- •Історичні причини й умови прийняття Конвенції.
- •Вихідні засади Конвенції. Її структура та зміст.
- •Протоколи до Конвенції.
- •Порядок утворення та склад Суду.
- •Структура Суду.
- •Юрисдикція (компетенція) Суду.
- •Порядок формування та повноваження одноособового складу Суду.
- •Порядок формування та повноваження комітету Суду.
- •Порядок формування та повноваження палат Суду.
- •Повноваження Великої палати Суду.
- •Голова Суду та Бюро Суду.
- •Стадії розгляду справи Судом.??????
- •Право на звернення до Суду. Умови прийнятності заяви до розгляду.
- •Виплата грошової компенсації
- •Роль Комітету Міністрів Ради Європи у контролі за виконанням рішень Суду.
- •Зміст права на життя у практиці Суду. Виникнення та припинення життя людини з точки зору ст. 2 Конвенції.
- •Обов’язки держави, що випливають зі ст.2 Конвенції.
- •Зміст заборони катування, нелюдського або такого, що принижує людську гідність, поводження чи покарання у практиці Суду.
- •Зміст поняття «катування» у практиці Суду.
- •Зміст поняття «нелюдське поводження чи покарання» у практиці Суду.
- •Зміст поняття «таке, що принижує гідність, поводження чи покарання» у практиці Суду.
- •Принцип «мінімального рівня жорстокості».
- •Обов’язки держави, що випливають зі ст. 3 Конвенції.
- •Зміст та сфера дії права на свободу та особисту недоторканність у практиці Суду.
- •Практика Суду щодо випадків правомірного чи неправомірного позбавлення свободи, передбачених Конвенцією.
- •Гарантії прав особи на свободу та на особисту недоторканність
- •Право на суд у розумінні ст.6 Конвенції. Обмеження цього права.
- •Поняття «суд» у практиці Суду.
- •Поняття «цивільні права та обов’язки» у практиці Суду.
- •Поняття «кримінальне обвинувачення» у практиці Суду.
- •Право на доступ до Суду.
- •Право на справедливий судовий розгляд у інтерпретації Суду. Принципи «справедливості» судового розгляду.
- •Право на публічний судовий розгляд справи у інтерпретації Суду
- •Право на розгляд справи незалежним і безстороннім судом з погляду Суду.
- •Право на розгляд справи упродовж розумного строку з точки зору Суду.
- •Презумпція невинуватості: тлумачення Судом ч.2 ст.6 Конвенції.
- •Права обвинуваченого у практиці Суду як гарантії права на суд.
Обов’язки держави, що випливають зі ст. 3 Конвенції.
Негативний обов’язок держави вимагає від неї утримуватися від певних заборонених дій. Держава несе відповідальність за дії всіх своїх органів та посадових осіб, зокрема правоохоронних. Той аргумент, що державі не було відомо про такі дії її органів, до уваги не береться. Вона може уникнути відповідальності за поводження, заборонене ст.3 Конвенції, якщо йдеться про окремі прояви недисциплінованості, стосовно яких держава вживає відповідних заходів.
Позитивний обов’язок держави вимагає від неї забезпечувати гарантії недопущення поводження, несумісного зі ст.3 Конвенції. Виконання такого обов’язку може включати у себе, наприклад, проведення навчальних заходів із персоналом, який відповідає за здійснення арешту чи затримання, а також тримання під вартою. Держава не може скласти з себе відповідальність за дії тих, кому вона делегувала свої повноваження. Держава не звільняється від такого обов’язку у разі, коли приватні особи – члени сім’ї – завдають болю чи тілесних ушкоджень дітям, котрі перебувають під їхньою опікою. Суд зазначав, що держава зобов’язана створити умови, за яких приватні особи, що допустили поводження, несумісне зі ст.3, підлягали б відповідному покаранню, або умови, які утримували б цих осіб від подібних дій.
Щоб дії держави відповідали вимогам ст.3 Конвенції, вона повинна застосовувати до тих, хто допускає заборонене поводження або покарання, відповідні санкції. За результатами розслідування відповідні особи мають бути притягнуті до відповідальності й у разі визнання винними – покарані відповідно до закону.
Як окремий різновид позитивного обов’язку держави виокремлюють обов’язок поцесуальний. Останній полягає у проведенні розслідування за скаргами на жорстоке поводження. При цьому Суд у своїй практиці встановив певні вимоги до такого розслідування. По-перше, таке розслідування має забезпечити можливість виявлення і покарання винних осіб. По-друге, розслідування фактів поганого поводження з боку працівників правоохоронних органів повинно бути ефективним і проводитися з необхідною ретельністю.
Зміст та сфера дії права на свободу та особисту недоторканність у практиці Суду.
Ст.5 Конв. гарантує пр..на свободу та особисту недоторканість у класичному розумінні, тобто фізичну свободу. Норми статті поширюються на б/я фіз..ос. незалежно від того чи знаходиться вона на волі чи у в’язниці. Метою ст..5 є захист свободи та особистої недоторканості від свавільного арешту і тримання під вартою, захист публічного порядку, який вимагає забезпечити покарання осіб, що вчинили злочин. Ст..5 передбачає комплекс прав спрямований на зведення до мін. свавілля держ.органів, зокрема у частині встановлення суд.контролю за позбавлення свободи. Стаття містить вичерпний перелік випадків правомірного позб.свободи і встановлює чіткі рамки дій держави, щодо взяття ос.під варту. Пон.свобода та особиста недоторканість тлум.судом як одне ціле. Для визначення того чи особа була позб.свободи у сенсі ст..5 слід врах.такі критерії:
Вид, тривалість, наслідки і умови виконання заходів з позбавлення свободи.
Зі змісту пр..на свободу та особ.недоторканість випливають такі обов’язки держави.
Позитивні:
Знати про місце знаходження ос.,що була взята під варту орг..влади
Надати інформ.про місце знаходження такої ос.
Вжити ефективних заходів для запобігання ризику зникн. людей.
Процесуальні:
без зволікань провести ефективне розслідування у разі наявності скарг про те, що конкретна ос.була заарештована після чого зникла.
Вимоги до правомірного позбавлення особи свободи у практиці Суду,
Законність
Правомірність
Законність означає закономірність позбавлення свободи з т.з.внутрішнього права, тобто національного права, повинно бути достатньо чітким для того аби дозволити громадянину, отримати за необхідності юр.консультацію про наслідки які може потянути конкретна дія.
При затриманні і взятті під варту мають право на перевірку процесуальних і матеріальних вимог необхідних для законності позбавлення їх свободи.
Правомірність позбавлення свободи означає відповідність позбавлення свободи цілі передбаченій одним з випадків ч.1 ст.5 Конв., при цьому нац..законодавство повинно відповідати Конв.інакше позбавлення свободи буде вважатись законним але неправомірним.