сполук слід враховувати при лікуванні захворювань, що супроводжуються посиленням процесів тромбоутворення в судинах (ішемічна хвороба серця, тромбофлебіт, інфаркт міоарду). Серед сполук, які запобігають цим процесам важливе значення має дикумароп який є структурним аналогом вітаміну Кз.

Антикоагуляційна здатність дикумаролу зумовлена тим, що, як структурний аналог вітаміну Кз, він може витісняти його із складу ферментних систем у яких вітамін виконує роль кофактору. Наслідком цього є пригнічення синтезу та порушення функціонування факторів зсідання крові. За цих умов можуть посилюватися кровотечі, результатом чого є масивні крововтрати під час операційних втручань, травм. Враховуючи механізм дії дикумаролу можна припустити, що він вступає з вітаміном К в антагоністичні відносини. Підтвердженням цього є той факт, що при отруєнні дикумаролом у вигляді антидоту застосовують вітамін Кз.

Подібні біологічні ефекти характерні також для ряду інших аналогів вітаміну К, зокрема фтіколу, дифтіколу, яваніцину, оксияваніцину, палентану(неокумарину). Характерним є те, що для цих сполук крім антикоагулянтної характерна також антимікробна та бактеріостатична дія. Вони пригнічують ріст стрептококів, стафілококів, збудників дифтерії та інших захворювань.

Наявність антимікробних властивостей у похідних 1,4-нафтохінону засвідчує ж\лтгєву необхідність вітаміну К для мікроорганізмів, які використовують його для синтезу певних важливих ендогенних факторів.

Використання вітаміну К організмом порушують також ряд інших похідних кумаропу. Це, зокрема 3-(а-феніл)-пропіл-4 оксикумарол, 2,2-метилен-біс-(2-окси-1,3-нафтохінон), 2-(3'-циклогексан) окси-1,4-нафтохінон.